4.3.4. Визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації
До 1 січня 2004 року українське законодавство містило широкий перелік підстав для скасування державної реєстрації юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності (ст. 8 Закону "Про підприємництво").
Але слід зазначити, що незважаючи на назву "скасування державної реєстрації", фактично йшлося про примусову ліквідацію товариства. Крім того, підставами для скасування державної реєстрації виступали не тільки й не стільки порушення, що мали місце при створенні товариства, як порушення ним правил здійснення підприємницької діяльності. Тому сам термін "скасування державної реєстрації", який буквально означав визнання її недійсною, нечинною, не відповідав сутності того рішення, яке виносилось судом. Так, відомий цивіліст І.Ю. Красько ще на початку 90-х років наголошував: "При скасуванні державної реєстрації права та обов'язки підприємців припиняються тільки з моменту виключення останніх із державного реєстру. Зворотної сили акт скасування не набуває" [119, c. 38]. Втім, у судовій практиці дуже часто припускалися помилки і у рішеннях щодо скасування державної реєстрації судді фактично визнавали юридичну особу недійсною і зобов'язували сторін вчинити дії, спрямовані на відновлення первісного стану (особливо часто це відбувалося при скасуванні державної реєстрації юридичних осіб, створених внаслідок реорганізації). І тому законодавець при розробці ЦК та Закону про державну реєстрацію вирішив уніфікувати правову базу з цього питання й запровадити новий інститут примусового припинення юридичної особи, що має відбуватися на підставі рішення суду.Ч. 2 ст. 38 Закону про державну реєстрацію встановлює, що підставами для постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з її банкрутством, зокрема є: 1) визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути (ця ж підстава передбачена у ч.
1 ст. 110 ЦК); 2) провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; 3) невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; 4) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; 5) наявність в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.Якщо ж повернутись до положень українського законодавства, що регулюють припинення саме господарських товариств, то необхідно визнати, що перелік підстав для примусової ліквідації юридичної особи є значно ширшим у порівнянні із підставами, передбаченими Першою директивою. Але слід звернути увагу на те, що у Першій директиві йдеться про визнання товариства недійсним, а не про його примусове припинення взагалі. Недійсність товариства означає відсутність необхідних легітимних дій щодо його створення й внаслідок цього незаконність та недійсність факту його державної реєстрації. Законодавство України встановлює лише єдиний такий випадок – запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнано недійсним через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Вважаємо за потрібне встановити в законодавстві вичерпний перелік порушень, через які державну реєстрацію юридичної особи можна визнати недійсною. В противному випадку навіть незначне порушення може стати підставою для відміни державної реєстрації.
Керуючись положеннями Першої директиви до таких порушень доцільно віднести: 1) недотримання встановленої законом процедури затвердження установчих документів; 2) якщо установчі документи не містять виду та вартості внесків кожного з учасників (крім АТ), загальної суми статутного капіталу (у випадку необхідності його формування); 3) недотримання положень національного законодавства стосовно мінімальної суми статутного капіталу; 4) недієздатність усіх засновників товариства.
Стосовно першої підстави вважаємо за потрібне чітко закріпити в законі, що суд не має права приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, якщо ситуація була виправлена або може бути виправлена, або якщо вчинене порушення є незначним.
Адже на практиці іноді судді доводять справи до абсурду, коли за незначні порушення вимог закону (вчинені при створенні товариства чи пов’язані із невідповідністю положень статуту вимогам законодавства) судом виноситься рішення про припинення товариства.У законодавстві чітко має бути закріплено, що винесення судом рішення про припинення юридичної особи не може впливати на дійсність правочинів, вчинених цією юридичною особою до моменту її припинення (внесення до ЄДР відповідного запису). Вбачається невірним роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111 [184], у п.19 якого зазначається, що за загальним правилом прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами та організаціями до моменту вилучення його з державного реєстру. Проте "у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв’язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу – засновника суб’єкта підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу незалежно від їх укладення". Вважаємо, що така позиція ВАСУ й судова практика, що базується на ній (справи щодо фіктивних фірм[32]), грубо суперечить вимогам Першої директиви. Такий підхід порушує перш за все права та законні інтереси третіх осіб – контрагентів, що мали невдачу вступити у договірні відносини з фіктивною фірмою. Незважаючи на зміни у чинному законодавстві, правові підстави для застосування подібного підходу збереглися (ст. 207 ГК). Тому вважаємо за необхідне внести відповідні корективи у роз’яснення ВАСУ.