Законодавчий процес в Україні та його стадії

Ключові поняття: законодавчий процес, законодавча ініціатива, законопроект, читання, вето, оприлюднення.

Законодавчий процес - це чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради діяльність, яка полягає в творенні законів.

1) підготовка законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради - законодавча ініціатива;

2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради;

3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково);

4) підписання (санкціонування) та оприлюднення закону.

Розробка проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за дорученням Верховної Ради, на замовлення на договірній основі, а також в ініціативному порядку. Верховна Рада може доручити розробку проекту закону (його структурної частини) комітету або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради, а також Уряду. Розробка законопроекту про державний бюджет є обов’язком Кабінету Міністрів України, передбаченим Конституцією України (п. 6 ст. 116). В

ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і юридичні особи.

1. Законодавча ініціатива - це офіційне внесення до Верховної Ради уповноваженим суб’єктом законопроекту - тексту майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо) або законодавчої пропозиції - ідеї або концепції майбутнього закону.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, згідно зі ст. 93 Конституції України, належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Конституція України суттєво обмежує коло суб’єктів права законодавчої ініціативи (Президент України або не менш як третина народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України) при перегляді Конституції та внесенні до неї змін і доповнень.

2. Законодавча пропозиція чи законопроект після поширення їх серед депутатів для попереднього розгляду та підготовки висновку про доцільність їх прийняття і включення до порядку денного сесії, а також про порядок подальшої роботи над ними передаються відповідним комітетам Верховної Ради з визначенням терміну виконання і одночасно передаються комітету, до компетенції якого входять питання конституційності актів. Для підготовки висновку визначається головний комітет, якому інші комітети у визначений термін подають свої висновки про наслідки розгляду ними законодавчої пропозиції чи законопроекту. Головний комітет вивчає законопроект на його прийнятність.

Законодавча пропозиція чи законопроект після попереднього розгляду у відповідних комітетах з їх висновками передаються на розгляд Верховної Ради для прийняття рішення щодо включення їх до порядку денного сесії. Обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради здійснюється в ході трьох читань.

При першому читанні обговорюються основні положення законопроекту. При цьому Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного комітету; заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення); заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення. За наслідками обговорення законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про: 1) відхилення законопроекту; 2) передачу законопроекту на доопрацювання зі встановленням терміну доопрацювання і повторне подання його на перше читання; 3) опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання (кількість повторних перших читань необмежена); 4) прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і доручення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге читання.

Друге читання полягає в постатейному обговоренні законопроекту та внесених депутатами пропозицій, поправок. До другого читання законопроект подається у вигляді таблиці, яка містить: 1) законопроект, прийнятий в першому читанні за основу; 2) всі внесені і не відкликані у встановленому порядку пропозиції, поправки; 3) висновки головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок, поправок до поправок; 4) законопроект у редакції, запропонованій головним комітетом для другого читання.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада здійснює постатейне голосування. На голосування ставиться окремо кожна стаття законопроекту. Друге читання завершується прийняттям Верховною Радою рішення про: 1) відхилення законопроекту; 2) повернення законопроекту на доопрацювання з подальшим поданням його на повторне друге читання; 3) опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на першому або другому читанні, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання; 4) повернення законопроекту на доопрацювання з подальшим поданням його на третє читання;

5) прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на третє читання (одночасно Верховна Рада визначає комітети Верховної Ради та інші органи для розробки, попереднього розгляду і подання проекту плану організаційних, кадрових, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних заходів для введення закону в дію в разі його прийняття).

Третє читання проводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими законами. Під час третього читання також розглядаються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради виносився на третє читання.

На третє читання законопроект подається головним комітетом у вигляді кінцевої його редакції. Внесені на третє читання пропозиції і поправки, відхилені за рішенням відповідного головного комітету, подаються ним у вигляді додатку до законопроекту.

Одночасно з законопроектом визначений для цього головний комітет подає на третє читання план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення закону, що розглядається, в дію.

3. Третє читання законопроекту завершується прийняттям Верховною Радою рішення про: 1) відхилення законопроекту; 2) повернення законопроекту на доопрацювання (в тому числі і з винесенням на народне обговорення) з наступним його поданням на повторне третє читання; 3) відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень згідно із або у зв'язку зі схваленням відкладального питання; 4) схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум (якщо законопроект стосується питання про зміну території України); 5) прийняття закону в цілому.

Текст прийнятого Верховною Радою закону в п'ятиденний строк підписується Головою Верховної Ради України, після чого закон невідкладно направляється Президентові України.

4. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Таким чином, Конституцією України (ст. 94) передбачено можливість відкладального вето (від лат. veto - забороняю), тобто права Президента України відмовити в затвердженні закону.

Повторний розгляд закону, повернутого Президентом України до Верховної Ради, є невідкладним.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Вето Президента може бути подолане кваліфікованою більшістю Верховної Ради України. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий парламентом не менш як двома третинами від його конституційного складу, Президент України зобов’язаний підписати закон та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Офіційне оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів, які приймає Верховна Рада України, здійснюється в порядку, визначеному Указом Президента України від 10 червня 1997 р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Згідно з цим указом закони України, інші акти парламенту не пізніше як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є, як передбачено указом, «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газети «Урядовий кур’єр» та «Голос України», «Офіційний вісник Президента України».

Частина 5 ст. 94 Конституції України передбачає, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Акти Верховної Ради України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надсилання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти парламенту набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо Верховною Радою України не було встановлено інший строк набрання ними чинності.

58.