Поняття зобов’язання

На основі норм зобов’язального права за допомогою певних юридичних фактів виникає зобов’язання. Давньоримські юристи визначали зобов’язання як правові пута, через які особа змушена виконати дії згідно з законами римської дернении.

Буква закону - Цивільний кодекс України

Cm. 509. Поняття зобов’язання

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У зобов’язанні, як і в будь-якому іншому цивільному пра- иовідношенні, беруть участь не менше двох осіб, які іменуються його суб’єктами. У визначенні зобов’язання названі два суб'єкта - кредитор та боржник. Це загальне найменування сторін, в окремих видах зобов’язань вони мають спеціальні назви, наприклад замовник та підрядчик, довіритель та повірений. Кредитор виступає як активна сторона зобов’язання, оскільки має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Боржник - це пасивний учасник зобов’язального 11 равовідношення.

Об’єктом зобов’язальних відносин є конкретні блага, заради яких між суб’єктами виникають юридичні зв’язки. Зміст

становлять певні права і обов’язки учасників. Цим зобов’язит. відрізняється від неюридичних (а саме - політичних, морили них та інших) зобов’язань, що не містять прав і обов’язкіп, За своєю юридичною природою зобов’язання є абсолютні ми, оскільки в них певним управомоченим особам протнете>. необмежене коло осіб, які зобов’язані утримуватися від н» правомірних посягань на чуже майно і не заважати упрямо» моченим особам здійснювати їх права.

1.