Терміни конституційного права на літеру О
Обов’язки конституційні є невід’ємною складовою конституційно-правового статусу людини і громадянина. Обов’язки тісно пов’язані з правами та свободами; вони, ніби, тінь прав людини.
Разом з тим конституційні обов’язки не мають якогось самостійного значення, оскільки вони не забезпечуються примусовою силою безпосередньо на підставі положень Конституції України. Наприклад, для застосування обов’язку сплачувати податки, необхідне їх детальне законодавче врегулювання. Взагалі обов’язок платити податки випливає із соціальної функції власності. Тому конституційні обов’язки не мають прямої дії, для їх виконання необхідне законодавче регулювання, накладання відповідних повноважень на органи влади щодо контролю за їх здійсненням. Як і права людини, конституційні обов’язки людини стосуються найважливіших сфер життєдіяльності особи, суспільства і держави. Вони стосуються здійснення прав особи, політичної, економічної, соціальної, культурної та інших сфер діяльності.Обов’язок дотримуватися Конституції і законів України (ст. 68 Конституції України) безпосередньо пов’язаний із конституційним принципом розвитку індивіда. Цей конституційний обов’язок передбачає дотримання насамперед Конституції України як акта прямої дії, тобто дотримання режиму конституційності. Такий режим регулювання накладає відповідне зобов’язання на парламент конкретизувати зміст конституційних обов’язків у поточному законодавстві. Без законодавчої вказівки неможливо застосовувати ці конституційні приписи, тобто у даному випадку слід говорити про неконституційність прямої дії конституційних приписів про обов’язки. Оскільки обов’язок є тінню суб’єктивного публічного права, тому достатньо конституційно визначити їхні межі. Вище проаналізовано межі здійснення суб’єктивних публічних прав, тому можна обмежитися лише переліком основних конституційних обов’язків: захищати Вітчизну (ст.
65 Конституції України); не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині (ст. 66 Конституції України); сплачувати податки і збори (ст. 67 Конституції України); неухильно додержуватися Конституції і законів України (ст. 68 Конституції України); шанувати державні символи України (ст. 20 Конституції України).Орган публічної влади — це суб'єкт владних повноважень (службова особа або організація), який за конституційним принципом поділу влади створюється у визначеному законом порядку і реалізує свою компетенцію у відповідності до цілей, завдань і масштабів своєї діяльності та здійснює свою юрисдикцію в залежності від рівня публічної влади та його призначення. Орган публічної влади утворюється в порядку, встановленому Конституцією України і відповідними законами.
Залежно від власного правового статусу кожен з органів публічної влади здійснює притаманні йому функції та завдання держави. За допомогою встановлення компетенції органів публічної влади визначається його місце в системі публічної влади. Для кожного органу публічної влади законодавством передбачені підстави, види та міра юридичної відповідальності.
Характерною рисою органу публічної влади є те, що як відносно відокремлена частина єдиної системи органів публічної влади, певним чином організований колектив громадян України (Кабінет Міністрів України), або одну особу, громадянин України (Президент України, Генеральний прокурор України). Ознаками органів публічної влади є те, що кожний має притаманну лише йому внутрішню структуру, територіальний масштаб, межі його діяльності. Діяльність органів публічної влади базується на застосуванні методів переконання та примусу.
Кожен орган публічної влади наділений компетенцією, тобто він володіє повноваженнями і несе відповідальність за ефективне їх здійснення. Орган публічної влади здійснює свої повноваження на свій розсуд, однак при цьому він зв'язаний правом, законом, своїми попередніми рішеннями та загальними принципами права. Він володіє у рамках закону свободою розсуду щодо форм і методів реалізації своєї компетенції, за що несе відповідальність.
Види органів публічної влади: 1. За складом: одноособові (Президент України, міський голова) або колегіальні (Верховна Рада, Кабінет Міністрів України, міська рада тощо). Від цього залежить режим прийняття рішень: для одноособових органів достатньо використати свої повноваження і прийняти рішення на власний розсуд; для колегіальних органів влади діє правило повноваж- ності, кворуму засідань, прийняття рішень у режимі консенсусу, абсолютної чи кваліфікованої більшості тощо.
2. За процедурою формування: а) первинний орган публічної влади, який формується шляхом виборів; б) вторинний орган публічної влади, який формується іншими органами публічної влади. Ступінь легітимності вторинних органів публічної влади нижче первинних. Саме з метою забезпечення більш високого ступеня легітимності поста глави держави Президент Франції Ш. де Голль ініціював у 1962 р., на якому французький народ вирішив про обрання президента у майбутньому шляхом прямих виборів.
3. За сферою юрисдикції органи публічної влади поділяються: органи на держані та місцевого самоврядування, органи виконавчої влади на центральні та місцеві.
4. За сферою поширення на коло осіб: на органи спеціального призначення (спецслужби, Збройні сили тощо), органи загального характеру.
5. За темпоральним характером: постійні і тимчасові. Тимчасові органи створюються, як правило в умовах воєнного і надзвичайного стану або в умовах перехідного періоду розвитку суспільства у результаті певних соціальних потрясінь.
6. За напрямами владних функцій. Законодавчий орган — єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Він є представницьким органом тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Президент України. Особливе місце в системі органів публік- ної влади посідає Президент України, який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус як глави держави наділяє його повноваженнями, згідно з якими він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.
Оскільки ці повноваження більш чи менш властиві всім органам державної влади, Президент, безумовно, впливає на діяльність всієї системи державних органів в Україні, як своєрідний арбітр їх злагодженої діяльності.До виконавчих органів належать: вищий орган у системі органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації на відповідній території. У сукупності вони становлять єдину систему органів виконавчої влади. На відміну від органів законодавчої влади вищі органи виконавчої влади формуються спільно парламентом та главою держави, органи виконавчої влади нижчого рівня — своїми керівниками за процедурою узгодження з вищестоящими. Органи виконавчої влади здійснюють виконавчу діяльність, яка полягає у виконанні Конституції і законів України, указів Президента, а також організовують виконання цих актів.
За характером своїх повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції, які відають усіма або багатьма галузями виконавчої діяльності (наприклад, Кабінет Міністрів України), і органи спеціальної компетенції (міністерства, інші органи державної виконавчої влади). Органи виконавчої влади поділяються також на колегіальні (Кабінет Міністрів України) і єдиноначальні (міністерства, інші органи виконавчої влади).
Органи судової влади: Верховний Суд як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності ці суди становлять судову систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального та арбітражного судочинства.
Для органів судової влади характерним є те, що судді обираються безстроково. Особливе, відокремлене місце займає Конституційний Суд — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної і спеціальної компетенції порядком утворення, складом, специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов’язковістю рішень Конституційного Суду, а також строком призначення на посаду.
Органи прокуратури. Прокуратура України — єдина централізована система з підпорядкуванням нижчих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України. Відповідно до Конституції України Генеральний прокурор України призначається за згодою Верховної Ради України та Президентом України.
Література: Чиркин В. Е. Государствоведение. М., 1999; Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. М., 1999.