Судимість.

Якщо особа засуджена за скоєння злочину, вона вважається такою, що має судимість. Наявність судимості враховується в разі вчинення особою нового злочину, при визначенні режиму відбуття покарання, а також накладає на особу певні обмеження.

Пригадайте, які обмеження, що накладаються на особу, яка має судимість, вам відомі.

Строк, протягом якого особа вважається судимою, визначається залежно від тяжкості скоєного злочину і відповідно від призначеного покарання.

З Кримінального кодексу України

Стаття 89. Строки погашення судимості Такими, шо не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину І ЯКЩО протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання; (...)

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Передбачено також, що з особи, яка відбула покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та після звільнення сумлінно працює, бездоганно себе поводить і цим підтверджує своє виправлення, суд може зняти судимість достроково — раніше строків, визначених Кримінальним кодексом України.

5.