ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВА

7.1. Органами управління Товариства є:

· загальні збори акціонерів;

· наглядова рада;

· правління;

· ревізійна комісія.

У зразковому Статуті реалізована класична схема формування органів управління АТ, яка притаманна більшості українських відкритих акціонерних товариств.

Нагадаємо, що законодавство надає акціонерним товариствам можливість гнучкого підходу до своєї корпоративної структури. Вимоги закону щодо складу органів товариства залежать від числа акціонерів.

Акціонерне товариство з кількістю акціонерів менш ніж 50 має мати наступні органи:

· загальні збори;

· виконавчий орган (на вибір товариства - колегіальний чи одноособовий);

· ревізійну комісію.

Крім того, товариство з кількістю акціонерів менш ніж 50 може на свій розсуд створити раду (раду акціонерного товариства, наглядову раду, спостережну раду).

Акціонерне товариство з кількістю акціонерів більш ніж 50 має мати наступні органи:

· загальні збори;

· раду (раду акціонерного товариства, наглядову раду, спостережну раду);

· виконавчий орган (на вибір товариства - колегіальний чи одноособовий);

· ревізійну комісію.

7.2. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ є вищим органом Товариства.

У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який час відкликати чи замінити свого представника у вищому органі Товариства, повідомивши про це правління Товариства.

Участь у загальних зборах є правом, а не обов’язком акціонера.

7.3. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління Товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

1) внесення змін до Статуту Товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) визначення організаційної структури Товариства; затвердження внутрішніх положень про загальні збори,

наглядову раду, правління, ревізійну комісію, посадових осіб органів управління Товариства;

3) обрання та відкликання членів наглядової ради та ревізійної комісії, а також утворення і відкликання правління Товариства;

4) визначення умов цивільно-правових (трудових) угод (в тому числі умов оплати праці), що укладаються з членами наглядової ради та ревізійної комісії;

5) прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності членів наглядової ради та ревізійної комісії;

6) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків Товариства;

7) затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів);

8) створення, виділ та припинення філій та представництв Товариства, затвердження їх положень;

9) прийняття рішень про створення та участь Товариства в інших юридичних особах, вирішення питань про прийняття у зв’язку з цим Товариством на себе відповідних зобов’язань;

10) прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності Товариства;

11) прийняття рішення про випуск, придбання та реалізацію Товариством власних акцій;

12) прийняття рішення про форму випуску акцій (документарна чи бездокументарна), деномінацію акцій Товариства;

13) прийняття рішень про випуск облігацій;

14) прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів Товариства;

15) прийняття рішення про виділ, злиття, приєднання, поділ, перетворення Товариства;

16) прийняття рішення про ліквідацію Товариства;

17) прийняття рішення про відшкодування акціонерам

витрат, пов’язаних з підготовкою та проведенням

позачергових загальних зборів, скликаних акціонерами;

18) затвердження кошторисів витрат діяльності наглядової ради та ревізійної комісії Товариства.

Згідно з вимогами ст. 154 Цивільного кодексу, ст. 4 Закону про господарські товариства статут акціонерного товариства повинен містити відомості щодо компетенції його органів управління та порядку прийняття ними рішень. Втім, відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу, загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління товариства. Але це не означає, що відтворення у статуті переліку питань, що належать до компетенції загальних зборів, має швидше декларативний, аніж нормативний характер. Закріплення у статуті того чи іншого питання компетенції будь- якого органу товариства має певне значення і тягне певні наслідки.

Питання компетенції загальних зборів, що містяться у статуті можна класифікувати на:

· питання виключної компетенції, що передбачені законом;

· питання, віднесені до виключної компетенції статутом;

· питання невиключної компетенції, що визначені у ст. 41 Закону про господарські товариства;

· інші питання, віднесені статутом до компетенції загальних зборів.

Віднесення того чи іншого питання компетенції до певної категорії впливає на можливість та спосіб передачі (делегування) загальними зборами цього питання до компетенції інших органів товариства.

Так, питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів, ніяк не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Питання, віднесені до виключної компетенції статутом товариства, можуть бути передані іншим органам тільки за умови внесення змін до статуту товариства згідно з ними:

· відповідне питання буде включено до переліку питань компетенції іншого органу товариства, або:

· відповідне питання буде просто виключено із переліку питань компетенції загальних зборів (у такому разі воно автоматично буде віднесено до компетенції виконавчого органу товариства), або:

· відповідне питання буде виключено із переліку питань виключної компетенції загальних зборів і буде віднесено до інших питань компетенції загальних зборів (у такому разі загальні збори можуть делегувати це питання іншому органу товариства шляхом прийняття відповідного рішення).

Питання невиключної компетенції зборів, що визначені у ст. 41 Закону про господарські товариства, можуть бути передані іншим органам шляхом:

· внесення змін до статуту, згідно з якими відповідні повноваження надаються наглядовій раді або виконавчому органу;

· прийняття загальними зборами рішення про делегування відповідного питання іншому органу товариства.

Інші питання, віднесені статутом до компетенції загальних зборів, можуть бути передані іншим органам товариства шляхом:

· внесення змін до статуту товариства, згідно з якими відповідне питання буде виключено з переліку питань, що віднесені до компетенції зборів (у такому разі воно автоматично буде віднесено до компетенції виконавчого органу товариства);

· внесення змін до статуту, згідно з якими відповідне питання буде віднесено до компетенції іншого органу товариства;

· прийняття загальними зборами рішення про делегування відповідного питання іншому органу товариства.

Ми запропонували альтернативний варіант викладення підпункту 16 у зв’язку з тим, що, згідно з Цивільним кодексом питання про призначення ліквідаційної комісії, затвердження проміжного ліквідаційного балансу, затвердження

ліквідаційного балансу має вирішувати саме той орган, який прийняв рішення про ліквідацію товариства. Таким чином, в альтернативному варіанті уточнюється перелік повноважень загальних зборів, пов’ язаних з ліквідацією товариства.

7.4. Повноваження, передбачені пп. 1, 3, 6, 7, 8, 14, 15, 16 п.

7.3 цього Статуту, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам Товариства.⁵

Для ВАТ, план приватизації яких не виконано, вирішення питань, передбачених пп. 9 п. 7.3 цього Статуту, мають також бути віднесені до виключної компетенції загальних зборів згідно з вимогами п. 142 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки.

Виключна компетенція загальних зборів визначається законом і статутом (ст.

З 14 грудня 2006 р. набирають чинності зміни до Закону про господарські товариства, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уповноваженої особи господарського товариства в процедурах банкрутства» від 17 листопада 2005 року № 3107-IV. Згідно з цими змінами, до повноважень загальних зборів акціонерів та переліку питань виключної компетенції загальних зборів акціонерів додається пункт "й" такого змісту:

«й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом».

Таким чином, акціонерним товариствам, які у найближчий час планують внести зміни до своїх статутів, доцільно врахувати вищенаведені законодавчі зміни.

7.5. За результатами діяльності Товариства за календарний рік правлінням скликаються чергові (річні) загальні збори акціонерів. Чергові загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік та повинні бути проведені не пізніше чотирьох місяців після закінчення фінансового року.

Статтею 159 Цивільного кодексу чітко встановлена періодичність скликання загальних зборів акціонерів - не рідше одного разу на рік. Цим усунуто можливість різного тлумачення норми, закріпленої статтею 45 Закону про господарські товариства, згідно з якою: «Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом». Таке формулювання давало можливість АТ передбачити у власних статутах скликання загальних зборів один раз на два або три роки, що призводило до безкарного порушення прав акціонерів.

· затвердження річної фінансової звітності товариства;

· затвердження звітів і висновків ревізійної комісії товариства;

· розподілу прибутку (порядку погашення збитків) товариства.

7.6. Позачергові загальні збори скликаються правлінням за власною ініціативою або на вимогу наглядової ради, ревізійної комісії:

· у разі неплатоспроможності Товариства;

· у будь-якому випадку, якщо цього вимагають інтереси Товариства в цілому. ^[13]

Позачергові загальні збори повинні також бути скликані правлінням на вимогу акціонерів (акціонера), які володіють у сукупності не менше 10 відсотками голосів у будь- який час і з будь-якого приводу. Якщо правління протягом 20 днів не виконало вимогу акціонерів, які володіють у сукупності не менше 10 відсотками голосів, про скликання позачергових загальних зборів, такі акціонери мають право скликати збори самі з дотриманням порядку їх скликання, який визначений цим Статутом.

Позачергові загальні збори повинні бути проведені протягом 60 днів з дати отримання вимоги про їх скликання.

Усі збори, на яких не розглядаються результати діяльності товариства за попередній рік, є позачерговими. У власному статуті товариство має визначити, чи є порядок скликання та проведення чергових та позачергових загальних зборів ідентичним.

Варто звернути увагу на те, що Цивільним кодексом розширено коло осіб, які мають право вимагати скликання загальних зборів. На відміну від Закону про господарські товариства, яким таке право надавалося особам, які володіють більш як 10 відсотками голосів, Цивільний кодекс (ст. 98) надає таке право учасникам товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів.

Положення щодо проведення загальних зборів протягом 60 днів з моменту отримання відповідної вимоги є гарантією дотримання правлінням прав акціонерів вимагати скликання позачергових зборів. Адже у випадку відсутності у статуті подібного пункту правління матиме право призначити позачергові збори, наприклад. через півроку після отримання вимоги. Формально такі дії правління не дають змоги акціонерам скликати збори власноруч, адже їх вимога виконана. Втім, очевидно, що такі дії правління не відповідали б інтересам товариства та його акціонерів.

У статуті товариства варто також врегулювати питання щодо компенсації за рахунок товариства витрат акціонерів на скликання загальних зборів у випадку, якщо вони зробили це самі після відмови правління виконати їх вимогу. Зазвичай товариства передбачають можливість компенсації таких витрат у межах кошторису, затвердженого зборами. У такому випадку, скликаючи збори за власною ініціативою після відмови правління, акціонери передбачають у порядку денному зборів питання щодо затвердження кошторису на проведення цих зборів. Іншим варіантом є встановлення у статуті правила, відповідно до якого такі витрати компенсуються товариством у повному обсязі в усіх випадках, коли загальні збори відбулися.

7.7. Повідомлення про проведення загальних зборів не пізніше ніж за 45 днів до дати їх проведення публікується правлінням Товариства в офіційному виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та в місцевій пресі за місцезнаходженням Товариства. Крім того,

власникам іменних акцій у той же строк повідомлення надсилається рекомендованим листом або вручається за особистим підписом.

Повідомлення про проведення загальних зборів повинно містити:

1) повне найменування та місцезнаходження Товариства;

2) дату, час та місце проведення загальних зборів;

3) перелік питань, включених до порядку денного;

4) час початку та закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах;

5) порядок ознайомлення акціонерів з документами, пов'язаними із порядком денним;

6) адресу, строк та способи внесення пропозицій акціонерів щодо порядку денного.

Завчасне повідомлення акціонерів про скликання

загальних зборів є запорукою забезпечення можливості їх участі в управлінні товариством, створює умови для належної підготовки акціонерів до загальних зборів акціонерів, прийняття ними виважених та підготовлених рішень.

Згідно зі статтею 159 Цивільного кодексу, порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

Чинним законодавством передбачений обов’язок

правління зробити персональне та публічне повідомлення про проведення загальних зборів не пізніше ніж за 45 днів до дати їх проведення.

У коментованому пункті, на відміну від чинного законодавства, запропоновано включати до повідомлення більш детальну інформацію (відповідно до вимог ст. 43 Закону про господарські товариства слід повідомляти лише час, місце проведення зборів та порядок денний), що сприяє найкращій організації зборів та підготовці до них акціонерів.

Час, місце проведення та процедура реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах товариства повинні створювати сприятливі умови для участі акціонера у зборах. При цьому товариство повинно забезпечити акціонерам можливість

ознайомитися з документами, що стосуються порядку денного зборів, у зручний для них спосіб, зокрема, через:

· особисте ознайомлення у приміщенні товариства;

· надсилання на запит акціонера поштою, факсом, електронною поштою;

· розміщення у мережі Інтернет за адресою, що зазначається у повідомленні про скликання загальних зборів.

Формулювання питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів, мають давати акціонерам змогу передбачити можливі рішення зборів з кожного питання. Включення до порядку денного зборів питань "Різне", "Організаційні питання" та їх еквівалентів неможливо у зв'язку з тим, що такі дії порушують права акціонерів на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборів акціонерів, передбачене частиною 1 статті 43 Закону України "Про господарські товариства" (роз’яснення ДКЦПФР від 10.11.99 № 24).

7.8. Не пізніше як за 30 днів до дати проведення загальних зборів акціонерів кожен акціонер може запропонувати включення додаткових питань до порядку денного, а також висунути кандидатів для обрання до складу органів Товариства. Пропозиції акціонерів, які на дату їх внесення володіють у сукупності понад 10 відсотками голосів, не можуть бути відхилені правлінням.

Право поадавати пропозиції розширює можливості участі акціонерів в управлінні та їх впливу на роботу вищого органу управління акціонерного товариства. Частиною 2 статті 43 Закону України "Про господарські товариства" передбачена можливість зміни порядку денного загальних зборів акціонерів після його опублікування тільки за умови надходження від акціонерів відповідних пропозицій. Внесення змін до опублікованого порядку денного загальних зборів акціонерів з ініціативи органів управління акціонерного товариства, державних органів (крім як за рішенням суду), юридичних та фізичних осіб, що не є акціонерами, не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України "Про господарські товариства" будь-хто з акціонерів має право вносити

свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів. Під час формулювання зазначеної норми використані словосполучення "включення пропозицій" та "внесення пропозицій". Таким чином, виходячи зі змісту частини 2 статті 43 Закону України "Про господарські товариства", пропозиції акціонерів щодо порядку денного загальних зборів акціонерів можуть стосуватися лише доповнення порядку денного загальних зборів акціонерів тим чи іншим питанням (частиною питання).

7.9. Про зміни, що сталися у порядку денному загальних зборів, правління зобов'язане повідомити акціонерів шляхом публікації відповідної інформації в офіційному виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та в місцевій пресі за місцезнаходженням Товариства та надсилання цієї інформації рекомендованим листом або вручення особисто під розпис власникам іменних акцій не пізніше як за 10 днів до проведення загальних зборів. Зміни до порядку денного публікуються у тих самих органах преси, у яких було опубліковано саме повідомлення про проведення загальних зборів.

Процедура внесення змін до порядку денного з ініціативи акціонерів визначена частиною 2 статті 43 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніше як за 10 днів до проведення зборів в порядку, передбаченому статутом. Отже, за загальним правилом, повторна публікація у пресі та персональне повідомлення кожного акціонера про скликання загальних зборів з уточненим порядком денним не є обов’язковими. Статутом може бути передбачений інший порядок повідомлення про зміни порядку денного зборів (оголошення на веб-сайті, на дошці оголошень, у будь-якій газеті, по радіо тощо).

У разі, якщо до порядку денного включено питання про зміну розміру статутного фонду акціонерного товариства, законодавець встановлює особливий порядок повідомлення, відповідно до якого одночасно з порядком денним друкується

інформація, передбачена ст. 40 Закону України про господарські товариства, а саме:

· мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;

· проект змін до статуту акціонерного товариства;

· дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;

· відомості про нову номінальну вартість акцій;

· права акціонерів при додатковому випуску акцій або їх вилученні;

· дата початку і закінчення підписки на акції, що додатково випускаються або їх вилучення;

· порядок відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із змінами статутного фонду.

Таким чином, якщо зміни до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства стосуються питання збільшення (зменшення) розміру статутного фонду, публікація інформації, що передбачена у ст. 40 Закону про господарські товариства", є обов'язковою (роз’яснення ДКЦПФР від 25.02.2002 р. № 2).

7.10. Загальні збори визнаються правомочними за умови наявності кворуму, тобто якщо в них беруть участь акціонери (їх представники), які мають відповідно до Статуту Товариства понад 60 відсотків голосів. Наявність кворуму визначається один раз на момент завершення реєстрації акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах.

Однією з необхідних умов легітимності загальних зборів акціонерів є кворум. Порядок визначення кворуму на загальних зборах акціонерів встановлений ст. 41 Закону про господарські товариства. Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту більш як 60 % голосів. Відповідно до ст. 44 Закону про господарські товариства, голосування на загальних зборах відбувається за принципом «одна акція - один голос», тобто збори є правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають більш як 60 % простих акцій товариства.

Виникає питання, чи всі акції товариства, випуск яких зареєстровано ДКЦПФР, слід вважати за 100 %? Відповідно до вимог ст. 32 Закону про господарські товариства, протягом року під час визначення кворуму на загальних зборах не враховуються придбані акціонерним товариством власні акції. Крім того, як вже було зазначено вище, під час визначення кворуму не повинні враховуватися привілейовані акції, які не дають права на управління товариством. Отже, за 100 % під час визначення кворуму на загальних зборах акціонерів слід пересвідчитися, що прибули та зареєструвалися для участі в них акціонери, що володіють більш як 60% від загальної кількості акцій товариства мінус привілейовані акції, мінус акції, що перебувають на балансі самого товариства. Жодних інших прямих вказівок не враховувати ті чи інші акції під час визначення кворуму чинне законодавство наразі не містить. Отже, акції, які під час первинного розміщення не були оплачені у повному обсязі, хоч і не дають їх власникам права на участь у зборах (див. коментар до п. 4.10), мають враховуватися під час визначення кворуму.

Важливо також врегулювати на рівні статуту, що мається на увазі під поняттям «участь у зборах». З цим питанням пов’язане питання, скільки разів слід визначати кворум під час загальних зборів, адже частина акціонерів може передчасно залишити місце їх проведення. Аналіз змісту ст. 41 Закону про господарські товариства дозволяє зробити висновок про необхідність проведення лише однієї реєстрації акціонерів - перед початком зборів. Отже акціонер, що зареєструвався належним чином у день проведення загальних зборів, вважається таким, що взяв у них участь, незалежно від того, чи перебував він у місці проведення зборів до моменту їх закінчення. Враховуючи, що цей важливий момент чітко не визначено у чинному законодавстві, його рекомендується врегулювати у статуті товариства.

7.11. Рішення загальних зборів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

· внесення змін до Статуту Товариства;

· ліквідації Товариства.

З інших питань рішення приймаються простою

більшістю голосів акціонерів (більше 50 відсотків голосів акціонерів), які беруть участь у загальних зборах.

Голосування на загальних зборах з питань порядку денного здійснюється з використанням бюлетенів для голосування.

Порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється ст. 159 Цивільного кодексу, відповідно до якої голосування на загальних зборах проводиться за принципом: “одна акція - один голос”. Варто уточнити у статуті сенс поняття «проста більшість голосів акціонерів, що беруть участь у зборах». Іноді її помилково визначають шляхом порівняння кількості голосів, поданих «за» ухвалення рішення з кількістю голосів, поданих «проти». Правильним є порівняння кількості голосів, поданих «за» ухвалення рішення з кількістю голосів, що належать акціонерам, які беруть участь у зборах.

Процедура голосування на загальних зборах повинна забезпечувати прозорість та надійність підрахунку голосів. Серед двох існуючих легітимних способів голосування (картками для відкритого голосування, які містять інформацію про кількість голосів, що належить акціонеру, або бюлетенями для голосування) голосування за допомогою бюлетенів для голосування є більш прийнятним. Перевагами його використання є:

· таємність (актуально для акціонерів-працівників під час виборів до виконавчого органу);

· складність фальсифікації;

· можливість використання як доказу у разі спору.

7.12. Акціонер не має права голосу при вирішенні загальними зборами питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і Товариством.

Заборона учаснику товариства брати участь у голосуванні при вирішенні загальними зборами питань щодо вчинення з ним правочину щодо спору між ним і товариством передбачена статтею 98 Цивільного кодексу і має забезпечити неупередженість при вирішенні питань, у яких має місце конфлікт інтересів і таким чином сприяти захисту прав та законних інтересів як самого учасника товариства, так і інших осіб.

Альтернативний варіант викладення положень статуту, присвячених компетенції, порядку скликання та проведення загальних зборів, запропоновано у посібнику «Як скликати і провести загальні збори АТ».

7.13. НАГЛЯДОВА РАДА є органом Товариства, який здійснює контроль за діяльністю правління та захист прав акціонерів Товариства.

З 01.01.2004 р. чинне законодавство України містить кілька варіантів назв зазначеного органу управління товариства:

· рада акціонерного товариства (спостережна рада) -

відповідно до ст. 46 Закону «Про господарські товариства», ст. 39 Закону «Про банки і банківську діяльність»;

· наглядова рада акціонерного товариства - відповідно до ст. 160 Цивільного кодексу.

Виникає питання, чи має на увазі законодавець, що після набуття чинності Цивільним кодексом замість назви «спостережна рада» має вживатися «наглядова рада», чи все-таки у наведених нормах законів йдеться про різні органи акціонерного товариства? Якщо дослідити функції, передбачені для цього органу наведеними законодавчими актами, стає зрозумілим, що в них йдеться про різні назви одного органу управління.

Відповідно до ст. 46 Закону про господарські товариства, спостережна рада представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Відповідно до ст. 160 Цивільного кодексу наглядова рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Очевидно, що мова йде про уточнення і конкретизацію у нормах Цивільного кодексу функцій ради акціонерного товариства та її повноважень щодо контролю діяльності будь-якого виконавчого органу товариства.

7.14. Наглядова рада обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості членів строком на

Порядок формування наглядової ради, а також вимоги до кандидатів та членів наглядової ради встановлюються у Положенні про наглядову раду.

Важливим кроком на шляху забезпечення незалежності наглядової ради від виконавчого органу є віднесення статтею 159 Цивільного кодексу повноваження щодо обрання членів наглядової ради до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Відповідно до ст. 46 Закону про господарські товариства, наглядова рада створюється з числа акціонерів товариства. На практиці часто виникає питання щодо можливості юридичних осіб-акціонерів товариства брати участь у роботі його наглядової ради. Відповідно до роз’яснення ДКЦПФР від 26.11.2002 р. № 7 «Щодо створення ради акціонерного товариства з числа акціонерів у разі, якщо акціонером є юридична особа», юридична особа, яка є акціонером, може бути обраною до ради акціонерного товариства і може брати участь в її роботі через свого уповноваженого представника (представників). Таким чином, обраними до складу ради акціонерного товариства можуть бути тільки особи, які враховуються у відповідних облікових системах, як акціонери цього товариства.

Слід також пам’ятати про інші законодавчі обмеження щодо формування складу наглядової ради акціонерного товариства. Так, членом ради не може бути:

· член виконавчого органу, член ревізійної комісії товариства (ст. 46 Закону про господарські товариства);

· член Кабінету Міністрів України, керівник центрального та іншого органу виконавчої влади, військовослужбовець, посадова особа органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, посадові особи органів державної влади (крім випадків, коли державний службовець представляє в раді інтереси держави) (ст. 23 Закону про господарські товариства);

· особа, якій суд заборонив займатися певною діяльністю, не може бути посадовою особою тих товариств, які її здійснюють (ст. 23 Закону України “Про господарські товариства”);

· особа, яка має непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини (ст. 23 Закону України “Про господарські товариства”);

· народний депутат України (ст. 3 Закону “Про статус народного депутата України”);

· державний службовець (п. в) ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”);

· член ради іншої компанії, якщо в обох компаніях більше половини членів ради - одні й ті самі особи і ці дії кваліфікуються, як економічна концентрація (ст. ст. 22 - 25 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

Головою, заступником голови наглядової ради не може бути: особа, яка вже обіймає одну чи кілька таких посад в інших суб’єктах господарювання і ці дії кваліфікуються, як економічна концентрація (ст. ст. 22 - 25 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

Окрім законодавчих обмежень, статут може містити також додаткові вимоги до осіб, кандидатури яких висуваються на посади у наглядовій раді. Такими критеріями зазвичай є вимоги щодо освітнього рівня, досвіду роботи, афілійованості, віку тощо.

Однією із передумов ефективної роботи наглядової ради та спрямованості її діяльності на захист інтересів акціонерів є наявність в її складі незалежних членів, тобто осіб, які є незалежними від посадових осіб товариства, його пов'язаних осіб, значних контрагентів та які не перебувають з товариством в інших відносинах, що можуть вплинути на незалежність суджень. Критерії незалежності членів наглядової ради повинні бути визначені у статуті або положенні про наглядову раду товариства. Незалежність полягає у можливості висловлювати незалежні судження завдяки відсутності будь-яких обставин, які можуть вплинути на його думку. Наявність у складі наглядової ради незалежних членів сприяє прийняттю об’єктивних рішень та зміцнює довіру акціонерів та потенційних інвесторів до товариства.

Членство у наглядовій раді безпосередньо пов'язане з особою самого члена ради. Професійні та особисті якості члена наглядової ради є важливою передумовою ефективного виконання ним своїх функцій та одним з критеріїв його обрання на цю посаду. Крім того, кожен член наглядової ради несе особисту відповідальність перед акціонерами за свої рішення. Зважаючи на це, передача членом наглядової ради своїх повноважень іншій особі є неправомірною.

7.15. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених законом та Статутом Товариства, а також переданих для вирішення наглядовою радою загальними зборами.

До виключної компетенції наглядової ради належить:

1) визначення основних напрямів діяльності Товариства, ухвалення стратегії Товариства, затвердження річного бюджету, бізнес-планів та здійснення контролю за їх реалізацією;

2) затвердження внутрішніх положень Товариства, за винятком тих, що передбачені пп. 2 п. 7.3 цього Статуту;

3) встановлення порядку прийому, реєстрації та розгляду звернень та скарг акціонерів;

4) визначення загальних засад інформаційної політики Товариства. Встановлення порядку надання інформації акціонерам та особам, які не є акціонерами. Визначення переліку відомостей, що є конфіденційними, а також встановлення порядку доступу до конфіденційної інформації. Здійснення контролю за розкриттям інформації та реалізацією інформаційної політики Товариства;

5) проведення перевірки достовірності річної та квартальної фінансової звітності до її оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних зборів акціонерів;

6) визначення умов контракту, трудового договору з головою та членами правління, в тому числі умов оплати праці;

7) прийняття рішення про притягнення до відповідальності голови та членів правління;

8) забезпечення функціонування належної системи внутрішнього та зовнішнього контролю за фінансово- господарською діяльністю Товариства. Виявлення недоліків системи контролю, розробка пропозицій та рекомендацій щодо її вдосконалення. Здійснення контролю за ефективністю зовнішнього аудиту, об’єктивністю та незалежністю аудитора. Здійснення контролю за усуненням недоліків, які були виявлені під час проведення перевірок ревізійною комісією,

7

службою внутрішнього аудиту⁷ та зовнішнім аудитором;

9) затвердження зовнішнього аудитора та умов договору, що укладається з аудитором, в тому числі встановлення розміру оплати його послуг; ініціювання проведення аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства;

10) призначення та звільнення внутрішніх аудиторів Товариства;

11) узгодження рішення правління про скликання чергових загальних зборів, в тому числі їх порядку денного та тексту інформаційного повідомлення акціонерів. Узгодження рішення правління про зміни в порядку денному чергових та позачергових загальних зборів;

12) призначення та звільнення голів та секретарів (секретаріату) загальних зборів, погодження персонального складу мандатної та лічильної комісій загальних зборів;

13) прийняття рішень про укладання правочинів на суму від 25 до 50 відсотків балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства;

14) прийняття рішення про укладання правочинів, щодо яких є заінтересованість, у випадках, передбачених п. 8.3 цього Статуту;

15) затвердження умов договору на ведення реєстру

власників іменних цінних паперів Товариства;

16) визначення умов оплати праці посадових осіб філій та представництв Товариства;

17) надання пропозицій та рекомендацій загальним зборам щодо питань порядку денного;

18) надання правлінню рекомендацій з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору у Товаристві, в тому числі рекомендацій щодо змісту колективного договору.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення правлінню Товариства.

⁷ Структурний підрозділ Товариства, який здійснює функції поточного контролю за його фінансово-господарською діяльністю.

Чинним законодавством повноваження наглядової ради не окреслені, адже вони безпосередньо залежать від завдань цього органу, його складу, порядку формування та роботи і, зрештою, здатності виконувати ті чи інші функції. Отже практика корпоративного управління свідчить, що дієві наглядові ради, укомплектовані висококваліфікованими та вмотивованими фахівцями, мають досить широкі повноваження. Наведені у коментованому пункті зразкового статуту повноваження наглядової ради є рекомендованими саме для такого складу ради. У певних випадках, з врахуванням специфіки товариства, особливостей складу його акціонерів, інших факторів, повноваження наглядової ради можуть бути звужені за рахунок делегування їх частини загальним зборам акціонерів або виконавчому органу, або, навпаки, розширені.

Принципи корпоративного управління (п. 3.1.2.)

передбачають, що до компетенції наглядової ради мають відноситися принаймні такі питання:

· забезпечення реалізації та захисту прав акціонерів;

· ухвалення стратегії товариства, затвердження річного бюджету, бізнес-планів товариства та здійснення контролю за їх реалізацією;

· затвердження умов договорів, що укладаються з головою та членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди та визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу;

· здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, у тому числі забезпечення підготовки повної та достовірної публічної інформації про товариство;

· здійснення контролю за запобіганням, виявленням та врегулюванням конфлікту інтересів посадових осіб органів товариства, у тому числі за використанням майна товариства в особистих інтересах та укладення угод з пов'язаними особами.

7.16. Організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання наглядової ради проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на три місяці. Засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 від загальної кількості її членів. Рішення на засіданні наглядової ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів наглядової ради, які беруть участь у її засіданні. Члени наглядової ради не мають права передавати свої повноваження іншій особі.

Порядок скликання та проведення чергових та позачергових засідань наглядової ради регулюється Положенням про наглядову раду.

Відповідно до вимог чинного законодавства статут має передбачати порядок прийняття рішень органами управління товариства. Отже, ключові моменти щодо організації роботи наглядової ради та ухвалення нею рішень мають бути окреслені у статуті. Для більш детального врегулювання питань організації діяльності цього органу доцільно розробити та затвердити Положення про наглядову раду, у якому важливо врегулювати:

· обов’язкове складання плану роботи наглядової ради на рік та розклад “чергових” засідань;

· періодичність та місце проведення засідань наглядової ради;

· порядок скликання засідань;

· формування порядку денного, проектів рішень та матеріалів, що надаються членам ради для підготовки до засідань;

· порядок визначення кворуму засідань наглядової ради;

· порядок обговорень, регламент засідання;

· порядок голосування;

· переліки питань, що потребують одностайності

кваліфікованої та/або простої більшості;

· порядок оформлення та зберігання протоколів засідань;

· питання організаційно-фінансового забезпечення діяльності наглядової ради;

· можливість та процедуру проведення заочних засідань наглядової ради;

· можливість та процедуру проведення спільних засідань ради та правління товариства.

Важливим засобом підвищення якості роботи наглядової ради, зокрема її рішень, вважається створення у складі ради постійних або тимчасових комітетів. Принципи корпоративного управління (п. 3.1.9.) передбачають, що наглядова рада може створювати у своєму складі постійні або тимчасові комітети для попереднього розгляду та аналізу питань, які належать до компетенції наглядової ради. Постійні комітети допомагають наглядовій раді подолати недостатню поінформованість, яка може бути наслідком епізодичної участі членів ради у керівництві діяльністю товариства, та розглядати питання, які потребують більш детального та всебічного вивчення. Постійними комітетами можуть бути, наприклад, комітет стратегічного планування, комітет з питань фінансів та інвестицій, комітет з корпоративного управління.

Тимчасові комітети створюються наглядовою радою у разі необхідності з метою координування окремих питань діяльності товариства, зокрема, для вивчення наслідків потенційної реорганізації товариства, проведення службових розслідувань за фактами зловживань посадових осіб товариства тощо.

До постійних комітетів, які доцільно створювати з метою запобігання виникненню конфлікту інтересів у посадових осіб товариства, належать аудиторський комітет та комітет з питань призначень та винагород. Завданням аудиторського комітету є здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, надання пропозицій щодо обрання аудитора та контроль за його незалежністю, визначення напрямів необхідного аудиту. До його відання також відносяться питання звітності та управління ризиками. При здійсненні своїх функцій аудиторський комітет повинен співпрацювати з ревізійною комісією товариства, службою внутрішнього аудиту та зовнішнім аудитором.

Завданням комітету з питань призначень та винагород товариства є забезпечення залучення до управління товариством кваліфікованих спеціалістів та створення необхідних стимулів для їх роботи. Основними функціями цього комітету є:

· визначення критеріїв підбору кандидатур голови та членів виконавчого органу, керівників основних структурних підрозділів товариства;

· розробка політики товариства у галузі винагород, включаючи визначення розміру оплати праці голови та членів виконавчого органу, встановлення системи заохочень для управлінського персоналу;

· розробка умов договорів з головою та членами виконавчого органу;

· попередня оцінка кандидатур на посади голови та членів виконавчого органу, а також результатів їх діяльності;

· визначення відповідності кандидатів у члени наглядової ради та ревізійної комісії критеріям підбору, визначеним у внутрішніх документах товариства;

· оцінка незалежності членів наглядової ради.

Постійні та тимчасові комітети готують та надають наглядовій раді рекомендації для прийняття нею остаточних рішень. Наглядова рада несе відповідальність за рішення, прийняті на підставі рекомендацій її комітетів.

7.17. Наглядова рада звітує перед загальними зборами про свою діяльність, загальний стан Товариства та вжиті нею заходи, спрямовані на досягнення мети Товариства.

7.18. ПРАВЛІННЯ є виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді Товариства та організовує виконання їх рішень.

Для забезпечення фахового керівництва поточною

діяльністю товариства акціонери зазвичай наймають

висококваліфікованих менеджерів, які складають виконавчий орган товариства. Виконавчий орган може бути як колегіальним, так і одноособовим (ст. 161 Цивільного кодексу), тобто акціонери можуть самостійно вирішити і закріпити у статуті форму і порядок роботи виконавчого органу власного товариства. Наявність колегіального виконавчого органу у корпоративній структурі акціонерного товариства є рекомендацією, яка закріплена

національними Принципами корпоративного управління, адже саме така форма виконавчого органу зменшує вірогідність зловживань та помилок з боку менеджерів.

Підзвітність виконавчого органу передбачає право загальних зборів та наглядової ради вимагати від виконавчого органу надання звіту в усній або письмовій формі та документів, які необхідні для здійснення контролю. Саме за результатами розгляду звітності виконавчого органу загальні збори та наглядова рада ухвалюють рішення про переобрання, відкликання членів виконавчого органу, виплату їм премій, бонусів тощо.

7.19. Правління створюється (обирається, призначається)

за рішенням загальних зборів у кількості_______ членів

строком на__________ . До складу правління входять

голова правління та члени правління: перший заступник, заступники голови правління.

Порядок формування правління, а також вимоги до кандидатів та членів правління встановлюються у Положенні про правління.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів (ст. ст. 99, 159 Цивільного кодексу).

Слід зазначити, що з набуттям чинності Цивільним кодексом виключена можливість персонального обрання членів виконавчого органу наглядовою радою, що, безумовно, послаблює повноваження ради у сфері контролю за діяльністю виконавчого органу, виключає можливість оперативного прийняття рішення щодо відкликання певних його членів.

Втім, члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків (ст. 99 Цивільного кодексу). На відміну від відкликання, усунення (тобто тимчасове припинення повноважень члена виконавчого органу) не є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів. Такі повноваження доцільно надати наглядовій раді товариства.

7.20. До компетенції правління належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів Товариства.

До виключної компетенції правління належить:

1) організація скликання та проведення чергових та позачергових загальних зборів;

2) розробка проектів річного бюджету, бізнес-планів, програм фінансово-господарської діяльності Товариства;

3) розробка та затвердження поточних фінансово- господарських планів і оперативних завдань Товариства та забезпечення їх реалізації. Затвердження планів роботи правління;

4) прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 10 % до 25 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства;

5) організація ведення бухгалтерського обліку та звітності Товариства. Складання та надання наглядовій раді квартальних та річних звітів Товариства до їх оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних зборів акціонерів;

6) розробка штатного розкладу та затвердження посадових інструкцій та посадових окладів працівників Товариства;

7) призначення керівників філій та представництв Товариства;

8) забезпечення проведення аудиторської перевірки діяльності Товариства на вимогу акціонерів, які володіють не менш як 10 відсотками акцій Товариства. Аудиторська перевірка повинна бути розпочата не пізніше як за 30 днів з дати надання відповідної вимоги акціонерів;

9) укладення та виконання колективного договору. Призначення та відкликання осіб, які беруть участь у колективних переговорах як представники правління, за погодженням із наглядовою радою.

Питання, що належать до виключної компетенції правління, не можуть бути передані на одноособовий розгляд голові правління.

Повноваження правління включають в себе здійснення керівництва поточною діяльністю товариства та вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів та наглядової ради товариства. Правління є єдиним органом, який діє від імені товариства і через який товариство здійснює власну цивільну дієздатність.

При цьому треба мати на увазі, що більшість статутів акціонерних товариств передбачають певні обмеження повноважень виконавчого органу (див., наприклад, пп. 13 - 15 п. 7.15., пп. 4 п. 7.20. зразкового Статуту). Цивільним кодексом запроваджено правило, відповідно до якого порушення виконавчим органом зазначених обмежень, як правило, не призводить до розірвання угоди з третьою особою або визнання угоди неукладеною. Одночасно передбачена солідарна

матеріальна відповідальність членів виконавчих органів товариства за збитки, завдані в результаті перевищення цим органом власних повноважень (ст. 92 Цивільного кодексу).

7.21. Організаційною формою роботи правління є засідання, які проводяться у разі необхідності, але не менше одного разу на тиждень.

Засідання правління вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 членів правління. Рішення на засіданні правління вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів правління, присутніх на засіданні.

Порядок скликання і проведення засідань правління регулюється Положенням про правління.

Діяльність колегіального виконавчого органу передбачає встановлення певних організаційних процедур, серед яких найважливішими є порядок підготовки, скликання та проведення засідань та ухвалення на них якісних управлінських рішень (див. коментар до п. 7.16. зразкового Статуту). Більш детальне врегулювання цих питань доцільно здійснити на рівні Положення про правління.

Досвід багатьох іноземних та українських акціонерних товариств свідчить про актуальність проблеми організаційної взаємодії між органами управління товариства. У багатьох товариствах ця проблема успішно вирішується завдяки запровадженню у товаристві посади корпоративного секретаря.

Рекомендація щодо цього міститься у Принципах корпоративного управління (п. 3.1.14). Чинне законодавство України не містить норм, які б визначали корпоративного секретаря та регулювали його діяльність, отже, визначення правового статусу цього органу товариства, його функцій та повноважень мають зробити акціонери у статуті товариства. У багатьох товариствах корпоративний секретар - це одноосібний незалежний орган акціонерного товариства, що здійснює правове, організаційно- технічне забезпечення та координацію роботи органів управління АТ, а також обмін інформацією між ними та акціонерами. [14]

7.22. Роботою правління керує голова правління, який має право:

1) скликати засідання правління, визначати їхній порядок денний та головувати на них;

2) розподіляти обов’язки між членами правління;

3) без довіреності представляти інтереси Товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим Статутом;

4) приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 10 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства;

5) розпоряджатися коштами та майном Товариства в межах, визначених цим Статутом, рішеннями загальних зборів та наглядової ради;

6) відкривати рахунки у банківських установах;

7) підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту;

8) наймати та звільняти працівників Товариства, вживати до них заходи заохочення та накладати стягнення відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх документів Товариства;

9) в межах своєї компетенції видавати накази і давати вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства;

10) підписувати від імені правління колективний договір, зміни та доповнення до нього;

11) здійснювати інші функції, які необхідні для забезпечення нормальної роботи Товариства, згідно з чинним законодавством та внутрішніми документами Товариства.

Як вже було зазначено вище, правління здійснює поточне управління справами товариства. Цей процес складається з безперервного послідовного ухвалення рішень щодо діяльності товариства. Якщо всі ці рішення ухвалювати колегіально, правління повинно було би засідати безперервно. Тому статут товариства повинен містити не тільки перелік повноважень, які надаються правлінню, як колегіальному органу, а й визначати питання, які делегуються голові правління для одноосібного вирішення.

Статутом може бути передбачений порядок, відповідно до якого всі рішення, ухвалені головою правління одноосібно, підлягають наступному схваленню на черговому засіданні правління.

7.23. Перший заступник голови правління надає допомогу голові правління в організації роботи правління та виконує його функції у разі його відсутності. При виконанні функцій голови правління перший заступник має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені Товариства в межах компетенції, визначеної цим Статутом.

Б 7.24. РЕВІЗІЙНА КОМІСІЯ є органом Товариства, який контролює фінансово-господарську діяльність правління Товариства.

Наведене у п. 7.24. формулювання функцій ревізійної комісії товариства міститься у ст. 49 Закону про господарські товариства і є вкрай невдалим. По-перше, виникає питання, чи має право ревізійна комісія контролювати діяльність одноосібного виконавчого органу? По-друге, незрозуміло, що слід розуміти під «фінансово-господарською діяльністю правління», чи є ця діяльність ідентичною діяльності товариства?

Ефективній роботі ревізійної комісії сприятиме чітке визначення її повноважень, які б не дублювали діяльність контрольно-ревізійного органу, підзвітного правлінню, та зовнішнього аудитора товариства.

7.25. Ревізійна комісія обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості членів строком на

Порядок формування ревізійної комісії, а також вимоги до кандидатів та членів ревізійної комісії встановлюються у Положенні про ревізійну комісію Товариства.

Під час формування складу ревізійної комісії слід звертати увагу на законодавчі обмеження, наведені у коментарі до п. 7.14. Статути деяких акціонерних товариств містять і додаткові вимоги до кандидатів на посади у ревізійній комісії товариства, серед яких найчастіше зустрічаються вік, освіта, досвід, вміння працювати в команді, знання іноземних мов, наявність достатньої кількості часу, відсутність конфлікту інтересів, незалежність.

7.26. При здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю правління ревізійна комісія перевіряє:

1) достовірність даних, які містяться у річній фінансовій звітності Товариства;

2) відповідність ведення бухгалтерського, податкового, статистичного обліку та звітності відповідним нормативним документам;

3) своєчасність і правильність відображення у бухгалтерському обліку всіх фінансових операцій відповідно до встановлених правил та порядку;

4) дотримання правлінням, головою та членами правління Товариства наданих їм повноважень щодо розпорядження майном Товариства, укладання правочинів та проведення фінансових операцій від імені Товариства;

5) своєчасність та правильність здійснення розрахунків за зобов’язаннями Товариства;

6) зберігання грошових коштів та матеріальних цінностей;

7) використання коштів резервного та інших фондів Товариства;

8) правильність нарахування та виплати дивідендів;

9) дотримання порядку оплати акцій Товариства;

10) фінансовий стан Товариства, рівень його платоспроможності, ліквідності активів, співвідношення власних та позичкових коштів.

На жаль, в Україні наразі не склалося певного стандарту компетенції ревізійної комісії. У коментованому пункті наведені питання, які рекомендується віднести до компетенції зазначеного органу. Втім, більшість наведених питань є об’єктом контролю аудитора, отже, видається спірною доцільність дублювання у роботі цих органів. Компетенція ревізійної комісії має складатися саме з питань, які з певних причин не можуть бути довірені для перевірки службам зовнішнього та внутрішнього аудиту, наприклад:

· зловживання посадових осіб (перевірки за матеріалами заяв, скарг, власної інформації, за дорученнями наглядової ради та загальних зборів);

· організація роботи фінансової служби компанії (результативність та авторитет; технічне забезпечення; кадри, їх кваліфікація, та мотивація);

· уніфікація систем управлінської звітності для топ- менеджерів та власників;

· дебіторська заборгованість та стан роботи з нею;

· кредитна політика товариства;

· значні угоди товариства;

· угоди із заінтересованістю;

· угоди з власними акціями товариства;

· конфлікти інтересів посадових осіб;

· соціальна політика товариства;

· благодійність товариства;

· участь товариства у політичних заходах;

· специфічні функції (залежно від структури власності, особистостей власників та ін.).

7.27. Ревізійна комісія відповідно до покладених на неї завдань здійснює планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства, його філій та представництв. Порядок проведення перевірок і організація роботи ревізійної комісії регулюються Положенням про ревізійну комісію Товариства.

7.28. За підсумками проведення планових та позапланових перевірок ревізійна комісія складає висновки. Без висновку ревізійної комісії загальні збори не мають права затверджувати річний баланс Товариства.

Дуже важливим є врегулювання дій ревізійної комісії за результатами перевірок. Такі дії, зазвичай, «укладаються» у наступну схему:

· затвердження на засіданні висновку за результатами перевірки;

· доповідь наглядовій раді або загальним зборам акціонерів;

· вимога скликання позачергових Загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

В практиці діяльності ревізійних комісій виникає питання, чи повинна комісія або її окремі члени обов’язково повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак злочинів або адміністративних правопорушень? Зрозуміло, що про такі порушення відповідні державні органи мають бути повідомлені.

Така вимога та порядок її виконання повинні міститися у Положенні про ревізійну комісію.

7.29. Ревізійна комісія вирішує питання, пов'язані із проведенням перевірок та організацією роботи на своїх засіданнях. Засідання проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на три місяці, а також перед початком перевірок та за їхніми результатами. Ревізійна комісія є правомочною приймати рішення, якщо в засіданні беруть участь не менше половини її членів. Рішення ревізійної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів ревізійної комісії, які беруть участь у засіданні.

Ефективність роботи ревізійної комісії як колегіального органу гарантується чіткими правилами підготовки скликання та проведення засідань цього органу. Статут та положення про ревізійну комісію мають врегульовувати принаймні такі питання, як:

· можливість участі представника члена комісії - фізичної особи;

· повідомлення та порядок денний;

· місце проведення;

· кворум;

· порядок ухвалення рішень;

· форма та зміст протоколу засідання.

S7.30. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам і наглядовій раді Товариства.

7.31. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства.

8.