<<
>>

Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____

Останнім часом в Україні, Республіці Білорусь, Росії та в інших країнах світу (Англія, Данія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Естонія та ін.) помітно зросла зацікавленість слідчих, суддів та інших процесуальних суб’єктів інформацією, яку отримують за допомогою лабораторного дослідження слідів і зразків запаху людини на основі біоаналізатора запаху - нюху спеціально підготовленого експертного собаки-детектора. В багатьох з названих країн діють одорологічні лабораторії[1], і призначається комісійна одорологічна експертиза, висновок якої використовується в якості форми представлення доказів в антикримінальних справах[2].

З 1965 р., коли В. В. Безруков, А. І. Вінберг, М. Г. Майоров і Р. М. Тодоров і винайшли власне одорологічний метод консервації і

дослідження слідів запаху людини, до цього часу з одорологічної тематики у країнах СНД видано понад 800 наукових праць, у т. ч. і спеціальних навчальних та методичних посібників: П. Д. Біленчука (1993 р., 1994 р., 1997 р. та ін.), В. М. Глибка (1992 р.), В. В. Гриценка (1999 р., 2000 р. та ін.), О. А. Грошенкової (1999 р.), Н. М. Дяченко (2002 р.), А. К. Кавалериса (1985 р.), О. А. Кириченка (1994 р., 2000 р., 2002 р., 2003 р. та ін.), С. А. Кириченка (2003 р.), М. В. Кісіна (1980 р., 1983 р., 1985 р. та ін.), А. Б. Обідіна (2000 р. та ін.), М. В. Салтевського (1976 р., 1982 р., 1992 р. та ін.), В. І. Старовойтова (1985 р., 1988 р., 1989 р., 1993 р., 1996 р., 1999 р., 2000 р., 2001 р., 2003 р., 2006 р. та ін.), Т. В. Стегнової (1992 р., 1996 р. та ін.), К. Т. Сулімова (1980 р., 1985 р., 1989 р., 1993 р., 1996 р. та ін.), Б. Ф. Панфілова (2001 р., 2003 р., 2006 р., 2007 р. та ін.), М. Г. Піменова (2006 р.), Г. В. Федорова (1996 р., 1999 р.), Т. М. Шамонової (1992 р., 1996 р., 1997 р., 1998 р. та ін.), В. І. Шиканова (1973 р., 1974 р.), О. М. Щитнікова (1993 р., 1996 р., 1999 р. ) та ін.

Значно менше з указаних проблем було видано спеціальних монографічних досліджень: В. Д. Басая [4; 6 та ін.], О. А. Кириченка [5; 27; 28; 31 та ін.], Г. В. Федорова [64] та ін.

Відомі й окремі дисертаційні дослідження певних одорологічних проблем, спочатку побіжно в межах іншої криміналістичної тематики: Г. О. Гвахарія [20], Павел Менцл [42], О. А. Кириченко [26], Ю. О. Лан- цедова [38], В. П. Руденко [52], Ю. Б. Габель [18] та ін., а пізніше й у вигляді спеціальних дисертацій, захищених закордонними вченими:

І. О. Вигналек [17], Г. В. Федоров [63], О. О. Грошенкова [22], В. І. Крутова [36], В. І. Старовойтов [59], К. Т. Сулімов [61], Аліса Шоон [70] та ін.

Зверталися до сучасної одорологічної тематики й багато інших авторів: В. Д. Арсеньєв, Р. С. Бєлкін, А. І. Вінберг, Г. І. Грамович, В. Дерда, В. Я. Дорохов, Е. П. Зінкевич, Є. П. Іщенко, А. Н. Копьєва,

А. І. Костров, І. П. Крилов, М. А. Лушечкіна, Г. Міньковський, В. С. Мит- ричев, М. М. Овсяннікова, Б. Я. Петелін, Г. Петранек, В. Піварючас, Г. О. Самойлов, М. О. Селіванов, В. О. Снєтков, Г. М. Собко, В. Є. Соколов, А. С. Соколов, М. М. Тарнаєв, А. А. Топорков, Д. А. Турчін, Б. А. Федосюткин, Б. Фуфигін, Н. Цвєтков, П. П. Цвєтков, В. Ю. Шепітько, Р. Шмідт, О. О. Ейсман, М. П. Яблоков та ін.

Підсумком сучасного стану розвитку одорологічних проблем стали Перша міжнародна одорологічна науково-практична конференція, яка мала місце у 2000 р. за участю представників багатьох країн світу, і де українській і польській делегаціям було доручено очолити групу з розробки єдиної міжнародної методики комісійної одорологічної експертизи та інших пов’язаних з цим проблем [31, с.

21-22], а також захист В. Д. Басаєм докторської дисертації «Основи криміналістичної одорології» [2].

Основними хронологічними етапами зародження і становлення одорології як часткового криміналістичного вчення виявилися наступні:

1. 1896 р., коли з ініціативи Ганса Гроса в м. Гільдесгеймі з’явилося 12 собак, навчених нести поліцейську службу [34, с. 6].

2. 1965 р., коли В. В. Безруков, А. І. Вінберг, М. Г. Майоров і Р. М. Тодоров оголосили про винахід одорологічного методу використання за допомогою приладу для відбору запахів (ПВЗ) у вигляді ветеринарного шприца зі слідів ніг чи інших слідів людини разом з повітрям і наступним проведенням одорологічної виборки за допомогою службово-пошукової собаки спочатку безпосередньо людей, а пізніше їх речей, у числі інших завідомо непричетних осіб чи їх речей [8, с. 74-75].

3. 1973-1974 рр., коли з’явилися перші навчально-практичні посібники з проблем криміналістичної одорології М. М. Тарнаєва і

В. І. Шиканова [67; 68].

Цій проблемі були присвячені посібники й значно раніше, у 1924 р., Р. Герсбаха «Дрессировка полицейских собак» [21], Ф. Фридерікса «Собака-ищейка» [65] та ін., які, однак, не могли стосуватися питань ще не існуючого одорологічного методу.

4. 1975 р., коли Г. О. Гвахарія в рамках кандидатської дисертації «О некоторых применениях теории информации и теории игр в криминалистике (вопросы методологии и управления)» уперше торкнувся проблем одорологічного методу та обґрунтував можливості використання результатів даного методу в якості доказів [20, с. 14].

5. 1976 р., коли на базі Юрмальського райвідділу Латвійської РСР була створена перша в СРСР та у світі одорологічна лабораторія [34, с. 73].

6. 1983 р., коли авторський колектив у складі вітчизняних і німецьких вчених випустив у світ фундаментальний посібник про використання консервованого запаху в розкритті злочинів [34].

7. 1985 р., коли чеський криміналіст Інж Олдрі Вигналек вперше присвятив криміналістичній одорології у цілому кандидатську дисертацію «Криминалистическая одорологическая идентификация», в якій, однак, зробив висновок про передчасність постановки питання про процесуальну перспективу одорологічного методу [17], що, в принципі, було достатньо обґрунтовано з урахуванням стану розвитку даної проблеми, що існував на той час.

8. 1989 р., коли К. Т. Сулімов та В. І. Старовойтов розробили першу методику підготовки лабораторних собак-детекторів і проводили за їхньою допомогою лабораторне одорологічне дослідження [60].

9. 1992 р., коли на розширеному засіданні вченої ради ЕКЦ МВС Росії за участі провідних учених вказана методика була визнана науково обґрунтованою і придатною для проведення одорологічної експертизи [43, с. 44].

10. 1992 р., коли О. А. Кириченко вперше в Україні в рамках кандидатської дисертації' «Классификация микрообъектов и их значение для расследования преступлений против личности» обґрунтував можливість використання результатів комісійної одорологічної експертизи [26, с. 70-82, 103-107].

11. 1994 р., 1997 р. і 2001 р., коли з’явилася низка спеціальних монографій з проблем одорології: О. А. Кириченка, Н. І. Клименко і П. Д. Біленчука «Судебная одорология» [27], О. А. Кириченка «Проблемы судебной одорологии» [28], О. А. Кириченка, В. Д Басая та О. М. Щит- нікова «Основы юридической одорологии» [31] та ін., в яких були закладені наукові основи даного часткового вчення та обґрунтована необхідність створення вітчизняного і міжнародного Одорологічного центру.

Раніше з цих питань також публікувалися монографії, які, однак, були присвячені загальним проблемам дослідження природи запаху: Р.

М. Мазитова, В. М. Охотська та Б. У. Пучкін [41], Р. Х. Райт [50] та ін., або містили в собі лише побіжне висвітлення проблем одорології поряд з іншими: Р. С. Бєлкін [10, с. 22-36], Є. П. Іщенко [23, с. 61-68], О. М. Ларін [39, с. 296-304; 40, с. 149-164], І. П. Крилов [35, с. 248-263 та ін.], В. І. Шиканов [69, с. 96-99] та ін.

12. 2000 р., коли у м. Легіоново (Польща) відбулася Перша міжнародна одорологічна науково-практична конференція «Осьмология - оцененная или недооцененная отрасль научного знания» за участю представників Англії, Угорщини, Нідерландів, Данії, Польщі, України, Фінляндії, Швеції, Естонії та ін.

Від делегацій України, Росії і Республіки Білорусь з доповіддю «Основы одорологии» виступив О. А. Кириченко [31, с. 21], який запропонував прийнятий проект рішення конференції, де констатувалася необхідність підсумовуючих ґрунтовних досліджень проблем одорології і наукових основ даного часткового вчення криміналістики, а також створення робочої групи з розробки єдиної міжнародної методики комісійної одорологічної експертизи.

На виконання даного рішення конференція створила оргкомітет робочої групи з представників делегації Польщі і України (Томаш Беднарек, О. А. Кириченко), в яку пізніше долучилися В. І. Старовойтов (Російська Федерація) і О. М. Щитніков (Республіка Білорусь) [31, с. 22].

12. 2002 р., коли Т. Ф. Моісєєва в межах докторської дисертації «Методология комплексного криминалистического исследования пото- жировых следов человека» [45] висвітлила існуючий стан розвитку одорологічних проблем у контексті інших досліджень потожирових слідів людини.

13. 2003 р., коли В. Д. Басай за науковою консультацією О. А. Ки- риченка захистив першу у світі докторську дисертацію «Основи криміналістичної одорології» [2], в якій на виконання рішення вказаної конференції було презентовано найкращі розробки у контексті як теоретичних, так і прикладних проблем роботи зі слідами запаху людини в антикримінальному судочинстві:

1. Вичерпне розуміння напрямків лабораторного і позалабораторного дослідження слідів запаху людини та інших речових джерел антикри- мінальних відомостей у складі вітчизняного перспективного вітчизняного і міжнародного Одорологічного центру.

2. Поняття і класифікація одорологічних об’єктів.

3. Поповерхова схема та обґрунтування обладнання найсучаснішої одорологічної лабораторії (див. дод. 1).

4. Визначення функцій і кваліфікаційних вимог щодо кожного із співробітників одорологічної лабораторії.

5. Удосконалення детальної методики і розробка проектів відповідних процесуальних документів із проведення звичайної і діагностичної одорологічної експертизи комісією експертів у складі першого і другого експерта-одоролога та експерта-кіносолога, вузлового відеознімального, фототабличного і вербального протокольного документування даного процесу та ін.

14. 2005 р., коли В. І. Старовойтов, захистивши кандидатську дисертацію «Методологические и процессуальные аспекты идентификации человека с использованием собак-детекторов» [59], завершив дисертаційне представлення своїх результатів багаторічних досліджень з даної проблеми, що як найбільш розвинуті також були представлені В. Д. Басаєм у вказаній докторській дисертації в контексті створення основ криміналістичної одорології як часткового вчення.

Після завершення і захисту В. Д. Басаєм вказаної докторської дисертації фактично придатна до введення в експлуатацію[3] найсучасніша одорологічна лабораторія при Кримському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ недалекоглядним рішенням ректора даного інституту Остапенка була перепрофільована. Тому існуючі кращі у світі вітчизняні одорологічні розробки так і не знайшли загальнодержавної чи регіональної підтримки, незважаючи на те, що в Росії, Республіці Білорусь та в інших країнах світу одорологічна теорія і практика і досі знаходяться на значно нижчому рівні, а вітчизняні і зарубіжні антиделіктні органи вкрай потребують такого роду розробок і даного достатньо надійного та ефективного джерела антикримінальних відомостей. Так, П. Б. Пан- філов у навчальному посібнику для експертів та інших антиделіктологів, викладачів і студентів юридичних вузів «Основные принципы обеспечения достоверности исследований запаховых следов человека с использованием собак-детекторов в судебной экспертизе» продовжує пропагувати застарілу і недостатньо надійну (без ретельної переробки за результатами докторської дисертації В. Д Басая) методику лабораторного одорологічного дослідження як різновиду традиційної одноосібної експертизи матеріалів і речовин та виробів з них [48 та ін.]. Дійсна ж лекція побудована на удосконалених результатах вказаної докторської дисертації В. Д. Басая [2], основні положення якої зводяться до наступного.

Однією з дискусійних теорологічних проблем одорології залишається власне найменування даного часткового вчення криміналістики та ордистики терміном «одорологія», оскільки В. І. Старовойтов у рецензії на одну із монографій зауважив, що запропоноване ще А. І. Вінбергом та іншими співавторами слово «одорологія» [8, с. 74] для найменування сукупності знань, що розглядається, не є вдалим [31, с. 692]. Польські криміналісти в цьому аспекті наполягають на застосуванні терміна «осьмологія». В деяких країнах Заходу дану сукупність знань зовсім не відокремлюють, а розглядають у межах фізико-хімічних і біологічних аналітичних методів. З огляду на це, більш обґрунтованим буде найменування даної сукупності знань словосполученням «експертне дослідження запахових слідів», яке повинно стати різновидом експертного дослідження речовин та матеріалів.

При цьому В. І. Старовойтов навів низку аргументів, основний зміст яких полягає у тому, що зі словом «одорологія» пов’язані застарілі методи лабораторного дослідження слідів і зразків запаху людини [31, с. 692-696].

Свою незгоду з викладеними аргументами В. Д. Басай вважає доцільним висловити наведенням достатньо обґрунтованої відповіді

О. А. Кириченка на дане рецензійне зауваження В. І. Старовойтова, який вважає, що пов’язувати одорологію лише зі станом розвитку цієї наукової галузі, який існував раніше, у часи А. І. Вінберга та інших представників так званої «молодої одорології», недоречно, оскільки сучасний стан розвитку даної сукупності знань є істотно іншим і значно вищим, не має всіх тих недоліків, на які посилається В. І. Старовойтов. З урахуванням видатного вітчизняного історичного минулого одорології, відмова від даної її назви лише за наявністю наведених аргументів виглядає дещо надуманою, недостатньо обґрунтованою і навіть несправедливою [31, с. 708-710].

Не можна погодитися і з пропозицією польських криміналістів щодо слова «осьмологія», оскільки, як відомо, цей термін був запропонований лише тому, що в польській мові його складова частина «od0r» означає в перекладі «сморід, неприємний запах». Але в основу слова «одорологія» А. І. Вінберг та інші співавтори поклали латинський термін «odor», який у перекладі означає «запах» [8, с. 74], і третя буква в цьому слові та в слові «od0r» із польського слова «od0ralogia» - «о» та «ό» - різні. Власне, обидві вказані букви є в польській абетці і мають різну вимову - відповідно «о» та «у» в україномовному варіанті. При цьому польські криміналісти поряд зі словом «osmology» («осьмологія») застосовують також і слово «odorologia», тобто «одорологія» - вчення про запахи, а не слово «od0ralogia», яке б і мало вимову «одурологія», тобто в перекладі - «вчення про сморід» [31, с. 708-709].

Таким чином, навіть у польській мові немає достатніх підстав щодо відмови від слова «одорологія», звукова вимова якого на інших мовах світу взагалі не викликає будь-яких заперечень [4, с. 14].

Зрозуміло, що обидва слова - «осьмологія» і «одорологія», зрештою, придатні для найменування галузі наукових знань, яка зараз розглядається, оскільки в перекладі означають одне і те ж саме - вчення про запахи. Але за словом «одорологія» більш вагоме історичне минуле і традиції. Водночас не є винятком і компромісний варіант: у польській мові може застосовуватися словосполучення «осьмологія», а в інших мовах світу - «одорологія». Проте уніфікація міжнародної наукової мови з проблем одорології, безперечно, вимагає більш конструктивного підходу [4, с. 13].

М. Б. Вандер у ряді публікацій пропонував дану сукупність знань іменувати поряд зі словосполученням «судова одорологія» і терміном «ольфактроніка» [13, с. 72 та ін.], хоча в останніх роботах цього автора згадується лише перше словосполучення [14, с. 18 та ін.]. Проте на застосуванні другого словосполучення А. А. Топорков наполягав таким чином: «В зависимости от способов изъятия, анализа и регистрации запахов криминалистическую одорологию подразделяют на кинологическую и инструментальную (ольфактронику)» [62, с. 234 та ін.].

Якщо ж піддати аналізові семантичне значення терміна «ольфактроніка», то воно, на думку В. Д. Басая, ближче до характеристики процесу сприйняття слідів чи зразків запаху людини чи інших речових джерел, ніж роботи з ними в цілому, а тому не може у цьому відношенні конкурувати зі словом «одорологія» [4, с. 51], якому в кінцевому підсумку віддали перевагу М. Б. Вандер та А. А. Топорков.

У деяких публікаціях [4, с. 15; 30, с. 190; 31, с. 710; 33, с. 158-159 та ін.] ставилося також питання про можливість застосувати замість іноземного слова «кінологія» та похідних від нього слів вітчизняні слова «собакознавство» для позначення сукупності наукових знань про собаку, «собакознавець» - фахівця у цій галузі знань, «собаківник» - спеціаліста, який готує і застосовує в правоохоронній діяльності собаку- детектора чи іншу службову собаку, «собакознавчий центр» - центр з проведення наукових досліджень щодо розведення, обслуговування, підготовки та іншого поводження із службовими та іншими собаками, «собаківничий центр» - центр із практичного розведення, підготовки та застосування службових та інших собак тощо. Хоча центри із розведення, підготовки і практичного застосування в антиделіктній діяльності собак-детекторів та інших службових собак найкраще іменувати одорологічними, а не кінологічними, оскільки перший напрямок практичного собаківництва повинен переважати [30, с. 241-215].

Водночас не є семантично виваженим у позначенні і другого із напрямків практичного собаківництва загальновизнаний термін «кінологія» і похідні терміни «кінолог», «кінологічний центр» тощо, оскільки дана термінологія походить від грецьк. «kinos» (собака) і лат. «logos» (вчення, наука, галузь знань), що у сукупності має позначати «вчення про собаку» [31, с. 710]. А якщо так, то не треба урізати останню букву «s» корінцевої основи першого із термінів, інакше виходить «вчення про кіноматографію», а не «вчення про собаку». В останньому з випадків тоді більш правильно говорити про «кіносологію» і використовувати інші похідні терміни: «кіносолог», «кіносологічний центр» тощо.

З огляду на це, саме словосполучення «одорологія» найбільш придатне для найменування тієї сукупності наукових знань, що зараз досліджується. Проте яка повна його вимова у цьому відношенні найбільш обґрунтована - «одорологія», «судова одорологія», «криміналістична одорологія», «юридична одорологія» тощо, можна визначитися лише за допомогою встановлення наукового статусу цієї сукупності знань та її місця поміж інших юридичних наук на підставі сучасної їх класифікації, про що більш детально мова піде окремо.

Іншою теорологічною проблемою одорології є її змістовне наповнення, оскільки, як уже зазначалося, використання спеціально підготовлених собак-детекторів історично розпочалося із позалабораторних напрямків, у першу чергу, із пошуку людини по слідах запаху на місцевості, а пізніше і деяких інших речових джерел, зокрема, краденої худоби, крадених речей тощо.

Із винаходом у 1965 р. власне одорологічного методу даний напрямок собаківництва поступово перетворився у лабораторне одорологічне дослідження і, врешті-решт, оформився у вигляді комісійної одорологічної експертизи. Поряд з цим й позалабораторні одорологічні напрямки також не припинили свого розвитку, методика їх удосконалювалася, з’являлася необхідність у пошуку по слідах запаху у повітрі все нових і нових речових джерел, у першу чергу, наркотиків, вибухових пристроїв тощо [44; 45; 46 та ін.].

Тому виникає питання, що саме має охопити одорологія - лише лабораторні чи й позалабораторні дослідження слідів запаху із застосуванням спеціально підготовленого собаки-детектора?

Виходячи з тотожності завдань, що стоять перед антиделіктологами при підготовці лабораторних і позалабораторних собак-детекторів для пошуку по слідах запаху різного роду речових джерел і навіть цих напрямків із традиційними кіносологічними напрямками, а також з метою забезпечення єдиного організаційного, наукового, методичного, матеріально-технічного, ветеринарного, дидактичного та іншого забезпечення всіх цих напрямків використання спеціально підготовлених службових собак, у тому числі й собак-детекторів, заслуговує на увагу пропозиція В. Д. Басая створити спочатку вітчизняний, а у перспективі й міжнародний Одорологічний центр, який би міг мати такі основні підрозділи:

1. Лабораторні одорологічні дослідження, що мав би забезпечувати провадження за допомогою спеціально підготовлених лабораторних собак-детекторів:

1.1. Звичайної комісійної одорологічної експертизи (на основі процесуальних документів слідства і суду).

1.2. Діагностичної комісійної одорологічної експертизи (на основі процесуальних документів слідства і суду).

1.3. Звичайного лабораторного комісійного одорологічного дослідження (на основі позапроцесуальних документів антиделіктних органів).

1.4. Діагностичного лабораторного комісійного одорологічного дослідження (на основі позапроцесуальних документів антиделіктних органів).

2. Позалабораторні одорологічні дослідження, який має забезпечувати пошук за допомогою спеціально підготовлених собак-детекторів по слідах запаху на місцевості чи у повітрі певних речових джерел і, у свою чергу, може поділятися на підрозділи із позалабораторного одорологічного пошуку (переслідування) по слідах запаху на місцевості та (чи) у повітрі:

2.1. Переслідуваної чи іншої особи або тварини.

2.2. Живої людини чи трупу людини, що знаходяться під завалами та за іншими перешкодами.

2.3. Наркотиків і прирівняних до них речовин.

2.4. Вибухових пристроїв і речовин.

2.5. Інших речових джерел (окремих контрабандних товарів, у тому числі кримінальної вогнепальної, механічноїчи вибухової зброї тощо).

3. Поєднання традиційних кіносологічних та позалабораторних одорологічних досліджень із використанням собак-детекторів, спеціально підготовлених для одночасного переслідування чи пошуку по слідах запаху на місцевості або у повітрі людей, наркотиків, вибухових речовин, механічної чи вогнепальної зброї, при:

3.1. Патрулюванні криміногенних громадських місць.

3.2. Конвоюванні в’язнів чи інших заарештованих осіб.

3.3. Охороні спеціальних державних та інших важливих об’єктів.

3.4. Охороні певних категорій осіб.

3.5. Охороні державного кордону на контрольно-пропускних пунктах і на «зеленому» державному кордоні та ін. [4, с. 20 та ін.].

Не є остаточно вирішеним питання про можливість використання в якості біодетектора лише нюху спеціально підготовленого собаки- детектора. Ведуться пошукові дослідження із вивчення можливостей використання у даному відношенні нюху пацюків [36; 37 та ін.], які залишилися поки що безрезультатними. Перевершити унікальне поєднання нюхових, дресирувальних та інших практично значущих якостей собаки не вдається. Буде недостатньо правильним обмежувати поняття одорології використанням нюху лише собаки-детектора, у той час не повинно бути тут інструментального дослідження слідів запаху людини. І не стільки у силу того, що пошукові наукові дослідження у цьому напрямку виявилися ще менш результативними [18; 66, с. 134 та ін.], скільки тому, що навіть у разі успішного вирішення даної проблеми (що малоймовірно) такого роду дослідження вже дійсно не будуть чимось принципово відрізнятися від інших інструментальних досліджень речовин, матеріалів і виробів з них, як на цьому наполягає В. І. Старовойтов [31, с. 710 та ін.] та ін. [48 та ін.].

Таким чином, під криміналістичною одорологією за першою концепцією її поняття більш правильно розуміти часткове вчення, яке на основі пізнання сутності, послідовності та інших закономірностей роботи зі слідами і зразками запаху людини та інших речових джерел антикримінальних відомостей, основаній на лабораторному чи поза- лабораторному дослідженні цих об’єктів за допомогою нюху собаки- детектора або іншого біоаналізатора, розробляє складові частини гласної методики ведення цієї боротьби на всіх її стадіях.

Одорологічний метод може з успіхом застосовуватися й у ордистичній (негласній) діяльності, що й обумовлює необхідність появи у системі навчального курсу ордистики й відповідного часткового вчення - ордистичної одорології. Поєднання криміналістичної та ордистичної одорології логічно призводить до появи полінаукового методичного (антиделіктного, неправового) юридичного напрямку «Юридична одорологія», що постійно розвивається і має існувати лише у контексті узгодженого монографічного та іншого фундаментального дослідження проблем одорології.

Виходячи з цього, часткові вчення «Криміналістична одорологія» та «Ордистична одорологія» одночасно є розділами вказаного полі- наукового напрямку і своїх материнських методичних (антиделіктних, неправових) юридичних наук відповідно «Криміналістика» та «Ордистика», де вони є складовими власне такого більш загального часткового вчення вказаних наук, як «Слідознавство», і більш точніше - підрозділу даного вчення «Субстанціологія».

Достатньо велика специфічність антиделіктної роботи із одоро- логічними об’єктами як із різновидом субстанцій призводить до необхідності дослідження, удосконалення і наступного вивчення проблем одорології в межах самостійного часткового вчення криміналістики та ордистики, у базовому навчальному курсі яких положення одорології розподіляються по їх спеціальних трьох частинах - «Техніка», «Тактика» і «Методика».

Так, тема «Основи одорології» має розкрити історичні і теоретичні основи даного часткового вчення. Зокрема, тут доцільно розглянути такі питання, як історія виникнення одорологічних проблем, природа і механізм утворення слідів запаху людини, фізичні і криміналістичні властивості слідів запаху людини та інших речових джерел, загальна і спеціальні класифікації слідів запаху людини та інших речових джерел, суть і основні напрями одорологічних досліджень, поняття одорології та її місце в системі наукових знань [4, с. 37].

Особливу увагу в рамках даної теми потрібно приділити висвітленню сутності, послідовності та інших закономірностей роботи та елементів збирання слідів і отримання зразків запаху людини [38, с. 19-191]. І саме у даній темі, а не у попередніх темах - «Основи роботи з особистісними і речовими джерелами антикримінальних відомостей» (див. лекція 4) чи «Основи слідознавства» (див. лекція 8), має бути здійснений виклад загальних положень збирання слідів запаху людини та особливостей здійснення цього етапу з різних ймовірних носіїв. Одорологія фактично є складовою частиною такого розділу часткового вчення, як «Слідознавство», але має суттєві особливості у роботі з джерелами одорологічних відомостей, які заслуговують й на окреме висвітлення. Тому слідознавча специфіка одорології, якими є, у першу чергу, загальні положення та особливості збирання слідів запаху людини з різних носіїв, більш правильно викладати у даній більш конкретній темі з основ одорології. Певні дисциплінарні зв’язки виникають у одорології і з таким частковим вченням, як «Зброєделіктика», які мають знайти відображення те тільки в техніці, коли мова йде про структуру Одорологічного центру і про наявність у ньому такого позалабораторного напрямку, як пошук кримінальної вибухової зброї та речовин чи кримінальної вогнепальної зброї та слідів пострілу у вигляді стріляних куль та гільз чи інших складових патрону, іншого боєприпасу. Так, в одному з випадків виникла необхідність пошуку за допомогою позалабораторної собаки-детектора гільз та куль, що були відстріляні у процесі злочинного діяння, під значним шаром листя, яке опало з дерев у проміжок часу між злочином і проведенням де-факто слідчого обстеження місця діяння злочину [27, с. 67].

Великі дисциплінарні одоролого-зброєзнавчі можливості використання позалабораторних собак-детекторів криються і при пошуці контрабандної вогнепальної, механічної чи вибухової зброї, методика здійснення чого вже має знайти місце при викладі відповідної методики боротьби з окремими видами і групами злочинів. Аналогічні аспекти можуть бути відображені і в контексті розкриття можливостей позалабораторних собак-детекторів у виявленні вогнепальної, механічної чи вибухової зброї при патрулюванні криміногенно значущих суспільних місціь, при конвоюванні чи супроводженні організованих груп осіб, наприклад, при проведенні масових заходів, у тому числі й футбольних фанатів та ін.

Характеристика змісту і призначення одорологічної валізи та інших комплектів технічних засобів роботи зі слідами і зразками запаху людини та інших речових джерел антиделіктних відомостей повинна міститися у такій попередній темі, як «Поняття, різновиди і комплекти технічних засобів боротьби із злочинами», яка розміщується у першому розділі другої частини - «Загальні положення техніки» (див. лекція 6) і має відкрити можливість викладу вказаних положень одорології у частини збирання слідів запаху людини, тоді як положенням із отримання зразків запаху людини більш доречне місце у відповідній експертологічній темі тактики.

Взагалі ж у темі «Основи одорології» потрібно детально зупинитися на характеристиці основних напрямів і методики позалабораторних одорологічних досліджень за допомогою нюху спеціально підготовленого собаки-детектора, сучасних можливостей його застосування для пошуку по слідах запаху різних речових джерел - людини, наркотиків, вибухових пристроїв і речовин тощо [4, с. 37].

У третій частині навчального курсу криміналістики - «Тактика», одорологічні проблеми повинні розглядатися передусім у другому розділі «Тактика проведення окремих де-факто і де-юре процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінацій», у таких темах, як «Тактика затримання та арешту», «Тактика обстеження (огляду, особистого дослідження)», «Тактика експерименту», «Тактика перевірки показань на місці» і «Тактика обшуку і виїмки» у частині викладу особливостей тактичних прийомів збирання слідів та отримання зразків запаху людини та інших речових джерел інформації в процесі проведення кожної з названих процесуальних і гласних позапроцесуальних дій [4, с. 38 та ін.].

Особлива увага одорології повинна приділятися в третьому розділі «Тактика підготовки матеріалів, призначення і проведення досліджень» даної частини базового навчального курсу криміналістики. Тут у рамках тем «Тактика отримання зразків на різні види експертних та позаекспертних досліджень» та «Особливості тактики призначення і проведення окремих видів експертиз та позаекспертних досліджень» доцільно детально розглянути тактику отримання зразків від осіб, яких треба перевірити, та від заздалегідь непричетних до діяння осіб; тактику підготовки матеріалів і призначення комісійної одорологічної експертизи або іншого лабораторного одорологічного дослідження; показати структуру та обладнання одорологічної лабораторії, функції і кваліфікаційні вимоги щодо першого і другого експерта-одоролога, експерта-кіносолога та щодо інших співробітників лабораторії; розкрити основні положення методики підготовки позалабораторних собак- детекторів і сучасної методики проведення лабораторного одорологічного дослідження і більш детально - комісійної одорологічної експертизи; показати її можливості у встановленні джерела слідів запаху і у вирішенні ряду діагностичних одорологічних завдань. Закінчити виклад в даній темі одорологічних проблем найкраще висвітленням методики оцінки висновку комісійної одорологічної експертизи або акту іншого лабораторного одорологічного дослідження.

Для висвітлення особливостей роботи зі слідами і зразками запаху людини або інших речових джерел і розкриття можливостей використання одорологічних відомостей у процесі боротьби з окремими видами або групами злочинів найбільше підходять такі теми другого розділу «Методики боротьби із окремими видами та видами злочинів» четвертої частини «Методика» базового навчального курсу криміналістики, як: «Особливості методики боротьби із вбивствами і заподіянням тілесних пошкоджень, вчиненими різними способами і в специфічних ситуаціях», «Методика боротьби із статевими злочинами», «Методика боротьби із крадіжками», «Особливості методики боротьби із крадіжками, скоєними з проникненням у приміщення», «Особливості методики боротьби із кишеньковими крадіжками», «Методика боротьби із грабежами», «Методика боротьби із розбійними нападами», «Особливості методики боротьби з грабежами і розбійними нападами на водіїв транспортних засобів», «Особливості методики боротьби із грабежами і розбійними нападами, вчиненими в різних ситуаціях», «Методика боротьби із вимаганням».

Цілком можливе розкриття названих одорологічних проблем і в рамках таких тем даного розділу четвертої частини базового навчального курсу криміналістики, як: «Методика боротьби із різними видами хабарництва», «Методика боротьби зі злочинними хуліганськими виявами», «Методика боротьби із викраденням або заміною дитини або із розголошуванням таємниці усиновлення», «Методика боротьби зі злочинними порушеннями правил безпеки руху та експлуатації автотранспорту», «Особливості методики боротьби зі злочинними порушеннями правил безпеки руху та експлуатації міського електротранспорту», «Особливості методики боротьби зі злочинними порушеннями правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту», «Методика боротьби зі злочинами, пов’язаними із пожежами», «Методика боротьби зі злочинами, пов’язаними із незаконним обігом наркотиків», «Методика боротьби із наркобізнесом», «Методика боротьби зі злочинним перетином кордону», «Методика боротьби зі злочинним порушенням митних правил», «Методика боротьби зі шпигунством», «Методика боротьби із терористичними актами», «Методика боротьби із бандитизмом», «Методика боротьби із діями, що дезорганізують роботу місць позбавлення волі», «Методика боротьби із контрабандою» та ін.

Аналогічні питання, в принципі, можуть бути розглянуті і в процесі викладу таких тем третього розділу «Методики боротьби зі злочинами при особливих обставинах» четвертої частини навчального курсу криміналістики: «Особливості методики боротьби із організованими злочинами і корупцією», «Особливості методики боротьби зі злочинами ув’язнених», «Особливості методики боротьби зі злочинами по «гарячих» слідах» і т. д.

Актуальною є розробка спецкурсів для одорологічної підготовки слідчих, суддів та особливо експертів-одорологів та експертів- кіносологів.

ПИТАННЯ 2

<< | >>
Источник: Т. О. Коросташова и др.. Курс лекцій з криміналістики. Основи одоро- логії / Т. О. Коросташова, Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула ; [за наук. ред. О. А. Кириченка]. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили,2012. - 56 с.. 2012

Еще по теме Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____:

  1. Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -