Концепція місцевого самоврядування в Конституції та законах України

Ключові поняття: місцеве самоврядування як засада

конституційного ладу України; місцеве самоврядування як форма народовладдя; місцеве самоврядування як право громади на самостійне вирішення питань місцевого значення; право на участь у місцевому самоврядуванні.

Організація та функціонування місцевого самоврядування отримали детальну регламентацію в Конституції України. Конституція України розглядає місцеве самоврядування як багатогранне і комплексне політико-правове явище.

На основі аналізу конституційних положень можна дійти висновку, що місцеве самоврядування, як об'єкт конституційно-правового регулювання, виступає:

- однією із засад конституційного ладу України;

- специфічною формою народовладдя;

- є правом жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування, як засада конституційного ладу України - це один із найважливіших принципів організації та функціонування публічної влади в суспільстві та державі; необхідний атрибут будь-якого демократичного ладу. Ст. 2 Європейської хартії місцевого самоврядування проголошує: «Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві країни і, за можливістю, в конституції країни».

Конституція України 1996 у ст.7 декларує принцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування, як місцева влада, це публічна влада територіальної громади, складова частина конституційного ладу, характеризується дотриманням прав і свобод людини і громадянина, а органи і посадові особи місцевого самоврядування мають діяти відповідно до Конституції та законів держави.

Віднесення інституту місцевого самоврядування до засад конституційного ладу означає неможливість його скасування чи обмеження. Визнання місцевого самоврядування як засади конституційного ладу України означає встановлення демократичної децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування у вирішенні всіх питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування, як форма народовладдя, отримало закріплення у ст. 5 Конституції України, в якій вказано, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, Конституція України встановлює, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади; місцеве самоврядування посідає окреме місце в політичній системі (в механізмі управління суспільством і державою), це окрема форма реалізації народом належної йому влади, самостійна (поряд з державною владою) форма публічної влади - публічна влада територіальної громади.

Місцеве самоврядування - це специфічне соціальне явище, що тісно пов’язане з державою, державною владою, але відрізняється від останньої за низкою ознак: а) місцеве самоврядування - особлива форма публічної влади, яка має принципово інший характер, аніж влада державна, що характеризується суверенітетом (верховенством, самостійністю і незалежністю). Місцеве самоврядування - влада підзаконна, що діє в межах і в порядку, визначених законом;

б) сфера компетенції місцевого самоврядування, порівняно з державною владою, суттєво обмежена. Зазвичай це лише питання місцевого значення, пов’язані із задоволенням повсякденних потреб населення, та обмежене коло питань загальнодержавного значення, повноваження з вирішення яких делегуються органам місцевого самоврядування;

в) місцеве самоврядування - це публічна влада територіальної громади (жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста), вона має локально-просторовий характер, здійснюється в інтересах територіальної громади і функціонує лише в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць, тоді як державна влада - це влада всього народу, що поширюється на всю державну територію.

Але органи місцевого самоврядування не є повністю автономними в державі, стосовно державної влади. їх взаємозв язок знаходить свій прояв у тому, що: а) місцеве самоврядування і державна влада мають єдине джерело - народ (ч.

Місцеве самоврядування як право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення. Конституцією України (ст. 140) місцеве самоврядування визначено як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи.

Конституційне нормативне визначення місцевого самоврядування дещо відрізняється від того, що сформульоване в Європейській Хартії місцевого самоврядування. На відміну від Хартії, Конституція України на перше місце ставить не місцеві власті (органи місцевого самоврядування), а територіальну громаду - первинний суб’єкт місцевого самоврядування. Це випливає з положень громадівської теорії місцевого самоврядування та зумовлює певну специфіку конституційної концепції. Основний Закон визнає право самостійно вирішувати питання місцевого значення лише за первинними територіальними громадами - жителями «природних» адміністративно-територіальних одиниць, тобто поселень або населених пунктів (сіл, кількох сіл, селищ і міст).

Право територіальної громади на місцеве самоврядування забезпечується правом кожного громадянина України брати участь у місцевому самоврядуванні. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження цього права залежно від їхніх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Громадянам України конституційно гарантовано право: обирати і бути обраними до органів місцевою самоврядування, брати участь у місцевих референдумах, рівного доступу до служби в органах місцевого самоврядування, направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Під «самостійністю» територіальної громади слід розуміти не лише право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування без втручання будь-яких інших владних структур вирішувати питання місцевого значення, а й необхідність вирішення їх відповідно до Конституції та законів України. Отже, місцеве самоврядування виступає як своєрідна єдність прав та обов’язків територіальної громади з вирішення питань місцевого значення. Діяльність під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування передбачає, що наслідки за вирішення питань місцевого значення повністю лягають на систему місцевого самоврядування. При цьому органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть потрійну відповідальність:

а) перед територіальною громадою (жителями відповідного населеного пункту);

б) перед державою;

в) перед фізичними та юридичними особами.

97.