3.1.2. Концепція розвитку корпоративного законодавства України
Необхідною умовою успішності розвитку корпоративного законодавства України має стати комплексність регулювання та стратегічний підхід. Багато інститутів вітчизняного корпоративного права сьогодні потребують загального переосмислення для визначення доцільності їх існування.
При цьому має переслідуватися не тільки мета захисту інтересів учасників та кредиторів господарського товариства, суспільних та державних інтересів, але слід замислитись і над тим, наскільки вітчизняне корпоративне право слугує інтересам самого господарського товариства, чи створює воно сприятливі та ефективні форми для функціонування підприємницької організації та чи не містить "зайвих" непрацюючих норм, які, не виконуючи ніякої позитивної функції, лише створюють перешкоди на шляху ефективного ведення бізнесу і є джерелом додаткових витрат для товариства та його учасників.Із корпоративного права України мають бути виведені норми та правові конструкції, які виказали свою неефективність (тобто не досягають поставленої мети регулювання, не мають позитивного ефекту) або недієвість (є штучними та нездатними до регулювання тих відносин, що мають місце у реальному житті). Правові моделі поведінки, що запроваджені сучасним корпоративним правом України, іноді є дуже далекими від тих відносин, що дійсно складаються на практиці, але стереотипи правового мислення не дозволяють нам відмовитися від класичних понять та інститутів й створити право, яке б відтворювало різноманітні сучасні моделі корпоративних відносин й дійсно відповідало б очікуванням практики. І саме законодавчий досвід інших країн має стати основним джерелом отримання інформації про нові тенденції та потенційні моделі правового регулювання.
Запровадження в Україні поширених за кордоном моделей регулювання буде приваблювати іноземних інвесторів значно більше, ніж численні міжнародні договори про стимулювання інвестицій, вільні економічні зони та території приоритетного розвитку [70, с.
4; 74, с. 11]. Участь у господарських товариствах є однією з найбільш поширених форм іноземного інвестування на території України [73] і іноземні інвестори повинні мати можливість працювати за знайомими їм правилами та стандартами, поширеними в усьому цивілізованому світі.Реформування українського корпоративного законодавства має стати складовою частиною глобальної регуляторної реформи, яка активно відбувається наразі у багатьох країнах світу. Її основною метою є спрощення умов здіснення підприємницької діяльності, створення законодавства, яке буде максимально сприятиме веденню як малого, так і великого бізнесу. Країни ЄС є лідерами у цьому русі – за даними Світового банку із 10 країн світу, у яких найбільш активно відбувається регуляторна реформа, 6 є членами ЄС (Словаччина, Бельгія, Фінляндія, Литва, Польща, Іспанія). У двадцятку світових лідерів, яким вже вдалося забезпечити максимально сприятливі умови для ведення бізнесу увійшли 9 країн ЄС, з яких передує Великобританія [333, с. 1-2].
Вважаємо, що в Україні має бути проведена комплексна фундаментальна реформа корпоративного законодавства. Йдеться не про просте узгодження норм ЦК, ГК та Закону "Про господарські товариства". При проведенні реформи мають бути опрацьовані усі основні інститути корпоративного права, незважаючи на галузеву належність тих чи інших норм, з метою забезпечення максимальної ефективності законодавства. Вважаємо, що для реалізації цієї задачі необхідно розробити та затвердити Концепцію розвитку корпоративного законодавства України (див. Додаток Б), а також створити спеціальну робочу групу із провідних фахівців у галузі корпоративного права та суміжних галузей для розробки основних заходів щодо реалізації реформи. Основним орієнтиром при проведенні реформування має стати законодавство ЄС (поточне та перспективне). Втім потрібно враховувати й законодавчий досвід інших країн (цікавим у цьому плані видається законодавство Сполучених Штатів, Канади та Росії). Особливо корисним може стати досвід Росії, у якій вже на державному рівні поставлене питання щодо проведення масштабної реформи корпоративного законодавства з урахуванням нових європейських підходів.
Дуже хотілося б щоб Україна не випадала із загальноєвропейського руху і будувала своє корпоративне законодавство неупереджено, враховуючи як позитивний, так й негативний досвід держав-членів ЄС у цій сфері, а також сприймаючи найкращі традиції планування та проведення регуляторних реформ.
Процес запозичення закордонного досвіду з правових питань може відбуватись стихійно чи заплановано, внаслідок взятих на себе країною міжнародних обов’язків або добровільно, в односторонньому чи багатосторонньому порядку. Відповідно цей процес може мати різні форми – уніфікації, гармонізації, адаптації, апроксимації, рецепції тощо.
В Україні процес запозичення правового досвіду ЄС набув форми адаптації законодавства. Цей процес відбувається в державі не стихійно, у нього є досить вагоме правове підґрунтя, на аналізі якого слід зупинитись більш детально.
–