<<
>>

Суб'єкти отримання сповіщення про зібрання

У ч. 1 ст. 39 Конституції України визначаються суб'єкти, до яких має надійти повідомлення про заплановане зібрання. Ними називаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Разом із тим ця стаття Основного Закону не дає відповіді на кілька важливих питань, зокрема: які саме органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування мають сповіщатися про зібрання? У яких випадках повідомлення має надходити до органу виконавчої влади, а в яких - до органу місцевого самоврядування? В який спосіб мають інформуватися адміністративні органи, якщо зібрання у формі демонстрації буде проведено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць України?

Перш ніж перейти до відповіді на поставлені запитання, необхідно акцентувати увагу на наступних важливих моментах:

- по-перше, адміністративні органи відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України уповноважені діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- по-друге, діяльність адміністративного органу чітко обмежується відповідною територією (територіальна компетенція). Саме крізь призму цих аспектів має формулюватися відповідь на поставлені вище запитання.

Правовий статус органів виконавчої влади визначається рядом нормативних актів[193]. З огляду на їх положення, а також враховуючи висновки, сформульовані у науковій і навчальній літературі[194], стає можливим та доцільним поділ органів виконавчої влади на органи загальнодержавного (Кабінет Міністрів України, міністерства тощо) та регіонального (місцеві державні адміністрації, територіальні структури міністерств тощо) рівнів. Аналіз законодавчих актів, що закріплюють статус названих суб'єктів, засвідчив, що у жодному з них не закріплені повноваження щодо прийняття та розгляду ними повідомлень про заплановані мирні зібрання.

Лише у Законі України «Про столицю України - місто-герой Київ»[195] згадується про право Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації у межах встановленої законами України компетенції визначати порядок організації та проведення в столиці недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру. Проте це право не може стосуватися сфери мирних зібрань, оскільки, як вже неодноразово наголошувалося вище, порядок організації та проведення останніх може визначатися виключно законами України. Таким чином, згідно з чинним законодавством України на сьогодні жоден орган виконавчої влади у країні не має законодавчих повноважень на здійснення функцій щодо отримання повідомлень про мирні зібрання.

Це право є більш-менш конкретизованим лише щодо органів місцевого самоврядування, а точніше - щодо виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, які згідно з підпунктом 3 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» уповноважені вирішувати відповідно до закону питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій. Проте подібний підхід законодавця не відповідає ст. 39 Конституції України, оскільки у ній наголошується, що повідомлення про мирне зібрання має надсилатися до органу місцевого самоврядування, яким згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є селищна, сільська, міська, районна чи обласна рада. Отже, виконавчі органи названих рад не є органами місцевого самоврядування. З метою виправлення такої ситуації слід було б внести зміни до названого Закону, зазначивши, що місцеві ради делегують право на отримання повідомлень про мирні зібрання, так само як і право вирішувати усі інші питання, необхідні для реалізації цього права, власним виконавчим органам.

Ще проблемнішою у цьому аспекті виглядає ситуація навколо Київської та Севастопольської державних адміністрацій, а також державних адміністрацій у районах названих міст.

Як засвідчує практика, саме вони приймають повідомлення про заплановані мирні зібрання, що, як вже зазначалося вище, не узгоджується з вимогами чинного законодавства. Подібна організація роботи з повідомленнями про мирні зібрання здійснюється з огляду на те, що названі адміністрації виконують функції виконавчих органів відповідних міських рад. Проте, знову ж таки, варто зазначити, що прямого законодавчого уповноваження як на можливість виконання ними цих функцій, так і на можливість місцевих рад делегувати їх виконання місцевим державним адміністраціям, немає. Зрозуміло, що така ситуація має бути виправлена шляхом внесення відповідних змін як до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», так і до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Під час вирішення питання щодо визначення конкретного компетентного суб'єкта, якому має надсилатися завчасно повідомлення про мирне зібрання, необхідно зважати також і на категорію «територіальна компетенція». Оскільки зібрання завжди проводяться на певній території (частині поверхні Землі), то позитивні обов'язки щодо створення необхідних умов для їх проведення, відповідно до територіальної компетенції, покладаються на той адміністративний орган, компетенція якого поширюється на таку територію. Таким чином, саме «територіально відповідальний (компетентний)» орган має інформуватися про майбутнє зібрання.

Отже, фізичні та юридичні особи, які бажають провести мирне зібрання, повинні завчасно повідомити про це одного із таких суб'єктів:

• у разі проведення зібрання на території одного з районів м. Києва - місцеву державну адміністрацію, повноваження якої поширюються на територію того району м. Києва, де заплановане проведення мирного зібрання;

•у разі проведення зібрання (демонстрації, ходи) на території кількох районів м. Києва - Київську міську державну адміністрацію;

• у разі проведення зібрання на території одного з районів м. Севастополя - місцеву державну адміністрацію, повноваження якої поширюються на територію того району м.

Севастополя, де заплановане проведення мирного зібрання;

• у разі проведення зібрання (демонстрації, ходи) на території кількох районів м. Севастополя - Севастопольську міську державну адміністрацію;

• у разі проведення зібрання на території міста, в якому не утворено районних рад, - виконавчий орган міської ради міста, на території якої заплановане проведення мирного зібрання;

• у разі проведення зібрання на території міста, в якому утворено районні ради, - виконавчий орган районної у місті ради, на території якої заплановане проведення мирного зібрання;

• у разі проведення зібрання на території селища - виконавчий орган селищної ради, на території якої заплановане проведення мирного зібрання;

• у разі проведення зібрання на території села - виконавчий орган сільської ради, на території якої заплановане проведення мирного зібрання;

• у разі проведення мирного зібрання (демонстрації, ходи) на території кількох населених пунктів - виконавчий орган тієї ради (місцеву державну адміністрацію), на території якого розпочинається мирне зібрання. Суб'єкт отримання повідомлення про заплановане мирне зібрання зобов'язаний самостійно повідомити решту адміністративних органів про факт майбутнього проведення зібрання на їх території.

2.5.

<< | >>
Источник: Мельник Р.С.. Право на свободу мирних зібрань: теорія і практика. - К.,2015. - 168 с.. 2015

Еще по теме Суб'єкти отримання сповіщення про зібрання:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -