У суспільній свідомості вибори у першу чергу сприймаються як виборчий процес,
зокрема, як певний проміжок часу, коли держава і суспільство здійснюють певні системні заходи, спрямовані на вираження волі народу щодо формування складу представницьких органів.
Вважається, що виборчий процес є невіддільним елементом демократичного розвитку суспільства і держави.Водночас терміном «виборчий процес» прийнято позначати не лише об'єкт правового регулювання, але й відповідний правовий інститут, тобто систему правових норм, які власне регулюють порядок підготовки і проведення виборів. Цей інститут займає одне з центральних місць серед основних інститутів виборчого права.
Поняття «виборчий процес» широко використовується як науковцями, що досліджують виборче право, так і виборчим законодавством України. За останні десятиліття це поняття практично витіснило значно менш визначений термін «виборча кампанія», який сьогодні не має усталеного змісту. У західній юридичній літературі термін «electoral campaign» позначає передвиборну агітацію; див., зокрема, [1342, р.22; 1439, s.94]. Українські дослідники зрідка використовують термін «виборча кампанія» у сенсі, ідентичному до поняття виборчого процесу [449, с.85]. Проте іноді цьому терміну надається спеціальний зміст: під виборчою кампанією розуміють «сукупність дій і процедур, що здійснюється... суб'єктами і учасниками виборчого процесу. в період від початку офіційного оголошення виборчого процесу і до вступу на виборні пости і посади обраних осіб» [1147, с.10]. Таке поняття, яке охоплює, крім виборчого процесу, деякі додаткові процедури (зокрема, набуття повноважень обраними особами), не можна вважати достатньо конструктивним у рамках виборчого права.
Хоча поняття «виборчий процес» активно використовується російськими правознавцями, російське виборче законодавство практично не знає цього терміна. Так, у Федеральному законі «Про основні гарантії.» його взагалі немає; Федеральний закон «Про вибори депутатів Державної Думи.» [575] вживає його тільки у вигляді словосполучення «учасники виборчого процесу».
Водночас «діяльність з підготовки і проведення виборів» позначена пунктом 19 статті 2 Федерального закону «Про основні гарантії.» поняттям «виборча кампанія» [582]. А. Борисов, коментуючи це положення, намагається поєднати це поняття з виборчим процесом, зазначаючи: «виборча кампанія проводиться виборчими комісіями, в її рамках організується виборчий процес» [97, с.38]. Крім того, в російському виборчому праві поширене також інше розуміння виборчої кампанії - як періоду часу, протягом якого здійснюється підготовка і проведення виборів [179, с.41]. Як бачимо, розуміння змісту терміна «виборча кампанія» в російському виборчому праві не можна вважати усталеним; частково воно перетинається з поняттям «виборчий процес».Слід зауважити, що науковці інших країн приділяють мало уваги процесуальним аспектам виборів. Так, польські конституціоналісти обмежуються зауваженням, що «вибори - це процес, що складається з багатьох етапів і різних виборчих дій» [1439, s.271]. А. Сокаля використовує термін «виборчий процес», не надаючи йому жодних визначень (див., наприклад, [1437, s.12, 26]).
Отже, на цей час немає єдиного і чіткого розуміння явища виборчого процесу та понять, пов'язаних із ним. Розуміння «виборчого процесу» лише як правового інституту (тобто системи норм права зі спільним предметом регулювання) недостатнє, оскільки не враховує характерних рис об'єктивно існуючого виборчого процесу як суспільно-політичного явища - предмета регулювання відповідним правовим інститутом. Таким чином, точне й однозначне розуміння цього поняття в усіх його аспектах досі недостатньо розроблене наукою конституційного права (і виборчого права зокрема).
Інституту виборчого процесу, як і будь-якому іншому правовому інституту, притаманні власні інституційні принципи. Більше того, це чи не єдиний інститут виборчого права (поряд з інститутом голосування), щодо якого здійснена спроба закріпити нормативно його основні принципи («засади», у термінології законодавця). Перелік таких засад міститься у частині другій статті 11 Закону «Про вибори народних депутатів України» [734], частині другій статті 11 Закону «Про вибори Президента України» [739], частині першій статті 11 Закону «Про місцеві вибори» [808]. О. Марцеляк слушно зазначає, що «принципи виборчого права певною мірою визначають параметри законодавчого регулювання процесу виборів», однак відносить засади виборчого процесу до системи принципів виборчого права [512, с.224]. Таким чином, можна стверджувати, що місце цих «засад» (які претендують на роль інституційних принципів) у системі виборчого права, їх взаємозв'язок із галузевими принципами виборчого права досліджені фрагментарно.
Проте перш ніж звернутися до змісту і місця принципів виборчого процесу, слід більш уважно розглянути правову природу виборчого процесу у його різноманітних аспектах.
8.1.