Висновки до розділу 2

Під службою в органах прокуратури запропоновано розуміти професійну діяльність спеціально підготовлених осіб, спрямовану на забезпечення реалізації органами прокуратури своїх функціональних обов’язків, покладено на них нормами чинного законодавства України.

Під процедурою прийняття на службу в органи прокуратури запропоновано розуміти встановлений чинним законодавством порядок дій, якому мають слідувати органи прокуратури та громадяни, що мають намір вступити на службу у дані органи, для того, щоб між першими та другими виникли службово - трудові відносини.

На підставі аналізу нормативно - правового закріплення адміністративних процедур під час прийнття на службу до органів прокуратури обґрунтовано необхідність у Положенні «Про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів» більш чітко закріпити завдання та функції Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії.

Обстоюється позиція, що прийняття на державну службу до органів прокуратури є складною та відповідальною процедурою, означене обумовлене тим, що органи прокуратури покликані виконувати цілу низку важливих завдань, та наділеними великої кількістю владних повноважень. Саме тому від того, яка людина (мається на увазі як її особисті, так і професійній якості) буде займати відповідні посади у вказаному органі державної влади, напряму залежить якість та ефективність здійснення органами прокуратури свого функціонального призначення.

Наголошено, що проходження державної служби в органах прокуратури - це триваючий у часі процес реалізації особою, що перебуває на службі в даних органах, покладених на неї завдань, функцій і професійних обов'язків, який включає у себе: просування по службі, навчання та підвищення кваліфікації, атестацію, заохочення, притягнення до юридичної відповідальності.

Доведено, що правове закріплення відповідних адміністративних процедур проходження державної служби в органах прокуратури має важливе значення з точки зору забезпечення якісної, ефективної та результативної, як внутрішньо - організаційної, так і зовнішньої діяльності органів прокуратури України, адже від того, на скільки оптимально буде організовано процес проходження служби в органах прокуратури, значним чином залежить якість та ефективність функціонування всього правоохоронного механізму України в цілому.

Під юридичними фактами припинення державної служби в органах прокуратури запропоновано розуміти сукупність факторів (підстав, умов, обставин), визначених чинним законодавством України, настання яких тягне за собою припинення служби в органах прокуратури.

На підставі аналізу норм чинного законодавства України, обґрунтовано, що процедура припинення державної служби в органах прокуратури за власним бажанням має певні недоліки. Зокрема, на нашу думку, в першу чергу слід вказати положення статті 58 Закону України «Про прокуратуру» від 2014 року, де йдеться мова про те, що: «прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення». Запропоновано, зазначену частину вказаної статті виключити із Закону України «Про прокуратуру». Натомість варто зазначити що: «Особа, що подала заяву про звільнення з органів прокуратури України за власним бажанням, відсторонюється від виконання нею своїх службових повноважень до того, часу, поки не буде прийнято рішення про її звільнення, або працівник, який подав відповідну заяву, сам її не відкликає». Закріплення такого положення є необхідним, оскільки на нашу думку, особа, що має намір залишити таку відповідальну посаду, не може використовувати свої повноваження, адже рівень довіри до неї дещо знижується, так як працівник, що має намір звільнитись, матиме можливість використати свої повноваження у власних корисливих інтересах.

Акцентовано увагу, що спірним моментом у правовому регулювання адміністративних процедур припинення служби в органах прокуратури є те, що у Законі України «Про прокуратуру», на відміну від Закону України «Про Державну службу», не визначено положення про те, що прокурор, який має намір звільнитися за власним бажанням, протягом 14 днів має право відкликати свою заяву. Тож, запропоновано відповідну норму закріпити у Закони України «Про прокуратуру».