Міжнародне бюро мір і ваг.

20 травня 1875 р. у Парижі 17 учасників міжнародної дипломатичної конференції, скликаної за ініціативою Петербурзької Академії наук, підписали міжнародну Метричну конвенцію. Відповідно до цієї багатосторонньої дипломатичної угоди:

— встановлювалися міжнародні прототипи метра і кілограма;

— організовувалося Міжнародне бюро мір і ваги, на яке було покладено обов’язок здійснювати наукове забезпечення робіт щодо використання і поширення в світі уніфікованої, когерентної і придатної для застосування метричної системи одиниць вимірювань, а також зберігання міжнародних прототипів і перевірки національних еталонів одиниць;

— засновувався Міжнародний комітет мір і ваги у складі вчених з різних країн, завданням якого стала координація діяльності Міжнародного бюро мір і ваги та робіт із забезпечення єдності вимірювань у країнах світу;

— визначалося, що Міжнародне бюро мір і ваги та Міжнародний комітет мір і ваги утримуватимуться коштом внесків держав, які підписали Конвенцію;

— було вирішено не рідше ніж раз на 6 років скликати Генеральну конференцію з мір і ваги.

З того часу метрична система офіційно отримала міжнародний статус. Відповідно 20 травня — день підписання Міжнародної метричної конвенції — вважається Міжнародним днем метрології.

Але передували цій події десятиріччя дуже повільного поширення метричної системи у країнах Європи. Процес цей, можливо, міг би рухатися й швидше, якби не «революційне» походження метричної системи.

На межі XVIII — ХІХ ст. людство увійшло в епоху промислового перевороту. Перехід товарного виробництва від мануфактур з ручною ремісничою технікою до великих фабрично- заводських підприємств забезпечував впровадження у промисловість і транспорт систем робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Розвиток науки і технологій потребував використання точних значень фізичних величин (довжини, маси, сили, тиску і т.

Однак вибір одиниць та еталонів залишався справою випадку, що призводило до появи великої кількості довільно обраних місцевих одиниць. Про це, до речі, нагадують старі найменування одиниць довжини, більшість яких пов’язані з частинами людського тіла: фут (з англ. foot — нога, стопа), п’ядь, дюйм (від гол. duim — палець) тощо.

Звертає на себе увагу майже повна тотожність деяких стародавніх одиниць довжини в різних країнах: на Русі, скажімо, так само як і в інших країнах, довжину вимірювали стопами (359 мм), ліктями (п’ядь велика, 538,5 мм), долонями (89,8 мм), пальцями (22,4 мм) тощо. За однією з гіпотез, джерелом таких мір ваги і довжини були давньоєгипетські міри, які згодом через Грецію і Рим поширилися й на інші країни. Але такі (природні) одиниці були доволі неточними і, навіть маючи ту саму назву, іноді досить суттєво відрізнялися. Так, 1800 р. лише в Бадені існувало 112 різних мір довжини, які носили найменування «лікоть» і 92 одиниці площі.

Поняття про систему одиниць з плином часу розширив німецький математик К. Гаусс. У 1832 р. він запропонував метод побудови сукупних одиниць для ширшого кола величин, зокрема магнітних. Суть цього методу полягала в довільному виборі трьох основних незалежних одна від одної одиниць і утворенні похідних одиниць для решти величин, залежних від основних, за допомогою рівнянь, які зв’язували між собою фізичні величини. У 1851 р. систему одиниць, запропоновану К. Гауссом, В. Вебер переніс на електричні величини. Утім, негайному поширенню метричної системи завадили, так би мовити, «революційні» обставини її прийняття. Розвиток метричної системи суттєво загальмувало відродження у Франції королівської влади у 1815 р.

А проте життя не стояло на місці й розвиток техніки потребував прийняття певних домовленостей щодо уніфікації вимірювань. До того ж потрібні були зручніші одиниці. Тож у Франції в 1840 р. було заборонено використання неметричних величин. У 1868 р. метричну систему запровадили на своїх територіях Пруссія і Північно- німецький союз, у 1872 р. — Німецька імперія.

З часом нові вимірювання земного меридіану засвідчили неточність обраної за стандарт величини метра. Також не було певності, що отримана цифра є остаточною. Тому в 1872 р. Міжнародна комісія з прототипів метричної системи вирішила перейти від одиниць довжини і маси, що ґрунтувалися на природних еталонах, до одиниць, що ґрунтувалися на умовних матеріальних еталонах чи прототипах.

1889 року в Парижі пройшла І Генеральна конференція з мір і ваги, яка затвердила встановлені Метричною конвенцією міжнародні прототипи з числа виготовлених зразків.

Станом на 29 березня 2010 р. державами — членами органів, створених за рішеннями Великої метричної конвенції, були 54 країни, асоційованими членами — 28 країн.

В Україні метричні міри є основними в науці, техніці й торгівлі ще з 1927 р., але, хоч як це дивно, формально наша держава остаточно влилася в міжнародну спільноту країн, у яких застосовується метрична система, лише у 2002 р. — після набуття нею незалежності й приєднання до участі в діяльності Генеральної конференції з мір і ваги у статусі асоційованого члена. А 16 жовтня 2003 р. було підписано й документи про вступ України до Міжнародного комітету мір та ваги. Це означає, що з цього часу наша країна отримала доступ до еталонної бази Міжнародного комітету мір та ваги і може перевіряти свої еталони за міжнародними, а вимірювання, проведені в Україні з використанням власної еталонної бази, визнаватимуться нашими зарубіжними партнерами. Сприяє це і підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на зарубіжних ринках — не в останню чергу завдяки скасуванню обов’язкової процедури випробувань нашої продукції в лабораторіях інших країн.

Таким чином, у 1875 році на підставі відповідного положення Метричної конвенції 1875 р. було утворено Міжнародний комітет мір і ваг. Це міжнародна міжурядова організація, яка має статус наукового інституту і функціонує у галузі метрології.

Головною метою бюро є утворення і забезпечення у міжнародному масштабі єдиної системи мір та організації міжнародних досліджень з метрології, а саме: установлення та зберігання основних міжнародних нормальних прототипів і еталонів мір та ваг, виготовлення копій з них для держав-користувачів, дослідження і порівняння цих копій, порівняння еталонів не метричних мір та ваг з метричними еталонами, які слугують для визначення точності, визначення фізичних одиниць та ін.

Основною формою організації діяльності МБМВ є Генеральна конференція з мір і ваг у складі представників усіх держав — сторін Метричної конвенції. Вона скликається не рідше одного разу на 4 роки і є найвищим органом по встановленню одиниць фізичних величин. Має на меті «обговорення і прийняття необхідних заходів для розповсюдження та вдосконалення метричної системи». Заслуховує звіти про діяльність Міжнародного комітету приймає рішення з метричних питань.

Керівний орган МБМВ — Міжнародний комітет мір і ваг. Комітет засідає щороку в приміщенні Міжнародного бюро мір і ваг. Він збирається на свої сесії, як правило, раз на рік і діє у складі представників (експертів) 18 країн, обраних генеральною конференцією держав — учасниць Метричної конвенції. На засіданнях обговорюються доповіді й звіти консультативних комітетів. Комітет представляє «річний звіт» з адміністративних і фінансових питань державам-членам метричної конвенції.

Комітет обирає зі свого складу президента і секретаря, призначає директора бюро. Діють також 8 консультативних комітети з: електрики (утворений 1927); фотометрії (1935) та радіометрії (1971); термометрії (1937); дефініції метра (1952); дефініції секунди (1956); еталонів для вимірювання іонізуючих випромінювань (1960); одиниць (1964); маси та уявних величин (1980). Бюро провадить метрологічні дослідження, зберігає еталони Міжнародної системи одиниць, видає журн. «Metrologia». Місцеперебування — м. Париж (Франція).