§ 3. Основні способи шахрайства з використанням пластикових карток

Застосування високих технологій у багатьох галузях фінансової діяльнос­ті, зокрема при використанні пластикових карток, не виключає можливості різного роду зловживань. Шахрайства стають все більш кваліфікованими, захист - більш витонченим.

Поява пластикових платіжних засобів у системі безготівкових розрахунків обумовила появу альтернативних способів вчинення правопорушень.

Шахрайство з платіжними пластиковими картками, як серйозна проблема, виникла в 90-ті роки і пов'язана з неправомірним використанням як кредитних, так і дебетових карток. Цей вид злочинів відрізняється простотою, відсутністю насильства, а також тим, що потерпілі: банк і законний власник картки, як правило, ніколи не бачать злочинця. Особливу увагу необхідно приділити незаконному використанню кредитних карток. При цьому варто пам'ятати, що більшість способів, що використовуються в шахрайстві з кредитними картка­ми, характерні і для нової проблеми - шахрайства з дебетовими картками.

Загальний обсяг реалізації за допомогою кредитних карток складає щоріч­но майже 7 трильйонів американських доларів. У порівнянні з цією цифрою, річні збитки від шахрайських дій складають менше половини одного відсотка від загального грошового обігу - приблизно 1,3 мільярди доларів США. Хоча збитки складають і невеликий відсоток від загального обсягу, але сама сума вражає. Постійне збільшення цієї цифри свідчить про існування криміналь­ної підпільної індустрії, пов'язаної з незаконним використанням пластикових карток.

Сьогодні компанії намагаються випускати картки на невеликі суми з ме­тою зменшення можливих збитків від 'їхнього незаконного використання.

В залежності від суб'єктів, шахрайство здійснюється такими способами:

1-й спос/б характеризується тим, що в ньому реалізуються прийоми вчи­нення шахрайства, які пов'язані з використанням банківських службовців із метою одержання від них інформації про грошові внески і про утримувачів пластикових карток з великими внесками за хабар.

Характерним способом шахрайства є перерахування грошей з одного ра­хунку на інший по фальшивих телексах, після чого шахрай витрачає ці гроші вже зі своєї картки.

2-й спос/б характеризується участю в шахрайстві обслуговуючого персо­налу таких сервісних точок як ресторани, кафе, бари, мотелі тощо. Працівни-

218

ки таких підприємств, користуючись неуважністю клієнта, або зумисне відволі­каючи його, роблять декілька додаткових відбитків пластикових карток (слі­пів), які потім використовують для привласнення матеріальних цінностей та грошей.

3-й спосіб - значне поширення отримало шахрайство з пластиковими платіжними засобами, що вчинюється за співучастю касирів магазинів. Суть цього способу зводиться до використання свідомо підроблених сліпів, виго­товлених зі справжніх пластикових карток. Сліпи виготовляються шахраями за допомогою складальних друкарських форм або шляхом застосування підроблених кліше з використанням інформації зі справжніх пластикових карток.

4-й спосіб - цей спосіб використовують продавці великих магазинів. Суть його в тому, що під час друку даних про продаж того або іншого товару інфор­мація, що переноситься з кредитної або дебетової картки в облікові дані, мо­же бути змінена. Між копіювальним папером і копією документа про продаж міститься аркуш паперу відповідного розміру, що перешкоджає друку частини інформації. Потім, за допомогою аналогічної операції проводиться заповнен­ня порожньої частини, що утворилася раніше. Таким чином, спритний прода­вець може змінювати номер рахунка, прізвище власника картки.

5-й спосіб - даний спосіб шахрайства став можливим після появи нових моделей «кодуючих машин» та імпринтерів, за допомогою яких можна не тільки зчитувати інформацію з магнітної стрічки картки, але і стирати старі дані, а також переносити закодовану інформацію з однієї картки на другу.

Для 6-го способу характерно заволодіння мастиковим платіжним засо­бом у результаті викрадення його у власника шляхом крадіжки з квартири, на транспорті або в інших місцях, а також у результаті втрати картки власником після придбання її в банку.

Картка викрадається в хазяїна звичайно разом із документами, гаманцем та іншими речами, подія ця найчастіше залишається непоміченою. Якщо тіль­ки викрадач картки не кинеться відразу робити покупки, не викликавши при цьому своїм поводженням підозру касира й ідеально підробить підпис, а та­кож якщо викрадач не скористається нею в регіоні, не заявленому в «стоп-аркуші».

7-й спосіб - у випадку викрадення картки під час пересилки її поштою особливість полягає в тому, що власник не знає про втрату картки, навіть не здогадується, що картка в нього викрадена. Справа в тому, що в США, напри­клад, при зміні місця проживання утримувач кредитної картки може письмово звернутись до компанії-емітента з запитом на одержання копії картки за но­вою адресою. Зловмисник підробляє повідомлення про переїзд власника бан­ківського рахунку, і банк висилає картку йому прямо в руки - поштою.

Для 8-го способу характерно, що особа, отримавши незаконним шляхом кредитну картку, що належить іноземному громадянину, видає себе за цього іноземця - утримувача кредитної картки, пред'являючи при цьому підробле­ний паспорт або інший документ на ім'я власника кредитної картки. Цей спо­сіб був декілька разів зареєстрований на території Росії та в Естонії.

219

9-й спосіб - поширеним видом шахрайства є викрадення грошей з банко-матів. Відомі випадки, коли злочинці викрадали гроші з банкоматів, застосо­вуючи чисто силові заходи (злом, ушкодженням), але в більшості випадків вони використовують картку і персональний код, які забирають при вчиненні шахрайських дій, крадіжки в законного власника. Були зареєстровані випадки, коли шахраї зв'язувалися телефоном з особою, що загубила картку, відреко­мендувавшись інспектором банку, запитували, нібито з метою перевірки ре­єстрації картки його персональний ідентифікаційний номер. Після чого раху­нок ставав доступним для одержання грошей із банкоматів.

У Венесуелі було зареєстровано декілька випадків, коли злочинці встанов­лювали в банкоматах великих банків пастки, що затримують кредитні картки, вони приклеювали до стінок щілини кришки банкомату.

Інформацію щодо банкоматів з видачі готівки, кредитних карток, кодів до­ступу до комп'ютерних мереж, останнім часом досить часто можна знайти на електронних дошках оголошень (ВВЗ), на «у/еЬ»-сторінках Іпіегпеї.

Реальну загрозу банківській індустрії пластикових платіжних засобів представляють і хакери та крекери. Вони можуть за допомогою спеціального програмного забезпечення визначати, а потім продавати номери діючих рахун­ків кредитних карток, а також поширювати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну й іншу персональну інформацію через комп'ютерні мережі, чим до­помагають злочинцям здійснити незаконний доступ до кредитних бюро та комп'ютерних систем фінансових установ.

Але найбільшу загрозу для системи платежів із використанням банківсь­ких пластикових карток представляє їх підробка. Цей вид злочинів розвива­ється найбільш динамічно і створює великі труднощі, як при розслідуванні, так і при підрахунку збитків. Злочинці використовують номери справжніх карток, причому власники карток навіть не здогадуються про це. До 1990 р. підробка кредитних карток взагалі була мало відома. Але вже в 1993 р. Уіза і МазІегСагсІ втратили внаслідок шахрайських дій 72 млн доларів США, з яких 16,8 млн (23,4%) безпосередньо зв'язані з підробкою карток. До 1994 р. під­робка склала вже 28,6% від загальної кількості шахрайських дій із банківськи­ми пластиковими картками (ріст на 5%).

За 1995-1997 рр. Атегісап Ехргезз, Уіза, МазІегСагсІ понесли ще більш відчутні збитки через підробку пластикових карток. Втрати тільки МазІегСагсІ за 1996 р. склали понад 33 млн доларів США.

Регіонами підробки пластикових карток є: Китай, включаючи Гонконг, Ні­герія, Сінгапур, Шрі-Ланка, Малайзія, Пакистан, Росія.