§ 3. Види конституцій

Багатоаспектність конституційно-правового регулювання відображена у класифікації конституцій сучасних країн. У науці конституційного права склався наступний поділ конституцій на певні категорії за обраними критеріями:

1.

2. За юридичною формою - писані й неписані. Писані складаються з одно­го чи декількох нормативно-правових актів, а неписані - з нормативних актів, звичаїв та прецедентів.

3. За способом прийняття (встановлення) - народні та октройовані. На­родними визнаються конституції, встановлені при безпосередній (шляхом рефе­рендуму) чи опосередкованій (через парламент чи конституційні збори) участі народу. Октройовані ж є певним даром народу від монарха, метрополії, окупа­ційного режиму.

4. За порядком внесення змін та доповнень - жорсткі та гнучкі. Зміни до гнучких конституцій вносяться у тому ж порядку, що й до звичайних законів, а зміна жорстких вимагає додержання особливої, більш складної процедури.

5. За формою правління - республіканські та монархічні.

6. За формою територіального устрою - унітарні та федеративні.

7. За формою політичного режиму - демократичні та авторитарні.

8. За обсягом нормативного матеріалу - вузькі (лаконічні) й широкі (об'ємні).

9. За терміном дії - постійні й тимчасові.

10. За ступенем систематизації - кодифіковані й некодифіковані.

Конституційний контроль - це перевірка відповідності конституції актів і дій органів влади. Конституційний контроль існує лише в тих країнах, у яких є писані конституції, що мають вищу юридичну силу. Його мета полягає в тому, щоб виключити існування в державі правових актів, що суперечать її основному закону.