Висновки до розділу 1

1. Періодизація становлення та розвитку права свободи мирних зібрань в історії

світової та вітчизняної правової думки включає окремі етапи, для кожного з яких характерні особливі підходи до поняття, видів, порядку організації й проведення мирних зібрань: період вічових зібрань (УІІІ-ХІ ст.

становлення Незалежної України (1991-2013 рр.); Новітній період (2013-2014 рр. - дотепер).

2. Еволюція інституту мирних зібрань пов’язана з процесами його змістовного й структурного ускладнення, яке полягає у розширенні предмету регулювання, збільшенні видів і форм публічних заходів, розмежуванні повноважень щодо гарантування та порядку проведення мирних зібрань між різними рівнями влади. Виділення етапів й виявлення їх особливостей дає змогу простежити історичну спадкоємність правового регулювання публічних заходів, а також виявити потенційні проблеми.

3. Під поняттям «мирне зібрання» необхідно розуміти особливу форму громадянської активності, що являє собою добровільне, відкрите, безоплатне, прилюдне зібрання неозброєних осіб, ініційоване як засіб забезпечення участі громадян та їх об’єднань у вирішенні суспільно значущих питань державного чи місцевого значення, яке не супроводжується актами насильства чи закликами до насильства, не суперечить Конституції України й чинному законодавству.

4. «Право на свободу мирних зібрань» визначається як право неозброєних людей на добровільну, безоплатну, ненасильницьку, прилюдну, цілеспрямовану, з додержанням вимог законності, масову акцію, пов’язану з обговоренням суспільно значущих питань державного або місцевого значення, дій, рішень чи актів органів публічної влади, шляхом декларування думок, пропозицій, заяв, вимог і закликів щодо вирішення проблемних питань з метою задоволення потреб суспільства та його розвитку в політичній, соціальній чи культурній сферах.

5. Поняття виду мирного зібрання запропоновано визначати крізь призму сукупності способів зовнішнього вираження суспільних інтересів учасників публічного заходу. Система видів та форм мирних зібрань законодавчо окреслена зборами, мітингами, демонстраціями, походами (ходою), пікетуванням. Водночас, практика застосування права на мирні зібрання поповнюється новими формами мирних зібрань, зокрема, різноманітними процесіями (автомобільні, мото- та вело процесії, процесії суден), шокуючі дійства, смартмоби, флешмоби тощо, проведення яких вимагає законодавчого врегулювання.

6. Запропоновано класифікувати мирні зібрання на: протестні й непротестні

(популяризаторські), політичні й неполітичні; виокремлено критерії класифікації: мета, зовнішня форма, динамічність, пропагандистський

елемент; визначено такі критерії розмежування мирного зібрання від масової акції та звичайного скупчення людей: цілеспрямованість, організованість, наявність керівника, неозброєність;

7. Критеріями розмежування мирного зібрання від звичайних масових заходів можуть бути: мета зібрання, вид мирного зібрання, а також тематика (екологічна, антиглобалістична, гендерна, економічна, культурна, історична та інші).

8. Право на мирні зібрання тісно пов'язане з іншими фундаментальними компонентами демократії і плюралізму, з основами конституційного ладу, іншими правами і свободами людини і громадянина (зі свободою вираження поглядів та одним з її сучасних проявів - правом на комунікацію, політичним плюралізмом, правом на участь в управлінні справами суспільства, держави і в здійсненні місцевого самоврядування, виборчими правами і правом на участь в референдумі, правом на об'єднання, правом на звернення, свободою совісті і віросповідання, правом на самозахист тощо).

9. Незважаючи на спорідненість з іншими правами, які, зазвичай, пов’язані з соціальною комунікацією, право на мирні зібрання є окремим самостійним політичним правом невизначеної кількості осіб на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких, не заборонених Конституцією та законами України, заходів та дій, спрямованих на висловлення та оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання або питань, які становлять соціальну або групову значущість.