Основні наукові концепції місцевого самоврядування
Ключові поняття: державницька теорія; громадівська теорія; теорія муніципального дуалізму.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад.
Таким чином, первинним суб'єктом місцевого самоврядування Конституція проголошує не адміністративно-територіальну одиницю, а територіальну громаду як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволення в межах законодавства своїх колективних потреб і захисту своїх законних прав та інтересів.Місцеве самоврядування, його гарантування з боку Української держави є не тільки правом територіальної громади, а й принципом засад конституційного ладу України. Це знайшло своє закріплення у ст. 7 Конституції України.
У теорії місцевого самоврядування є різні підходи щодо його юридичної природи. Існують теорії: державницька, громадівська, теорія муніципального дуалізму. На процес становлення місцевого самоврядування в Україні найбільший вплив мають державницька і громадівська теорії.
Державницька теорія місцевого самоврядування - проголошує тісний зв'язок органів самоврядування із загальними засадами державного устрою і виходить із необхідності включення цих установ до загальнодержавної системи. На думку творців цієї теорії - німецьких
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ вчених Л. Штейна і Р. Гнейста, місцеве самоврядування є частиною державного механізму. Справи передаються у відання органів самоврядування законом, але за своєю природою вони залишаються справами державними.
В основі цієї теорії — теорія децентралізації частини державної виконавчої влади, її передачі на рівень територіальних спільнот громадян та тих органів, які вони обирають. Місцеве самоврядування розглядається як засіб здійснення державних функцій за допомогою недержавних за своєю суттю суб'єктів права (місцевого населення та його органів).
Органи місцевого самоврядування при цьому мають діяти за принципом: «Дозволено лише те, що передбачено законом». Місцеве самоврядування може функціонувати на рівні територіальних громад, регіонів, районів, областей, оскільки держава може визнавати їх теж місцевими колективами, тобто первинними суб'єктами місцевого самоврядування.Найбільшого поширення державницька теорія набула в Європі, її витоки йдуть від Магдебурзького права. Ця теорія знайшла втілення в Європейській хартії місцевого самоврядування.
Громадівська теорія місцевого самоврядування - розглядає первинні суб'єкти — громади як самостійне джерело такої публічної влади, яка не належить державі, а є самостійною, так званою муніципальною. За такого підходу місцеве самоврядування можливе лише на рівні населених пунктів. На інших рівнях адміністративно- територіального поділу держави (райони, області), на думку прихильників громадівської теорії, місцеве самоврядування можливе лише у формі добровільних об'єднань територіальних громад сіл, селищ і міст — асоціацій. Відповідно місцеве самоврядування, його органи мають вирішувати питання лише місцевого значення, а здійснення повноважень державної влади має покладатися на місцеві органи державної виконавчої влади. На думку прихильників цієї теорії, право на самоврядування є природним і невід'ємним від самої громади, а тому держава лише його визнає і гарантує. При вирішенні питань місцевого значення, органи місцевого самоврядування мають діяти за принципом: «Дозволено все, що не заборонено законом». Громадівська теорія місцевого самоврядування була започаткована практикою державотворення у США.
Теорія муніципального дуалізму проголошує органи місцевого самоврядування незалежними від держави тільки в суто громадівських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній вони розглядаються як органи держави, що виконують її функції і
повноваження. Справи, які покликані вирішувати органи місцевого самоврядування, мають поділятися на так звані власні і делеговані.
При вирішенні власних справ органи місцевого самоврядування можуть діяти незалежно і самостійно від державних органів, дотримуючись лише закону, то, вирішуючи «делеговані» повноваження, вони повинні діяти під контролем та адміністративною опікою.Конституційно-правове регулювання статусу місцевого
самоврядування в Україні несе на собі відбиток зазначених теоретичних підходів. Так, згідно з частиною першою ст. 140 Конституції України, територіальна громада розглядається як первинний суб'єкт місцевого самоврядування. Це відповідає громадівській концепції місцевого самоврядування, так як місцеве самоврядування обмежується самостійним вирішенням питань місцевого значення в межах Конституції і законів України та зосереджене лише в селах, селищах та містах, а населення районів і областей не визнається самостійним суб'єктом місцевого самоврядування.
Положення частини третьої ст. 143 Конституції України: «Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади» та частини четвертої ст. 143: «Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади» побудовані на основі моделі муніципального дуалізму.
Разом з тим найбільш суттєві положення Конституції України виконані в аспекті державницької теорії місцевого самоврядування. Так, згідно зі ст. 5 Конституції, «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування». Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції, «органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», тобто за принципом: «Дозволено лише те, що передбачено законом».
Вищезазначені теорії місцевого самоврядування суттєво вплинули на конституційно-правове закріплення місцевого самоврядування та його органів в Україні.
95.