Висновки до розділу 2
1. Конституційно-правове регулювання права мирних зібрань включає сукупність взаємопов’язаних нормативно встановлених для їх організації та проведення правових норм і правил, які наділені певною послідовністю та узгодженістю, спільними принципами й критеріями використання, без дотримання яких мирне зібрання не може бути визнане законним на стадії його проведення.
В Україні регулювання мирних зібрань знаходиться на стадії становлення й поки що, не утворює цілісного, узгодженого режиму, що має чіткі межі застосування. З метою комплексного регулювання різних аспектів реалізації цього права, інститут права на проведення публічних заходів об'єднує приписи декількох галузей права (насамперед, конституційного, міжнародного публічного, муніципального, адміністративного та кримінального права), і включає в себе норми різних джерел як внутрішньодержавного, так і міжнародного права.2. Нагальна необхідність прийняття профільного закону про мирні зібрання продиктована потребою: чіткого законодавчого визначення дефініцій, класифікацій мирних зібрань, критерій розмежування мирного зібрання від немирного, шляхів убезпечення ризиків, пов'язаних з мирними зібраннями, переліком обставин, за яких зібрання втрачає мирний характер; забезпечення адекватного балансу дозволів, обмежень та заборон щодо свободи мирних зібрань; вчасного і належного реагування на зловживання зазначеною конституційною свободою; встановлення відповідальності за порушення права на мирні зібрання.
3. Досить важливим для української правової системи є наявність у багатьох населених пунктах України місцевих нормативно-правових актів, що визначають процедуру організації і проведення мирних зібрань на певній території, які, з урахуванням місцевих особливостей, можуть суттєво відрізнятися. При реалізації одного й того самого конституційного права громадян в різних адміністративно- територіальних одиницях, громадах, повинна мати однаковий результат правового алгоритму дій.
З огляду на це, проаналізовано усі нормативно-правові, що встановлюють порядок організації та проведення мирних зібрань, і, взято до уваги лише ті положення, що регламентуватимуть виконання позитивних зобов’язань органами місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Завданнями органів місцевого самоврядування є питання реалізації прав і свобод людини.4. Беззаперечний направляючий вплив на законодавчу і правозастосовну практику у сфері мирних зібрань, заснований на розумінні невід'ємності та важливості зазначеного права для будь-якого демократичного суспільства і правової держави, мають рішення і правові позиції Конституційного суду, який сформулював низку важливих правових положень щодо права на проведення публічних заходів і основних проблем його реалізації.
5. Нині формується певна практика судів загальної юрисдикції та адміністративних судів щодо неприпустимості обмеження права на проведення публічних заходів винятково в цілях раціональної організації діяльності органів влади, що кореспондує з правовою позицією Конституційного Суду і загальним підходом Європейського Суду з прав людини з цього питання. Натомість, наявна недосконалість законодавчої бази призводить до того, що в більшості випадків за конкретними справами, пов'язаними з реалізацією права на проведення публічних заходів, рішення судів є суперечливими й непослідовними, що проявляється у застосування судами відмінних позицій при вирішенні цих справ.