<<
>>

Поняття, завдання та види обшуку

Розслідування різних видів кримінальних правопорушень, як правило, супроводжується формуванням несприятливих слідчих ситуацій, у тому числі наявності незначного обсягу інформації, відсутності слідів та очевидців правопорушення, активної протидії досудовому розслідуванню та ін.

Вказане вимагає удосконалення організаційно-тактичних заходів з проведення окремих слідчих дій, зокрема обшуків. Вчасне та якісне проведення цих слідчих дій із урахуванням особливостей розслідування окремих видів кримінальних правопорушень може сприяти одержанню важливих доказів, які свідчать про причетність певних осіб до злочинної діяльності.

Останнім часом злочинність пристосовується до нових соціально- економічних умов. Зростання злочинності, зрощування її з державним апаратом, підвищення технічної оснащеності злочинців, ускладнення зв’язку між ними, використання сучасного радіозв’язку, новітньої вогнепальної зброї та інші чинники, безумовно, ускладнюють і без того непросту діяльність правоохоронних органів з якісного розслідування кримінальних правопорушень. Використання злочинцями надійної організаційно-технічної бази робить їх менш вразливими для правоохоронних органів, більш мобільними в одержанні необхідної для злочинної діяльності інформації, що слід враховувати під час підготовки та проведення обшуків.

Обшук - це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що маютъ значення для справи, а також виявлення розшукуваних осіб.

Проведення обшуку пов’язано з певними обмеженнями конституційних прав громадян на недоторканість особи, житла, таємниці листування та ін.

Обшук є слідчою дією, процесуальний порядок проведення якої закріплений у ст. 234-236 Кримінального процесуального кодексу України, та проводиться з метою виявлення і фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Необхідно зазначити, що під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться в показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, у протоколах слідчих дій, заявах громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Незаконно проведений обшук (проведений без ухвали слідчого судді або із застосуванням насильства) тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 162 Кримінального кодексу України.

Обшук необхідно відрізняти від проведення оперативно-розшукових заходів. Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативні підрозділи можуть негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі проникненням у приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки (ст. 8).

Також проведення обшуків необхідно відрізняти і від застосування адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення. Так, ст. 264 Кодексу про адміністративні правопорушення регламентує проведення особистого огляду та огляду речей.

Обшуки можуть проводитися на будь-якому етапі досудового розслідування (початковому або подальшому) виключно за порушеним кримінальним провадженням.

При розслідуванні корисливих кримінальних правопорушень, наприклад крадіжок, грабежів, розбійних нападів, вимагань, обшуки необхідно проводити відразу ж після порушення кримінального провадження або затримання правопорушника, що дозволить виявити та вилучити об’єкти, які мають значення для справи, та запобігти знищенню, заміні і переховуванню документів, предметів та інших об’єктів.

На відміну від інших слідчих дій обшук має такі особливості:

- конкретизованість об’єктів пошуку;

- належність об’єктів пошуку, як правило, особам, в яких проводиться обшук;

- примусовий характер обстеження.

Головною метою обшуків є виявлення джерел доказової та орієнтуючої інформації, що має значення для кримінального провадження.

Завданнями обшуку є:

1) виявлення та вилучення:

- знарядь кримінального правопорушення (наприклад, зброї, знарядь зламу та інших об’єктів);

- предметів зі слідами правопорушення або тих, що є результатом злочинної діяльності (наприклад, підроблені документи, фальшиві гроші);

- предметів та цінностей, здобутих (нажитих) злочинним шляхом;

- документів, що мають значення для справи або характеризують особу злочинця (фотознімки, аудіо- та відеозаписи, листи, щоденники, записники);

- об’єктів, що використовувалися для реалізації злочинного задуму;

- об’єктів, що вилучені з цивільного обігу, заборонені для використання або потребуть спеціального дозволу, незалежно від того, відносяться вони до справи чи ні (вогнепальна та холодна зброя, наркотичні засоби, радіоактивні, психотропні, вибухові або отруйні речовини, таємні документи);

- майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків (з метою забезпечення цивільного позову) або в цілях можливої конфіскації;

- інших об’єктів, що мають значення для справи і виступають засобом встановлення об’єктивної істини;

2) виявлення:

- осіб, які переховуються від слідства та суду або втекли з-під варти чи місць позбавлення волі та перебувають у розшуку;

- трупів та їх частин;

- тварин (тих, що використовувалися як засоби або знаряддя вчинення кримінального правопорушення);

3) перевірка зібраних за кримінальним провадженням доказів та одержання нових доказів й перевірка слідчих версій, що висунуті слідчим на початковому етапі розслідування;

4) встановлення обставин, що сприяли або перешкоджали учиненню кримінального правопорушення, вжиття заходів профілактичного характеру та ін.

До об’єктів обшуку слід віднести:

- жилі приміщення (будинок, квартира, дача, номер у готелі);

- нежилі приміщення (офіси, склади, підсобні приміщення, робочі кабінети);

- ділянки місцевості (наприклад, сад, город);

- транспортні засоби;

- засоби комп’ютерної техніки;

- живих осіб.

Загалом більшість науковців залежно від тих чи інших підстав класифікують обшуки таким чином:

1) за видом учиненого злочину: обшук при розслідуванні убивств, грабежів, розбійних нападів, вимагань;

2) за етапами досудового розслідування: на початковому та подальшому етапах;

3) за характером об’єктів обшуку: квартир, будинків, службових кабінетів, приміщень, ділянок місцевості, транспортних засобів, живих осіб;

4) за характером об’єктів пошуку: виявлення людей, трупів та їх частин, знарядь і слідів злочину, документів та інших об’єктів, що мають значення для справи;

5) за послідовністю проведення:

- первинний (обшук, який проводиться вперше);

- додатковий (спрямований на дослідження певних об’єктів або ділянок, що залишилися необстеженими під час проведення первинного обшуку);

- повторний (у слідчій практиці можуть складатися ситуації, які вимагають проведення повторного обшуку. До таких можна віднести ситуації, коли: первинний обшук проводився неякісно (з порушенням тактичних рекомендацій) чи за несприятливих умов (велике скупчення людей, недостатнє освітлення); без використання відповідних науково-технічних засобів; отримано оперативно- розшукову інформацію про конкретне місце приховання розшукуваних об’єктів (наявність схованки) та ін.);

6) за способом організації: одиничний та груповий;

7) за часом проведення: одночасний та різночасний.

Одночасний обшук - це погоджене за часом проведення взаємодіючими між собою слідчо-оперативними групами кількох обшуків у різних місцях або осіб, які здійснюються в межах одного кримінального провадження. Одночасні обшуки зазвичай проводяться при розслідуванні групових злочинів. Однак, як свідчить практика, такі обшуки можуть проводитися і за кримінальними правопорушеннями, вчинених однією особою. Щоб приховати сліди правопорушення, особа нерідко користується послугами родичів (знайомих), що обумовлює проведення обшуків одночасно у різних місцях. Тому прийняття рішення про проведення одночасних обшуків ніяк не можна пов’язувати з колом осіб, які брали участь у вчиненні правопорушення.

Значення проведення обшуків у розслідуванні окремих видів кримінальних правопорушень обумовлюється тим, що нерідко їх результати містять початкові відомості, які доводять причетність певних осіб до злочинної діяльності і можуть бути основою висунення криміналістичних версій та планування досудового слідства. Окрім того, усі виявлені під час обшуків сліди правопорушення порівнюються з інформацією, отриманою після проведення огляду місця події. Тому виявлення зв’язків між предметами, які вилучені під час проведення обшуків, дозволяє пов’язати їх з конкретною особою та притягнути її до кримінальної відповідальності.

Загалом проведення обшуку складається з трьох етапів:

- підготовка до проведення обшуку (підготовчий);

- безпосереднє проведення обшуку (робочий);

- фіксація ходу та результатів обшуку (заключний). [66]

2) збір орієнтуючої інформації про: особу злочинця, а також членів його сім’ї, родичів та знайомих; усі епізоди злочинної діяльності; місця (об’єкти) обшуків; знаряддя (засоби) правопорушення та предмети, що здобуті злочинним шляхом і підлягають відшуканню, та ін.;

3) аналіз й оцінка зібраної інформації та слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, до ухвалення рішення про проведення обшуку;

4) прийняття (ухвалення) рішення про проведення обшуку;

5) планування та визначення часу проведення обшуку;

6) створення оптимальних умов для проведення даної слідчої дії;

7) визначення та підготовка необхідних науково-технічних і транспортних засобів;

8) вирішення питання про застосування службово-розшукового собаки;

9) добір необхідних учасників для проведення обшуку;

10) визначення способу фіксації ходу та результатів обшуку;

11) розробка заходів, що передбачають дії учасників обшуку у випадках виникнення непередбачених ситуацій або ускладнень;

12) складання плану проведення обшуку;

13) проведення інструктивної наради серед усіх учасників слідчої дії.

Розглянемо детальніше деякі із зазначенням організаційно-підготовчих заходів.

1. Вивчення матеріалів кримінального провадження.

Вивчаючи матеріали кримінального провадження, можна одержати відомості про об’єкти посягання, знаряддя правопорушення, викрадені предмети і цінності, місця (спосіб) їх ймовірного збереження, особу злочинця та ін. Ця інформація може міститися в показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, у протоколах слідчих дій (огляду місця події), у речових доказах та висновках експертів. Після вивчення усіх матеріалів справи слідчий вирішує питання про прийняття рішення щодо провадження обшуку та тактики його проведення.

2. Збирання орієнтуючої інформації про:

1) особу правопорушника, а також членів його сім ’ї, родичів та знайомих. З цією метою збирають відомості про вік, спосіб життя, емоційно-вольові якості, рівень культури, інтереси, спеціальні знання й навички, графік роботи, знайомства і зв’язки (не обов’язково злочинні), наявність судимостей, місце у структурі злочинної групи, а також склад сім’ї, відносини із сусідами, з колегами по роботі, наявність зброї або спеціальних засобів та ін. Зі слідчої практики відомо, що злочинці для обладнання схованок іноді використовують свої професійні знання та навички. Зокрема, під час вивчення кримінальних проваджень було встановлено, що у 10% випадків приховання викрадених об’єктів здійснювалось із використанням спеціальних професійних навичок осіб, які у цьому зацікавлені (лицювальник схованку оборудував у ванній кімнаті під кахельною плиткою). Окрім того, вивчення особи злочинця також сприяє встановленню психологічного контакту, що дозволяє ефективно використовувати його під час проведення обшуків;

2) усі епізоди його злочинної діяльності;

3) місця (об’єкти) обшуків. При вивченні об’єктів обшуку необхідно встановити:

- місцезнаходження приміщень та окремих ділянок місцевості (зокрема, адресу, підходи до них, розташування на місцевості), а також їх характер та призначення;

- характер споруди, структуру приміщень, час проведення ремонту, обсяг виконаних робіт, розстановку меблів тощо;

- кількість та склад осіб, які мешкають або працюють у цьому приміщенні;

- наявність засобів зв’язку, охоронної сигналізації, домашніх тварин, особливості запорів та ін.

Оперативно-розшуковим шляхом необхідно встановити кількість дзвінків, їх частоту, якщо злочинці користуються спеціальним умовним оповіщенням;

4) знаряддя (засоби) правопорушення та предмети, що здобуті злочинним шляхом і підлягають відшуканню. Щодо знарядь злочину, предметів, документів та цінностей, які підлягають відшуканню, то необхідно встановити найменування, призначення, зовнішній вигляд, характерні ознаки, кількість, прийоми маскування (розбирання на складові частини, надання незвичайної форми) та сліди, що могли залишитися на них. Якщо розшукуються особи (трупи або їх частини), то це - характеристика зовнішнього вигляду, анатомічні ознаки, одяг та ін. Але слід пам’ятати, що розшукувані предмети або документи можуть бути замінені зацікавленими особами. Тому доцільно мати фотознімки цих предметів або залучати відповідних спеціалістів. З урахуванням характеристики об’єкта повинні висуватися слідчі версії, зокрема в якому місці і яким чином можуть приховуватись предмети, чи можна розібрати їх на складові частини або змінити форму, розмір і зовнішній вигляд;

3. Аналіз й оцінка зібраної інформації та слідчої ситуації, що склалася до ухвалення рішення про проведення обшуків.

Має суттєве значення для правильної організації та планування обшуків. Аналіз слідчої практики свідчить, що відомості орієнтуючого характеру озброюють слідчих знаннями, які дозволяють припустити, де знаходяться розшукувані предмети, обрати способи пошуку, підготувати необхідне спорядження, визначити необхідний склад учасників обшуку (пошукової групи), розподілити обов’язки між ними, правильно обрати тактичні прийоми проведення та розробити план операції, що дає можливість провести обшуки із мінімальною витратою засобів, часу, сил та енергії.

4. Прийняття рішення про проведення обшуку.

Питання про достатність підстав для проведення обшуку вирішується слідчим з урахуванням аналізу зібраної інформації та особливостей слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування.

5. Планування та визначення часу проведення обшуку.

Має важливе значення для його ефективності та результативності. У справах про кримінальні правопорушення корисливої спрямованості, про організовану злочинну діяльність обшук повинен проводитися негайно з метою виявлення осіб, які вчинили злочини, викрадених речей та цінностей. Невиправдане зволікання, несвоєчасність і непідготовленість обшуків дозволяє правопорушникам знищити чи підмінити сліди і знаряддя злочину, переховати викрадені предмети, витратити кошти, які отримані злочинним шляхом тощо. Тому час проведення обшуків необхідно обирати залежно від обставин справи, з урахуванням аналізу зібраної інформації та оцінки слідчої ситуації.

Також необхідно враховувати, що у проведенні обшуків вирішальне значення має раптовість їх проведення. Пошук викраденого й прихованого майна має бути завжди несподіваним для підозрюваних осіб і проводитися швидко та оперативно. Але швидкість й раптовість обшуків не повинні призводити до поспішності та зниження якості їх проведення, а негативні результати не повинні впливати на намір довести обшуки до їх логічного завершення.

Раптовість проведення обшуку має й важливе психологічне значення. Раптовий початок обшуку є несподіваним для власників об’єктів обшуку і викликає нервово-психологічну напругу. Слідчий у цьому випадку повинен максимально ефективно використовувати розгубленість і нервово-психологічну напруженість вказаних осіб. Але раптовість проведення обшуків є неможливою без дотримання конспіративності і правил таємного прийняття рішення про їх проведення, включаючи й оперативно-розшукові заходи. Тому розголошення відомостей про обшук, що готується, значній кількості осіб може призвести до витоку інформації та втрати фактору раптовості.

Обшуки, окрім невідкладних випадків, мають проводитися вдень. У невідкладних випадках обшук може проводитися у нічний час. До невідкладних можна віднести випадки, коли:

- існує загроза знищення, маскування чи переховування розшукуваних предметів або документів;

- злочинець намагається втекти або сховатися;

- обшук почався удень, але у зв’язку зі складністю обшуку або невидачею предметів чи документів не був закінчений до настання нічного часу тощо.

6. Визначення та підготовка науково-технічних і транспортних засобів.

Використання науково-технічних засобів дозволяє слідчому ефективніше

проводити обшуки, виявляти та фіксувати більшу кількість слідів кримінального правопорушення та інших об’єктів, що мають значення для справи.

7. Добір учасників для проведення обшуків.

Правильний та своєчасний підбір мобільної, психологічно сумісної і готової до тривалої роботи групи учасників обшуку є, безумовно, одним із найважливіших питань.

Під час розслідування кримінальних правопорушень слідчими застосовуються усі види обшуків. Але проведення одночасних (групових) обшуків у кількох підозрюваних викликає певні труднощі, що обумовлені наявністю кількох співучасників, необхідністю залучення значної кількості працівників правоохоронних органів, відповідним чином підготовлених та екіпірованих.

До обов’язкових учасників обшуку можна віднести: особу, яка проводить дану слідчу дію, не менше двох понятих та особу, яка займає приміщення.

Добираючи понятих, слідчий повинен враховувати, що особи, в яких проводиться обшук, бувають, як правило, зацікавлені у нерозголошенні факту його проведення, і тому потрібно обирати осіб, присутність яких при обшуку не спричинила б розголошення будь-яких відомостей. Такими понятими можуть бути громадяни, незаінтересовані у справі, які не знають особу, і не проживають з нею по сусідству.

До факультативних учасників обшуку належать особи, які залучаються для якісного проведення цієї слідчої дії, для охорони і спостереження, застосування науково-технічних засобів, надання технічної та іншої допомоги під час проведення обшуку. Питання про участь інших необов’язкових учасників обшуків слідчий вирішує самостійно, виходячи зі слідчої ситуації, що склалася під час розслідування.

Також відповідно до слідчої ситуації слідчий з тактичних міркувань до проведення обшуків може запросити свідків та потерпілих. Вказані особи залучаються з метою виявлення викрадених предметів з групи однорідних. Вони краще за інших знають індивідуальні особливості викрадених речей, що допоможе запобігти вилученню тих, які не мають відношення до справи.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що виконання усіх наведених організаційно-підготовчих заходів надає керівнику операції можливість обрати оптимальний час для проведення обшуків, визначити правильну лінію поведінки і тактику проведення пошукових дій. Кожний обшук є неповторним та індивідуальним, оскільки визначається конкретними обставинами кримінального провадження, характером об’єктів пошуку та особою злочинця і потребує розробки загальних тактичних правил та рекомендацій, дотримання яких допоможе отриманню позитивних результатів під час розслідування кримінальних правопорушень. Цьому має сприяти застосування науково-технічних засобів і правильне використання низки тактичних прийомів та комбінацій. [67] супротивної сторони та характеру злочинного посягання. Відтак, правильно обрана тактика обшуку дозволяє ефективно проводити дану слідчу дію.

Проведення обшуку складається з чотирьох стадій: підготовча, оглядова, детальна, фіксація ходу та результатів обшуку.

Підготовча стадія полягає у непомітному прибутті й раптовому проникненні пошукової групи до об’єкта обшуку та проведенні низки невідкладних дій.

Для непомітного прибуття пошукової групи на місце обшуку та забезпечення раптовості проведення слідчої дії, а також запобігання протидії і знищенню речових доказів доцільно:

- транспортні засоби залишати на певній відстані від місць проведення обшуку;

- наближатися до об’єкта групами по одній-дві особи, а не всім учасникам разом;

- використовуючи ліфт, підніматися на один-два поверхи вище або нижче потрібної сходової площадки;

- розташовуватися біля вхідних дверей так, щоб у полі зору була одна особа (бажано знайома злочинцям, наприклад сусід);

- забезпечити спостереження за вікнами та переходами;

- прибувши на територію, вжити заходів щодо маскування мети візиту і повідомити про нього безпосередньо перед початком обшуку.

Для того щоб без перешкод проникнути до об’єкта обшуку, доцільно використовувати допомогу громадськості (наприклад, представників ЖЕКів, слюсарів, сантехніків, паспортистів, сусідів та ін.).

У випадках коли власник приміщення відмовляється відкрити двері, слідчий вдається до примусових заходів - зламує їх. Якщо на об’єкті обшуку знаходяться озброєні злочинці, то проникнення здійснюється працівниками спеціальних підрозділів, які подавляють опір та затримують злочинців. Лише після цього керівник разом із пошуковою групою проникає до об’єкта обшуку і проводить пошукові дії.

На жаль, у правоохоронній практиці мають місце порушення зазначених тактичних рекомендацій. Нерідко слідчі та працівники оперативних підрозділів самотужки, не маючи табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів та захисної амуніції, проникають у приміщення, що призводить до тяжких наслідків.

При розслідуванні окремих видів кримінальних правопорушень (особливо пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) недоцільно чекати, поки власник приміщення відкриє вхідні двері. Це зумовлене тим, що будь-яке зволікання тягне знищення речових доказів або озброєний опір. Після вжиття заходів безпеки слідчій разом із пошуковою групою та понятими одночасно входить до приміщення, де буде проводиться обшук. Це дозволить понятим сприймати дії пошукової групи з самого початку.

Відразу ж після проникнення у приміщення слідчий повинен усіх осіб, які опинилися в районі обшуку, зібрати в одному місці. Керівник пошукової групи повинен обійти та оглянути всі без винятку кімнати (балкони, лоджії, підсобні приміщення) з метою виявлення злочинців.

Після цього слідчий має перевірити їх особистість і причетність до розслідуваної справи та залишати під наглядом до завершення обшуку, щоб запобігти розголошенню слідчої таємниці. Категорично забороняється будь-яке спілкування між особами, в яких проводиться обшук.

Переміщення вказаних осіб дозволяється лише з дозволу керівника пошукової групи і під спеціальним наглядом. Якщо у приміщенні знаходиться телефонний апарат (мобільні телефони), то його (їх) відразу необхідно взяти під контроль або вилучити. І лише після цього слідчий пред’являє постанову суду про проведення обшуку та пропонує добровільно видати розшукувані об’єкти. Ігнорування зазначених рекомендацій може призвести до тяжких наслідків.

Після вжиття усіх необхідних заходів безпеки слідчий пропонує добровільно видати предмети, що мають значення для справи. Доцільно також роз’яснити обшукуваному значення добровільної видачі розшукуваних об’єктів.

При цьому необхідно зазначити, що недоцільно відмовлятися від проведення обшуку у тих випадках, коли особа, в якої проводять обшук, добровільно видає визначені слідчим предмети і документи. Це пов’язано з тим, що слідчому не завжди відомі усі епізоди злочинної діяльності особи, немає уяви про склад організованої злочинної групи. Ця інформація і може бути отримана під час проведення обшуків.

Вивчення протоколів обшуків свідчить, що добровільна видача об’єктів, які мають значення для кримінального провадження, мала місце в 11% випадків, була відсутня - у 89%, після видачі об’єктів обшук було проведено - у 3%.

Оглядова стадія. Закінчивши підготовчі дії до проведення обшуку (підготовчу стадію), керівник пошукової групи обходить усі приміщення і безпосередньо знайомиться з обстановкою (кількість та розташування кімнат, кількість меблів, наявність підсобних приміщень тощо). Він уточнює порядок та черговість проведення обшуку, вносить корективи у розподіл обов’язків між учасниками цієї слідчої дії, закріплює певні ділянки за кожним членом пошукової групи (при груповому пошуку), висуває версії про найбільш ймовірні місця знаходження розшукуваних об’єктів та ін.

Слідчий може запропонувати обшукуваному видати ключі від кімнат або інших сховищ (сейфа), попередивши про можливість примусового проникнення до них. Після цього слідчий переходить до детальної стадії обшуку.

Залежно від характеру та особливостей досліджуваного об’єкта, розшукуваних предметів та інших обставин можуть застосовуватися ексцентричний, концентричний, фронтальний, секторний, квадратний або вузловий методи дослідження об’єкта із використанням необхідних науково- технічних засобів.

Під час обшуку не можна дозволяти обшукуваним особам самостійно відкривати двері кімнат (сховищ), що обумовлюється можливістю знищення речових доказів або застосуванням вогнепальної зброї.

Базуючись на загальних положеннях щодо проведення обшуків, доцільно використовувати такі методи:

1) послідовне і вибіркове обстеження. Під час вибіркового обстеження за наявності достатніх підстав перевіряються, насамперед, місця ймовірного приховування розшукуваних об’єктів. Цей метод застосовується при проведенні трудомістких робіт, зокрема розбиранні стін чи підлог, розкопці певної ділянки місцевості тощо. Якщо вибірковий пошук не дає позитивних результатів, то керівник операції переходить до послідовної перевірки усіх об’єктів. Обшук необхідно починати з найбільш трудомістких ділянок (горище, підвал), оскільки до завершення цієї слідчої дії слідчий буде втомлений і не зможе ретельно їх обстежити. Це обумовлено тим, що на результатах обшуку негативно позначається втомленість слідчого, оскільки важко зосередити увагу через послаблення гостроти сприйняття. У таких випадках доцільно варіювати характер пошукових дій (наприклад, після огляду книг обстежити меблі, а потім листування). Але послідовність проведення обшуку залежить як від його особливостей, так і від тактичних міркувань слідчого. Під час обшуку дослідження повинні проводитися ретельно з усіх боків, оглядатися повинні частини, які приховані від слідчого, при цьому кожний об’єкт вивчається і оглядається окремо;

2) паралельне і зустрічне обстеження. Паралельне обстеження доцільне під час обшуків просторого приміщення або ділянки місцевості. В інших випадках проводиться зустрічне обстеження. У цьому випадку одна особа, яка проводить обшук, рухається праворуч від входу, а інша - ліворуч. Зустрівшись, вони оглядають центр приміщення (ділянки місцевості);

3) одиночний і груповий пошук. Характер пошуку обирається з урахуванням кількості осіб, які проводять обшук. У зв’язку з тим, що для проведення обшуків залучається значна кількість осіб, які не мають достатньої підготовки, необхідно вміло поєднувати прийоми одиночного і групового пошуків. Там, де особи мають недостатню кваліфікацію у тактиці обшуку, пошук веде керівник пошукової групи, а інші надають йому допомогу. У цьому випадку обстеження краще проводити методом одиночного пошуку. У той же час, якщо особи достатньо підготовлені до проведення такої слідчої дії, обшук може проводитися методом групового пошуку. При цьому більш досвідчені учасники виконують кваліфіковану роботу, а помічники здійснюють допоміжні операції;

4) обстеження без порушення і з порушенням цілісності об’єктів. Під час обшуку без порушень цілісності об’єктів застосовуються методи вимірювання, порівняння, зважування та інші для встановлення розходжень у вазі, розмірі та ін. Виявлення невідповідностей між об’єктами свідчить про наявність схованки. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів. Водночас обстеження з порушенням цілісності об’єктів повинно здійснюватись лише за наявності достатніх на це підстав;

5) відволікаючі прийоми - застосовуються за допомогою зміни послідовності обшуку, проведення вибіркових обстежень, умисного затримання уваги на другорядних об’єктах у випадках інформованості керівника операції (пошукової групи) про схованки, у випадках коли недоцільно розкривати злочинцям свою поінформованість та її джерела;

6) використання рефлексії обшукуваних осіб. За допомогою рефлексії слідчий викликає певні реакції злочинців або створює конкретні умови, за яких особа вчиняє певні дії, і спостерігає за ними для викриття прихованих об’єктів.

Так, під час проведення обшуку у члена злочинної групи Р. слідчий не зміг виявити на місцевості труп убитого чоловіка. Тому він повідомив усіх учасників слідчої дії, що обшук буде поновлений ранком із застосуванням новітніх технічних засобів. Після чого організував візуальне спостереження за об’єктом. Р., злякавшись, що труп буде виявлений, вирішив його переховати. Вночі він вирив труп з ями та намагався втопити у річці, але був затриманий;

7) систематичність пошуку та облік дій. Керівник пошукової групи має уважно і послідовно оглядати об’єкти, не відволікаючись на інші. Отримані результати необхідно ретельно занотувати у протоколі. Також доцільним є складання планів і схем, які є ефективними у тих випадках, коли фотозйомка не забезпечує наочності і не дозволяє зафіксувати розташування схованки та способи виявлення й вилучення;

8) застосування науково-технічних засобів. Проведення одночасних обшуків доцільно поєднувати з використанням пошукової техніки для створення у злочинців враження про марність приховування розшукуваних предметів;

9) залучення підозрюваного, свідка, потерпілого до проведення обшуків. Участь в обшуку підозрюваних та обвинувачених дозволяє слідчому спостерігати за їх психофізичними реакціями під час проведення слідчої дії. Залучення свідків та потерпілих дозволить запобігти вилученню об’єктів, які не мають ніякого відношення до кримінального провадження;

10) спостереження за поведінкою осіб, в яких проводять обшук, та тих, хто опинився в цьому місці. Вказаний прийом застосовується, коли необхідно встановити, які дії пошукової групи викликають у таких осіб відповідну реакцію (хвилювання, почервоніння обличчя, тремтіння рук, голосу). Обшуки, які проводяться у присутності цих осіб, є більш ефективними, ніж без їх участі. Адже такі особи не є обов’язковими (з тактичних міркувань) учасниками обшуку. Тому слідчий у кожному конкретному випадку, виходячи зі слідчої ситуації, вирішує питання про залучення їх до обшуків. Але необхідно пам’ятати, що іноді злочинці можуть навмисно симулювати певні психофізичні реакції, щоб відволікати увагу слідчого та стомити групу безрезультатними пошуками.

Також необхідно спостерігати і за поведінкою тварин, птахів та ін., які можуть вказувати на місце знаходження розшукуваних об’єктів (наприклад, собака чи кішка може знаходитися біля хазяїна, комахи роїтися над трупом або його частинами тощо);

11) несподіване пред’явлення обшукуваному предмета, виявленого під час обшуку. Вказаний тактичний прийом дозволяє створити в обшукуваного враження, що пошуковій групі відомі усі об’єкти, які підлягають відшуканню, та місця їх знаходження. Звідси обшуканий добровільно може назвати місця, де приховані інші речові докази та об’єкти, що мають значення для кримінального провадження;

12) беручи уваги, що місця обшуків можуть знаходитися на відкритій місцевості, керівник операції має забезпечити зовнішню охорону, до обов’язків якої входить: спостереження за об’єктом обшуку, недопущення виходу будь-кого з об’єкта обшуку, спостереження за поведінкою осіб, які беруть участь в обшуку. Такий захід дозволяє керівнику операції зосереджувати осіб, які опинилися в районі обшуку, в одному місці під наглядом зовнішньої охорони. З іншого боку, керівник операції може одержувати інформацію про результати спостереження за обстановкою навколо об’єктів, де проводиться обшук, і використовувати її, керуючись тактичними міркуваннями;

13) під час обшуку доцільно використовувати прийом, який заснований на видаленні певних осіб з місця проведення обшуку, з тим, щоб використовувати їх необізнаність про його результати під час проведення подальших допитів;

14) постійний обмін інформацією між учасниками обшуку та між окремими групами і штабом про виявлені предмети, способи приховання та прийоми виявлення. Як зазначалося, для одночасних обшуків створюється кілька груп, залежно від кількості об’єктів, які підлягають обшуку. Найчастіше ці об’єкти знаходяться у різних кінцях міста (у різних містах, державах), тому для успішного проведення обшуків і вирішення раптових питань необхідно підтримувати надійний зв’язок за визначеним порядком обміну інформацією між керівниками пошукових груп і керівником операції;

15) під час проведення обшуку приміщень примусовому обстеженню підлягають як житлові, так і не житлові приміщення, які є у володінні фізичних та юридичних осіб. Обшук за місцем постійного (навіть тимчасового) проживання чи роботи доцільно проводити негайно відразу ж після затримання злочинців, що допоможе виявити предмети, які свідчать про злочинну діяльність їх власників. Коли злочинці встановлені, але не затримані, доцільно використовувати психологічний прийом, заснований на «витоку» інформації, з метою схилення приховувачів викраденого майна до вчинення контрольованих правоохоронними органами дій. Однак проведення таких тактичних операцій пов’язане із певними труднощами та ризиком, оскільки можливою є втрата оперативного контролю за переміщенням цінностей.

Усі вилучені під час обшуку предмети необхідно зосереджувати в одному місці і залишати під постійним наглядом. Слід зазначити, що під час вилучення предметів повинні зберігатися ознаки, які вказують на причетність осіб, що обшукуються, до злочинної діяльності.

Отже, обшук необхідно проводити планомірно та послідовно. Послідовність обирається керівником пошукової групи, але може бути ним змінена у разі, наприклад, виявлення схованки. Тоді це місце слід перевірити негайно.

Під час обшуку приміщень детальному огляду піддається не тільки їхня внутрішня обстановка, але й зовнішні частини будинку. Оглядають стіни, сходи, балкони тощо. Під час обслідування підлоги, стін, сховищ застосовують аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників (наприклад, вимірювання та розрахунки, застосування рентгену, щупів, тралів та іншої пошукової апаратури).

Певні особливості має обшук у місцях загального користування або приміщеннях, у яких злочинці проживали раніше, а на момент обшуку у них мешкають інші особи. У цьому випадку керівник пошукової групи повинен вживати заходи до того, щоб не були розголошенні виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають (займають) або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Значну увагу необхідно приділяти не тільки викраденим предметам, а й ретельному огляду документів. У записниках, блокнотах, щоденниках, листах можна знайти записи, копії чи оригінали окремих документів, фотознімки, в яких може міститися інформація про зв’язки та знайомства злочинців, а також про спосіб їх життя.

Нерідко під час обшуків у злочинців виявляють комп’ютерну техніку, в якій може міститися інформація, що має важливе значення для кримінального провадження. Це може бути інформація про: потерпілого (компрометуючі матеріали, відомості про комерційну та іншу діяльність, телефони, адреси); підготовку та вчинення кримінальних правопорушень (плани, графіки, схеми); злочинну діяльність групи (списки членів групи, їх адреси, перелік майна, здобутого злочинним шляхом) та ін.

Під час обшуку огляд комп’ютерної техніки має певну специфіку, що зумовлюється об’єктивною можливістю швидко знищувати інформацію, яка у ній міститься. Готуючись до обшуку, необхідно отримати інформацію про наявність комп’ютерної техніки, її можливості, технічні характеристики і запросити фахівця з комп’ютерних систем.

Усі дії щодо роботи з комп’ютером має виконувати тільки фахівець, щоб уникнути можливості знищення наявної інформації. Тому для запобігання негативним наслідкам необхідно забезпечити охорону засобів комп’ютерної техніки, а також даних і цінної інформації, що знаходиться в операційній системі, блокувати роботу виробничого процесу, припинити надходження та витік будь- якого роду інформації з операційної системи.

Особливо уважно слід спостерігати, щоб ніхто із працівників установи, де проводиться обшук, не міг внести зміни до роботи комп’ютерної системи. У зв’язку з цим необхідно заборонити:

- усім працівникам торкатися до засобів комп’ютерної техніки з метою запобігання можливості пошкодження або знищення доказової інформації;

- вимикати з мережі електропостачання технічні засоби;

- переставляти (переносити) з одного робочого місця на інше або за межі приміщення окремі вузли технічного оснащення;

- без дозволу слідчого телефонувати чи відповідати на телефонні дзвінки, оскільки діалог може послужити відповідним сигналом для знищення інформації.

Слідчому до вимикання комп’ютерної техніки рекомендується скласти її схему та схему підключення до мережі (якщо така має місце) і провести фото- чи відеозйомку усього устаткування та всіх монтажних з’єднань (мається на увазі задня стінка системного блоку та адаптер мережі). У тих випадках, коли наявність комп’ютерної техніки виявляється після прибуття на місце проведення обшуку, необхідно негайно вжити заходів до запрошення фахівця.

Обшук на відкритій місцевості полягає у примусовому обстеженні ділянок місцевості, які належать або знаходяться у користуванні злочинців, з метою виявлення об’єктів, що закопані у землю або приховані іншим способом. Обшук місцевості проводиться за такими ж правилами, як і обшук приміщень. Однак особливості таких обшуків обумовлюються значними площами території, що викликає певні труднощі в їх проведенні.

Територію, яка підлягає обшуку, необхідно оточити, а потім оглянути. Перед початком обшуку місцевість поділяється на ділянки (сектори) довжиною не більше 50 метрів, орієнтирами яких будуть дерева і кущі, що дозволяє керівнику пошукової групи спостерігати за діями учасників обшуку. Межі обшуку визначаються з урахуванням кількості учасників пошукових груп, характеру місцевості та об’єктів, які розшукуються.

Якщо розшукувані об’єкти не були знайдені, то слідчий може провести обшук особи - примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття і речей, що знаходяться при ній.

Обшук особи може проводити тільки особа тієї самої статі, що й обшукуваний, у присутності понятих (не менше двох) тієї ж статі, що необхідно враховувати під час підготовки до обшуку. Обшук доцільно проводити у певній послідовності - «зверху донизу», «від загального до окремого».

Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати у присутності лікаря. Слід перевірити волосся обшукуваного, оглянути пахові западини і природні отвори. При провадженні обшуку особи може використовуватися портативний металошукач. Якщо є припущення, що обшуканий проковтнув важливий для слідства об’єкт, то виникає необхідність в обстеженні за допомогою рентгенівської установки.

Усі виявлені об’єкти слідчий повинен пред’явити понятим та іншим особам, які беруть участь у даній слідчій дії, акцентуючи увагу на ознаках, прикметах, особливостях та місці і способах зберігання або приховання цих предметів.

При проведенні обшуку поняті завжди повинні знаходитися біля слідчого з метою особистого сприйняття обстановки, в якій проводиться слідча дія. З метою запобігання можливих заяв про необ’єктивність слідчого необхідно з об’єкта обшуку виходити разом із понятими та іншими учасниками слідчої дії.

Обшук можна вважати закінченим, якщо усі об’єкти, зазначені у постанові, виявлені та вилучені. Якщо обшук не дав позитивних результатів, то необхідно ще раз перевірити дані, які має керівник пошукової групи, та проаналізувати свої дії під час обшуку, про що повідомити керівника операції.

Усі розглянуті тактичні прийоми обшуку не повинні бути ізольованими один від одного. Майстерність й професіоналізм слідчого полягає у тому, щоб він, використовуючи усі прийоми та засоби, міг правильно їх спланувати, готуючись до обшуків, варіювати ними під час проведення слідчої дії, відмовляючись від одних і переходячи до інших, виходячи зі слідчої ситуації, що склалася на певному етапі досудового розслідування.

Закінчивши проведення процесуальної дії, слідчий переходить до заключного етапу - фіксації ходу та результатів обшуку.

4.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Поняття, завдання та види обшуку:

  1. Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____
  2. Криміналістична діагностика
  3. Слідчі (розшукові) дії: поняття, структура та класифікація
  4. Поняття, види та завдання слідчого огляду
  5. Лекція 15 Тактика обшуку
  6. Поняття, завдання та види обшуку
  7. Фіксація результатів обшуку
  8. Пред’явлення для впізнання: поняття, види та етапи проведення
  9. Види слідчого експерименту
  10. Поняття, правові підстави та об’єкти розшукової діяльності слідчого
  11. Структура окремої криміналістичної методики. Поняття типової слідчої ситуації
  12. § 1. Поняття і предмет дослідження судової балістики
  13. § 2. Поняття і основні етапи планування розслідування
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -