Поняття та принципи підприємницької діяльності.
Нині підприємницька діяльність є одним із досить поширених видів людської діяльності та способів отримання засобів для існування. Це слово ми чуємо постійно, але чи завжди ми правильно розуміємо зміст цього поняття.
Визначення поняття «підприємництво* подано в Господарському кодексі України.Ознайомтеся з витягом із Господарського кодексу України та визначте основні ознаки підприємництва.
Із Господарського кодексу України
Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності 1. Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництву притаманні ряд ознак. Насамперед на відміну від найманої праці підприємець працює самостійно. На відміну від найманого працівника, який виконує лише роботу, про яку він домовився при укладанні трудового договору і яку організовує роботодавець, підприємець сам організовує свою трудову діяльність. При цьому він веде діяльність за власною ініціативою, може в будь-який час її припинити. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Водночас підприємець працює на власний ризик — ризикує своїми грошима, майном. Підприємницька діяльність може бути прибутковою, однак може призвести і до банкрутства, утрати всього свого майна.
При цьому треба зазначити, що підприємництво передбачає не одноразову. а обов’язково систематичну діяльність. Тобто якщо особа один раз отримає гроші за допомогу сусідові, то це не буде підприємництвом, а от якщо діяльність із надання допомоги стане постійною — її можна буде вважати підприємницькою.
Одна з найважливіших ознак підприємництва — його мета.
Підприємництво має місце лише тоді, коли метою діяльності є отримання прибутку одночасно з досягненням певних економічних і соціальних результатів. При цьому повинні бути наявними обидві ці мети. Не можна вважати підприємницькою діяльність, яка хоча і дає прибуток, але е протиправною, так само не є підприємництвом діяльність, що направлена на досягнення економічних чи соціальних цілей, але не має своєю метою отримання прибутку — діяльність різноманітних клубів за інтересами, громадських організацій тощо.Закон визначає ряд принципів, яких має дотримуватися підприємець. Серед них — вільний вибір підприємцем видів підприємницько! діяльності, самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, право вільного найму підприємцем працівників. Діяльність підприємців базується на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається в підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Одночасно з проголошенням принципів, які забезпечують вільний вибір шляхів ведення своєї діяльності, закон передбачає можливість запровадження певних обмежень. Зокрема, це можливо в разі необхідності запобігти монополізму (тобто зосередження всього виробництва чи його значної частини, продаж певної продукції, надання послуг однієї особи).
Крім того, передбачена необхідність ліцензування підприємницької діяльності в певних галузях, особливо якщо ця діяльність може завдавати шкоди оточуючим. Так, ліцензування необхідне при здійсненні медичної діяльності, перевезенні пасажирів, будівництві тощо. В цьому випадку особа має права розпочати свою підприємницьку діяльність лише після отримання необхідної ліцензії.