Висновки до розділу 3
1. Європейський Союз має функціонуючий механізм захисту права на мирні зібрання, який складається з нормативного забезпечення на рівні ст. 12 Хартії основних прав ЄС, ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також відповідних статей інших міжнародно-правових документів, що мають статус обов’язкових.
Свобода мирних зібрань, як одне з базових прав людини, відноситься до сфери спільної компетенції ЄС та держав-членів. Для його реалізації не потрібно одержання дозволу, подання заявки чи будь-який інший метод підтвердження декларованого. Однак, зважаючи на різновиди мирних зібрань, історію становлення цього права й закріплення його у законодавстві окремих країн, у внутрішньому законодавстві держав-членів можуть міститись окремі обмеження або ж уточнення щодо практичної реалізації цього права.
2. До системи судів у межах Європейського Союзу, які розглядають питання захисту гарантованих прав людини, зокрема й право на мирні зібрання, належать національні (суди країн-членів), суди Європейського Союзу, а також Європейський суд з прав людини, що входить в організаційний механізм Ради Європи. Аналіз рішень ЄСПЛ дає підстави стверджувати, що цей інститут послідовно втілює в практику основні міжнародно-правові принципи свободи мирних зібрань. При цьому, сформульована правова позиція з низки питань тлумачення у цій сфері. Так, будь-які обмеження зібрань повинні бути пропорційні цілям, заради яких вони накладаються. Беручи до уваги принцип пропорційності, чи як іноді його називають, домірності, співрозмірності чи адекватності, права і свободи особи обмежуються лише мірою, якою це необхідно для забезпечення загального блага та порядку серед громадськості. Для багатьох держав цей принцип загальноправовий, він закріплюється і конкретизується в багатьох джерелах права.
3. Нині ЄСПЛ виробив широку практику, яка розкриває зміст свободи мирних зібрань і визначає важливіші умови повноцінної реалізації цієї свободи. Але, базові стандарти свободи мирних зібрань, описані в рішеннях ЄСПЛ, не є вичерпними: в нових постановах ЄСПЛ продовжує розширювати й уточнювати зміст ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до розвитку суспільства й трансформацією орієнтирів європейського публічного порядку.
4. Вироблені практикою ЄСПЛ мінімальні стандарти свободи мирних зібрань, дотримання яких є необхідним в будь-якій демократичній державі, узагальнені в Керівних принципах зі свободи мирних зібрань, прийнятих Організацією з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ). Втім, необхідно враховувати, що якщо документи ОБСЄ є розгорнутими рекомендаціями державам із забезпечення свободи зібрань, то постанови ЄСПЛ мають обов’язковий характер, і недотримання встановлених в них мінімальних вимог, може спричинити визнання порушень права з боку держави.