4.2. Моніторинг довкілля

Моніторинг довкілля — це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Саме слово «моніторинг» походить від латинського «monitor» — нагадувати, спостерігати, наглядати, що визначає внутрішній зміст цієї діяльності — отримувати інформацію для відповідного реагування. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» моніторинг довкілля повинен базуватися на системних та комплексних засадах, а його основною метою є забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.

Державні органи разом із відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного та соціального розвитку України, в тому числі щодо oxopo-

ни навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки.

3 метою підвищення ефективності використання існуючого потенціалу моніторингу довкілля та рекомендацій Європейської економічної комісії OOH у 2004 році Кабінетом Міністрів України було схвалено «Концепцію Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища», якою передбачено низку заходів щодо удосконалення його системи. Зокрема, Концепцією передбачається: створення державної, регіональної і галузевої програм моніторингу довкілля; розробка спеціальних програм для отримання інформації, пов’язаної із надзвичайними ситуаціями природного та техногенного характеру, транскордонним моніторингом; створення центрів на загальнодержавному і регіональному рівнях, а також на рівні суб’єктів системи моніторингу, які здійснюватимуть розроблення програм та координацію їх виконання з метою забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних і підготовки необхідної інформації; створення єдиної автоматизованої підсистеми збирання, оброблення, аналізу і зберігання даних з метою забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів та взаємодії суб’єктів системи моніторингу; створення розподілених баз даних і комплексних банків інформаційних ресурсів для збереження даних моніторингу та подальшої роботи 3 ними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року затверджено «Положення про державну систему моніторингу довкілля».

Окрім того, моніторингові відносини урегульовані низкою нормативно-правових актів, серед яких: Порядокорганізаціїта проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря — Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 року; Положення про моніторинг земель — Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 року; Положення про моніторинг грунтів на землях сільськогосподарського призначення — наказ Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 року; Порядок здійснення державного моніторингу вод — Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року; Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів — наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 26 грудня 2003 року.