Європейська Хартія про місцеве самоврядування: загальна характеристика
Ключові поняття: Європейська Хартія місцевого самоврядування; ознаки місцевого самоврядування.
Європейська Хартія місцевого самоврядування (далі - ЄХМС) - основний міжнародно-правовий документ для країн - членів Ради Європи, що містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов’язковими для держав - членів Ради Європи.
Даний документ прийнято Радою Європи 15 жовтня 1985 р., а Україною ратифіковано 15 липня 1997 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон України «Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування». Відповідно до ст. 9 Конституції України, це означає, що Хартія стала частиною національного законодавства України, а всі її положення у повному обсязі мають обов’язкову юридичну силу. Цей міжнародний документ орієнтує всі демократичні держави стосовно тих принципів і рис, яким повинна відповідати організація та діяльність місцевого самоврядування в демократичних країнах, співвідношення в цих країнах місцевого самоврядування з місцевим управлінням, що здійснюється на державній основі.Хартія складається з преамбули, трьох частин, що вміщають 18 статей.
У преамбулі до ЄХМС зазначено, що місцеве самоврядування - одна з основ демократичного ладу; право громадян брати участь в управлінні суспільними справами є одним з демократичних принципів, які підтримують всі держави - члени Європейського Союзу; з метою забезпечення ефективного, наближеного до громадянина управління мають бути створені органи місцевого самоврядування, наділені реальною владою; збереження і закріплення місцевого самоврядування в різних країнах Європи є важливим вкладом у будівництво Європи на принципах демократії і децентралізації влади; місцеві органи влади, наділені правом прийняття владних рішень, мають бути створені демократичним шляхом, мати широку автономію стосовно своєї компетенції та порядку її здійснення; права територіальних громад та органів місцевого самоврядування мають бути надійно захищені.
Європейська Хартія місцевого самоврядування у ст. 3 дає визначення місцевого самоврядування - це право і реальна здатність органів місцевого самоврядування, в межах закону, здійснювати регулювання й управління значною частиною публічних справ, що належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Дане право здійснюється як виборними та виконавчими органами, так і безпосередньо територіальною громадою шляхом використання різних форм прямої демократії.
З цього визначення випливає, що об'єктом місцевого самоврядування виступає частка публічних (державних) справ, яку становлять питання місцевого значення, тобто такі питання, що мають локально-територіальний характер і виникають у процесі функціонування територіальної громади, задоволення потреб її членів. Ці питання мають комплексний характер, оскільки пов'язані з реалізацією інтересів членів територіальної громади в усіх сферах місцевого життя: економіка, освіта, культура, громадський порядок тощо. Але чітко визначити коло питань місцевого значення, відмежувати їх від питань загальнодержавного чи регіонального значення надзвичайно важко; Європейська Хартія не містить яких- небудь критеріїв такого розмежування, надаючи повну свободу з цього питання національному законодавству.
Європейська Хартія місцевого самоврядування чітко окреслює місце представницького органу в системі місцевого самоврядування, віддає їм пріоритет з-поміж інших органів місцевого самоврядування: місцеве самоврядування здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи (ст. 3).
Це положення Хартії дістало логічний розвиток у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», який закріплює пріоритетне значення представницьких органів серед інших органів місцевого самоврядування встановленням їхньої виняткової компетенції (ст. 26).
Як ознаки місцевого самоврядування слід виділити:
- самостійність місцевого самоврядування стосовно органів державної влади; місцеве самоврядування та його органи є самостійними і незалежними, але в межах, установлених чинним законодавством;
- виборність органів і посадових осіб місцевого самоврядування як прояв самостійності у рішенні місцевих питань;
- органи і посадові особи місцевого самоврядування виступають від імені населення відповідної територіальної громади;
- відсутня ієрархічна підпорядкованість, з одного боку, між муніципалітетами, з другого - між органами державної влади й органами
96.