Зміст, форма та процедура сповіщення про мирне зібрання
Повідомлення про мирне зібрання подається у вільній письмовій формі українською мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), повідомлення про мирне зібрання може подаватися відповідною регіональною мовою[196].
Повідомлення має містити насамперед інформацію про організатора (керівника) зібрання, оскільки на різних стадіях його опрацювання може виникати подальша необхідність залучення організатора (керівника) до відповідної (адміністративної чи судової) процедури. Під інформацією про організатора (керівника) зібрання розуміються насамперед його особисті дані (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження), дані про його місце проживання, контактний телефон та/або адреса електронної пошти (за наявності).Повідомлення має містити також інформацію про час та місце майбутнього зібрання чи його маршрут, якщо йдеться про демонстрацію. Необхідним є інформування адміністративного органу і щодо теми зібрання, а також тих допоміжних засобів (гучномовців, палаток тощо), які плануються до використання під час зібрання. Лише за наявності цієї інформації адміністративний орган зможе дати всебічний та обґрунтований висновок стосовно допустимості запланованого зібрання, а також про ті заходи, які мають бути ним вчинені з метою забезпечення належного його проведення. Зрозуміло, що кожне конкретне зібрання, яке планується, є індивідуальним за своїм характером, а відтак - адміністративному органу має належати право вимагати від організатора (керівника) надання додаткових відомостей, необхідних йому для реалізації покладених на нього у цій сфері функцій. Ненадання таких відомостей або їх надання з порушенням визначеного адміністративним органом строку не може бути безпосередньою підставою для заборони проведення зібрання, проте може бути враховано (як додатковий аргумент) під час прийняття адміністративним судом рішення про обмеження права на свободу мирних зібрань.
Викладене так само стосується і випадків внесення організатором (керівником) зібрання неправдивих відомостей до повідомлення, що може бути зроблено, наприклад, з метою уникнення заборони на проведення зібрання. Проте тут варто наголосити, що тягар доказування факту надання організатором (керівником) зібрання неправдивих відомостей має покладатися на адміністративний орган.Конституція України (ст. 39) не виключає права організатора (керівника) зібрання вносити зміни чи доповнення до раніше зробленого ними повідомлення про зібрання, що, як наслідок, мають прийматися відповідними посадовими особами. Проте такі доповнення, у разі рішення адміністративного органу про необхідність обмеження права на свободу мирних зібрань, можуть бути взяті адміністративним органом до уваги лише до моменту передачі ним до адміністративного суду позову про заборону (обмеження) зібрання, що планується. Водночас це не виключає, зрозуміло, права організатора (керівника) зібрання заявити про них під час відповідного судового провадження.
Стаття 39 Конституції України не містить жодних вимог щодо способу реалізації обов'язку про завчасне сповіщення, а відтак - воно може здійснюватися за допомогою одного з можливих способів:
• шляхом особистого звернення організатора (керівника) зібрання до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади;
• поштою;
• телеграмою;
• у формі факсимільного повідомлення чи електронного листа на офіційний адрес уповноваженого адміністративного органу.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Верєнцов проти України» посадова особа, яка отримала від організатора (керівника) зібрання повідомлення про мирне зібрання, «повинна видати письмове підтвердження про його отримання, що недвозначно підтверджує те, що організатори зібрання дотримались відповідних вимог, що висуваються до повідомлень. Повідомлення слід також невідкладно передати до усіх державних органів, що беруть участь у процесі регулювання, у тому числі відповідних правоохоронних органів»[197].
2.6.