Термінологічна визначеність та роль нормативних дефініцій

При кодифікації слід приділити належну увагу уточненню понятійного апарату і тер­мінології з метою досягнення її максимально можливої чіткості та однозначності. Терміно­логія взагалі відіграє важливу роль у праві; як зазначає Р.

Є. Гетьман наводить такі правила використання законодавчої термінології: «1) вживані терміни мають бути однозначними, тобто при використанні конкретного поняття необхідно уникати омонімів, паронімів, а у разі наявності синонімів необхідно вживати те слово, яке найповніше відбиває сутність конкретного явища; 2) термінам, що вживаються, належить бути простими і зрозумілими. Законодавцеві необхідно використовувати такі терміни, що апробовані практикою; 3) правова термінологія має бути стабільною, не допускати двояко­го читання й розуміння; іноземні терміни використовувати з огляду на проблему адаптації чинного законодавства до законодавства ЄС; 4) повністю виключити вживання русизмів, бо кожен термін повинен відповідати нормативам української мови»^[1082] [161, с.115].

Чіткість і визначеність термінології тісно пов'язана із стрункістю та ясністю понятій­ної системи. Як зазначають науковці, «щодо термінології джерел конституційного права, то необхідно дотримуватися наступної єдності: явище дійсності - поняття - термін. Основним, визначальним і первинним у цій єдності є явище дійсності. Поняття - це відображення такого явища у свідомості людей, а термін служить словесним вираженням поняття» [195, с.637].

При цьому треба брати до уваги, що явище дійсності існує об'єктивно, поза свідомістю конкретної особи - законодавця, правокористувача чи дослідника - і поза знанням про нього (явище може існувати, навіть якщо про нього і не знають); воно сприймається свідомістю (як індивідуальною, так і колективною) саме через поняття.

У процесі кодифікації важливою є чіткість та зрозумілість законодавчих дефініцій. М. Савенко підкреслює, що «дефініція будь-якого поняття, терміну має бути чіткою і роз­кривати повністю їх зміст, що сприятиме правильному й однозначному їх застосуванню» [994, с.13]. За зауваженням А. Хворостянкіної, «терміни мають бути зрозумілими для всіх осіб, яким адресований припис» [1152, с.9]).

Р. Кабріяк, відзначаючи підвищення зацікавленості дефініціями з боку законодавця, зауважує: «Сплеск інтересу до визначень може пояснюватися різними причинами. Право стає все більше й більше важкодоступним для простої людини, тому визначення роблять свій внесок у розв'язання проблеми спрощення мови закону... Право стає щораз більше і більше роздробленим, тому визначення допомагають надати чіткої уніфікованості по­няттям, розкиданим по різних частинах кодексу чи навіть по різних галузях права, дають можливість уникнути невідповідностей і дозволяють зробити з кодексу загальне право, яке протиставляється праву спеціальному» [284, с.343].

Достатньо часто терміни у законодавчих актах вживаються без спеціального норматив­ного розкриття їх змісту (зміст таких термінів вважається визначеним доктринально). Проте розробникам нормативних актів можна діяти у такий спосіб лише у випадку, коли зміст від­повідного терміна (чи терміносполучення) очевидний або загальновідомий. Можлива також ситуація, коли у нормативному тексті використовується «без розкриття змісту» (тобто без включення у цей акт нормативної дефініції) термін, нормативно визначений іншим актом; у цьому випадку необхідне посилання на такий акт («бланкетна дефініція»).

Особливо небезпечними є «хибні» дефініції (чи «дефекти дефініцій»; див. [1027]) - визначення, побудовані з порушенням логічної конструкції, системності законодавчої термінології чи відповідності явищам дійсності. До недоліків, які спричиняють не­придатність до виконання функції правової визначеності, А. Хворостянкіна відносить «1) відсутність законодавчого визначення певного поняття в тих випадках, коли воно є необхідним; 2) неналежну якість дефінітивного припису (нечіткість, суперечливість); 3) помилку в обсязі законодавчого регулювання: визначено поняття, яке не потребує чітко закріпленого значення на законодавчому рівні; використано занадто широке визначення.; сформульовано занадто вузьку дефініцію.» [1153, с.13]. Венеціанська комісія наводить приклад проблем, які виникають через невизначеності у розумінні терміна «виборці, які взяли участь у виборах» [207, с.310-311]. Тому при кодифікації слід приділити особливу увагу дефініціям термінів, що вживаються у нормативному тексті.

Однак у цьому випадку суб'єктам кодифікації необхідно піднятися над сукупністю кодифікованих норм, охоплюючи поглядом також і суміжні галузі й інститути права, а отже, й суміжні нормативні акти, щоби уникнути дефініцій, вузько адаптованих до конкретного нормативного акта (тобто дефініцій типу «у цьому Законі» чи «для цілей цього Закону»), що передбачає, що в іншому законі той же термін може мати інший зміст. Систематизація (кодифікація) законодавчих актів, у яких один і той же термін вживається у різних значеннях, при відсутності уваги до цієї проблеми може спричинити непоро­зуміння і правові колізії. Прикладами таких проблемних термінів, розглянутих вище, є терміни «законодавство» чи «виборець».

Дефект дефініції може спричиняти істотні труднощі нормативного регулювання; прикладом такої ситуації є проблеми, викликані (у тому числі в рамках виборчого зако­нодавства) неадекватною нормативною дефініцією поняття «місце проживання» (див. підрозділ 2.3.5).

Проте перед законодавцем завжди постає питання, які терміни, що вживаються у нормативному тексті, потребують законодавчого визначення. Як зауважує Р Кабріяк, «необхідність і доцільність включення до кодексу визначень визнаються далеко не всіма. По-перше, часто вони настільки банальні, що позбавлені для юристів будь-якого інтересу. По-друге, визначення, будучи за своєю природою завжди недосконалими, нерідко стають невичерпними джерелами спорів. По-третє, вони можуть гальмувати всякий розвиток правової думки, жорстко обмежуючи тлумачення правових норм» [284, с.341]. Є певний сенс у дещо образному висловлюванні російського правознавця А. Козловського: «Вся історія права є історією боротьби за законодавчі дефініції. Водночас вся історія права є одночасно і боротьбою законодавчих дефініцій за знищення права» [371, с.117].

Щоправда, часто потрібне якраз чітке і однозначне визначення терміна, яке не буде допускати надто вільного (а отже, і потенційно свавільного) тлумачення правових норм у правозастосуванні і тим самим сприятиме юридичній визначеності у конкретний історичний час. Тим не менше загроза «банальних» визначень чи невдалих спроб надати визначення поняттям, розуміння яких не викликає проблем, має бути врахована. Слід погодитися з позицією А. Хворостянкіної, яка підкреслює, що, використовуючи нормативні дефініції, необхідно робити це обґрунтовано і тільки тоді, коли існує проблема абсолютно точної нормативної фіксації визначення (див. [1151, с.29-30]).

Приклади невдалих або зайвих законодавчих дефініцій можна знайти у Федераль­ному законі РФ «Про основні гарантії.» [582]. Так, пункт 9 статті 2 зазначеного закону дає дефініцію поняття «вибори»^[1083], явно непотрібну на нормативному рівні.

цієї ж статті достатньо суперечливо визначає очевидне поняття «висування кандидата» як «самовисування кандидата, ініціатива виборчого об’єднання у визначенні кандидата до виборного органу, на виборну державну чи муніципальну посаду». Деякі визначен­ня містять положення, сумнівні з точки зору правової доктрини сучасних виборів; так, пункт 30 цитованої статті визначає «виборчий округ» як територію, «яка утворена (ви­значена) відповідно до закону і від якої [курсив наш. - Ю.К.] безпосередньо громадянами Російської Федерації обираються депутат (депутати), виборна посадова особа (виборні посадові особи)». Залишимо без уваги спробу «утворення території»; однак обрання депутата «від округу» у нормативному тексті означає визнання територіального (тобто групового), а не народного представництва, що не відповідає сучасним уявленням про природу депутатського мандата.

Намагання дати визначення якнайбільшій кількості термінів (стаття 2 цитованого закону містить 63 визначення) неминуче призводить до суперечностей. Так, пункт 21 цієї статті визначає виборчу комісію як «колегіальний орган, який формується у порядку і в строки, які встановлені законом, і який організує і забезпечує підготовку і проведення виборів»; поряд з цим пункт 24 дає визначення поняття «виборча комісія, яка організує вибори», не узгоджене за своїм змістом з попереднім.

Деякі визначення стосуються зрозумілих термінів, зміст яких не викликає сумнівів; їх включення переобтяжує нормативний текст, а самі визначення часом породжують сумніви у їх правильності. Вважаємо цілком не потрібними нормативні визначення таких понять (термінів), як «кандидат» (пункт 35 зазначеної статті), «список кандидатів» (пункт 59) чи конституційного терміна «органи місцевого самоврядування» (пункт 49 цієї статті).

Цей дещо деталізований огляд є ілюстрацією проблем, які можуть бути спричинені прагненням якомога повніше визначити усі терміни, що зустрічаються у тексті кодифі­кованого акта.

Однак уникнути певної кількості нормативних дефініцій у тексті кодифікованого акта неможливо.

Точки зору науковців з цього приводу різні. Так, Л. Макаренко вважає, що «у Загаль­них положеннях цього [Виборчого. - Ю.К.] Кодексу доцільно подати термінологічний словник, тобто навести визначення основних понять, що застосовуються у цій сфері за­конодавчого регулювання» [498, с.556]. Однак досвід тих законодавчих актів, які містять статтю-«глосарій», засвідчує істотну незручність користування нею. Цілком прийнятним є інший юридико-технічний прийом - «“інтегрування” дефініції у текст правової норми» [1153, с.5]. Саме такий підхід до розміщення дефініцій традиційно використовує вітчиз­няне виборче законодавство; не містять «глосарію» також більшість виборчих кодексів інших держав. На наше переконання, «інтегрована» у нормативний текст дефініція не лише більш зручна, але й більше відповідає дотриманню логіки викладу. Більше того, розміщена у відповідному контексті дефініція дозволяє уникнути «штучних» і надто переобтяжених формулювань, приклади яких ми наводили вище. Саме цей підхід про­понується реалізувати у проекті Виборчого кодексу.

10.7.3.