Міжнародне право:1. Поняття і види міжнародного правонаступництва

Під міжнародним правонаступництвом розуміється перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопопередника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території.

Правонаступництво вважається одним із найдавніших інститутів міжнародного права. Гуго Гроцій у своєму трактаті «Про право війни і миру» увів поняття повного правонаступництва. Емерік де Ваттель у книзі «Право народів» відзначав, що державаправонаступниця зобов'язана виплачувати борги іншим державам. Правонаступництво виникає: — при розпаді федерації; — при інших територіальних змінах (розпаді держави на дві і більше держави, злитті держав або входженні території однієї держави до складу іншої); — при соціальних революціях; — при розпаді колоніальної системи. Об'єктами правонаступництва можуть бути: — територія; — договори; — державна власність; — державні архіви; — державні борги; — членство в міжнародних організаціях. Існують такі види правонаступництва: — повне — універсальне — коли до правонаступника переходять усі права й обов'язки правопопередника (наприклад, Україна є повним правонаступником УРСР); — неповне (часткове) — коли до правонаступника переходить частина прав і обов'язків або тільки права чи обов'язки (наприклад, Україна є частковим правонаступником СРСР з питаннь ядерної зброї); — відсутність правонаступництва (tabula rasa — чиста дошка) — коли новий суб'єкт міжнародного права відмовляється від усіх прав і обов'язків правопопередника, у тому числі не зв'язує себе його зобов'язаннями по міжнародних договорах (після поділу англійським урядом у 1947 року Індії на 2 домініона — Індійський Союз і Пакистан — Індія оголосила про прийняття на себе всіх боргів, що належать території Пакистану, хоча обговорила можливість наступних регресних вимог до Пакистану). Зважаючи на те, що основними суб'єктами міжнародного права є держави, у міжнародному праві мова йде насамперед про їхнє правонаступництво.

В даний час основні питання правонаступництва держав урегульовані в двох універсальних договорах: Віденській конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 року /далі: Віденська конвенція 1978 року/ (Україна приєдналася до даної конвенції 17 вересня 1992 року) і Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року /далі: Віденська конвенція 1983 року/ (Україна приєдналася до даної конвенції 17 листопада 1992 року). Ці конвенції поки що не набрали чинності, тому їхні норми застосовуються в якості міжнародних звичаїв. 2. Правонастуиництво держав стосовно міжнародних договорів Віденська конвенція 1978 року регулює правонаступництво тільки стосовно договорів, що укладені в писемній формі, і тільки лише між державами. У відношенні усних договорів і договорів між державами й іншими суб'єктами міжнародного права діють звичайні норми. Конвенція закріплює такі правила правонаступництва стосовно договорів: а) у разі створення в результаті деколонізації нової незалежної держави діє принцип tabula rasa («чистої дошки»): нова держава не пов'язана з договорами, укладеними колишніми державамиметрополіями; б) нова незалежна держава не зобов'язана зберігати якийнебудь договір або ставати його учасником тільки тому, що в момент правонаступництва цей договір був чинним у відношенні території — об'єкта правонаступництва; в) нова держава може стати учасницею будьякого багатостороннього договору, що був у силі для території правонаступництва, шляхом повідомлення про правонаступництво. Якщо до моменту правона ступництва державапопередниця підписала договір з умовою ратифікації, прийняття або затвердження, правонаступник може стати учасником договору, ратифікувавши, прийнявши або затвердивши його (крім випадків несумісності участі правонаступника з об'єктами і цілями договору). Якщо частина території держави стає частиною території іншої держави, стосовно цієї території: а) договори державипопередниці втрачають силу; б) договори державиправонаступниці набувають сили, крім випадків, коли застосування цих договорів було б несумісним із їхніми об'єктами і цілями.

Двосторонній договір, що знаходиться в силі, у від ношенні території — об'єкта правонаступництва вважається чинним і для державиправонаступниці, якщо нова держава домовилася про це з контрагентом або це випливає з її поводження. При об'єднанні двох або декількох держав права і зобов'язання по їхніх договорах переходять до правонаступника, якщо сторони не встановили інше і якщо це не суперечить об'єктам і цілям договору. При відділенні частини території і приєднанні її до іншої держави договори попередника продовжують знаходитися в силі для правонаступника. Про правонаступництво договорів робляться письмові повідомлення депозитарію договору і/або його учасникам. 3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів Віденською конвенцією 1983 року встановлені правила правонаступництва стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів. Відповідно до Конвенції державна власність — це майно, а також права й інтереси, що на момент правонаступництва належали відповідно до внутрішнього права державипопередниці, цій державі. Державні архіви являють собою сукупність документів будьяких давнини і роду, зроблених або набутих державоюпопередницею у ході її діяльності, що належать державі на момент правонаступництва відповідно до її внутрішнього права, і такі, що зберігаються під її контролем у якості архівів для різноманітних цілей. Під державним боргом розуміється будьяке фінансове зобов'язання держави стосовно іншої держави, міжнародної організації або будьякого іншого суб'єкта міжнародного права, що виникло відповідно до міжнародного права. Перехід власності, архівів і боргів при правонаступництві регулюється угодами між державоюпопередницею і державоюспадкоємницею. При відсутності таких угод діють наступні правила: а) При передачі частини території держави іншій державі до правонаступника переходять: — усе нерухоме майно, що знаходиться на відповідній території, а також рухоме майно, пов'язане з діяльністю держави на даній території; — частина архівів, що стосується відповідної території і необхідна для її нормального управління; — державний борг (у справедливій долі).

б) При створенні нової незалежної держави на території державипопередниці до державиправонаступниці переходять: — нерухоме майно, що знаходиться на її території, а також нерухомість, що належить державіпопередниці і знаходиться за кордоном. До правонаступника переходить також рухоме майно, що знаходиться на території державипопередниці; — архіви, що належать її території, а також частина інших архівів, необхідних для нормального управління. Державні борги до правонаступника не переходять. в) При об'єднанні декількох держав в одну до правонаступника переходять: уся власність державпопередників, їхні архіви і борги. г) При відділенні частини території від держави до правонаступника переходять: — нерухоме майно, що знаходиться на даній території, а також усе пов'язане з нею рухоме майно і частина іншого рухомого майна (у справедливій долі); — частина архівів, що стосується даної території, а також інші архіви, необхідні для управління нею; — державний борг (у справедливій долі). д) При поділі держави, коли частини території утворюють дві або декілька державправонаступниць, до правонаступників переходять: — нерухоме майно, що знаходиться на їх території, а також рухома власність, що належить їй; — частина архівів, що стосується даної території, а також інші архіви, що мають безпосереднє відношення до неї; — державний борг (у справедливій долі)

<< | >>

↑

Источник: Міжнародне право: підручник. 2004

Еще по теме Міжнародне право:1. Поняття і види міжнародного правонаступництва: