§ 15. Виборчі системи в Україні
Поняття та види виборчих систем; мажоритарна виборча система; пропорційна виборча система; мішана виборча система
Термін виборча система в науці конституційного права застосовується у в двох значеннях — широкому і вузькому.
У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються в зв’язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права.
Виборча система у вузькому значенні — це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються порядком встановлення результатів голосування.
Традиційними та найпоширенішими виборчими системами є (рис. 16):
- система більшості — мажоритарна;
- система пропорційного представництва — пропорційна;
- змішана система — пропорційно-мажоритарна.
Так, мажоритарна (від фр. таіогіїее — більшість) виборча система базується на принципі: обраним вважається кандидат, який отримав встановлену більшість голосів виборців по виборчому округу, по якому він балотувався, або в цілому по країні (у разі президентських виборів).
Подібна система може бути застосована як в одномандатних, так і в багатомандатних округах. В останньому разі від округу обирається визначена кількість депутатів (якщо голосування відбувається по окремих кандидатах) або ж виборці голосують за список політичної партії і всі депутатські мандати по округу забирає список партії, який набирає більшість голосів.
Мажоритарна система має кілька різновидів — відносної, абсолютної або кваліфікованої більшості. Мажоритарна система абсолютної більшості (або французька модель) передбачає, що переможцем на виборах стає кандидат, який набирає більше половини (50% плюс один голос) голосів по відповідному округу.
Подібна система застосовується сьогодні досить рідко, оскільки, як правило, вимагає проведення другого туру голосування, до участі в якому допускаються два кандидати, які набирають найбільшу кількість голосів у першому турі. Поширенішою є мажоритарна система відносної більшості (англійська модель), за якої переможцем визнається кандидат, який набирає більше голосів, ніж будь-який інший претендент. Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що для обрання кандидат має набрати значно більше половини голосів виборців.Пропорційна виборча система передбачає такий порядок визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, що виставили своїх кандидатів на виборах у представницький орган, здійснюється відповідно до кількості отриманих ними голосів. Така виборча система передбачає утворення великих багатомандатних округів, вона забезпечує 196
Рис. 16. Виборчі системи
представництво партій у виборних органах відповідно до своєї популярності у виборців. За пропорційної системи розподіл мандатів між політичними партіями здійснюється за допомогою виборчої квоти (виборчого метра), яка визначається одразу ж після виборів.
Ідея пропорційної виборчої системи була обґрунтована Луї Сен-Жюстом ще в 1793 році, але почала вона застосовуватися лише в кінці ХІХ сторіччя (Сербія, 1888 р.; Бельгія, 1889 р. тощо).
Останнім часом набуває широкого застосування мішана виборча система (наприклад, Албанія, Італія, Росія, ФРН, Угорщина), яка заснована на поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем: наприклад, частина депутатів обирається за однією системою, частина — за іншою, що дозволяє одночасно використати переваги кожної з цих двох систем.
В Україні застосовуються різні виборчі системи: на виборах Президента України та місцевих виборах (виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів) — мажоритарна, на виборах народних депутатів України та місцевих виборах (виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських, районних у містах, районних та обласних рад) — пропорційна.
Варто мати на увазі, що і мажоритарна, і пропорційна системи мають як позитивні, так і певні негативні риси. Так, мажоритарна система досить результативна і проста у застосуванні, у той самий час вона адекватно не відображає у складі парламенту політичного спектру суспільства та призводить до втрати великої кількості голосів, що послаблює представництво в парламенті.
Пропорційна система теж має ряд недоліків, по-перше, вона передбачає неперсоніфіковані вибори — виборчі списки партій формуються партійним керівництвом келійно (без участі виборців), і виборці фактично голосують за кандидатів, про багатьох з яких їм нічого не відомо, по-друге, пропорційна система вимагає сталої багатопартійності, яка би характеризувалася більш- менш чіткою поляризацією політичних сил, що дозволило би після виборів сформувати стабільну парламентську більшість.