§ 2. Структура та способи формування парламентів

Формування парламенту і його структура багато у чому залежать від тери­торіального устрою, політичного режиму, історичного досвіду. Як вже було за­значено, за структурою парламенти, як правило, поділяються на одно- та двопа­латні.

Майже всі нижні палати двопалатних і однопалатні парламенти форму­ються прямими виборами - шляхом голосування виборців (за винятком пред­ставницьких установ Бахрейну, Катару, Оману, а також Китаю). В багатьох краї­нах парламент може бути єдиним органом, у формуванні якого беруть участь усі громадяни держави, які мають право голосу. В окремих державах президент або монарх може призначити певну кількість членів парламенту (Бутан). У деяких державах використовуються й інші підходи до виборів нижньої палати двопалат­ного парламенту чи однопалатного парламенту. У Бангладеші 300 депутатів Національної асамблеї обираються прямими виборами, ще 50 місць резервуєть­ся для жінок, які обираються з урахуванням партійної належності відповідно до отриманої партією частки голосів (тобто, призначаються членами парламенту).

Що стосується формування верхніх палат, то тут можна виділити наступні основні способи формування верхньої палати:

1. За допомогою непрямих, або багатоступеневих виборів. Шляхом непря­мих виборів формується Сенат у Франції, де виборчу колегію в кожному регіоні становлять члени нижньої палати від цього регіону і радники різних муніципальних органів.

2. Шляхом прямих виборів. Їх проводять не лише на основі виборчого пра­ва з більш високим віковим цензом, а й із використанням інших виборчих систем. При цьому до членів верхніх палат двопалатного парламенту висуваються, як правило, більш високі вимоги, ніж до членів нижніх палат.

Свої особливості мають прямі вибори у верхні палати парламентів феде­ративних держав. Представництво в таких палатах враховує наявність суб'єктів федерації. Від регіонів обирається, призначається, делегується однакове число сенаторів, або представництво в ній залежить від числа жителів у суб'єктах федерації (Сенат Конгресу США обирається безпосередньо виборчим корпусом по 2 сенатори від кожного штату, у Бразилії по 3).

Верхня палата має, як правило, більший термін повноважень, ніж нижня, і підлягає періодичному оновленню (застосовується принцип ротації). Так, у США Сенат обирається на 6 років, але кожні 2 роки одна третина складу переобира­ється; у Франції оновлюється третина складу кожні 3 роки; в Японії склад верх­ньої палати змінюється на половину кожні 3 роки).

3. Шляхом призначення (Канада, невеликі держави, які входять до Британ­ської Співдружності). Вважається, що у найбільш чистому вигляді застосовуєть­ся у ФРН, де Бундесрат (верхня палата) складається з членів, що призначають­ся урядами земель зі свого складу. Іноді, щоправда, цей спосіб виділяють в окрему групу, і він називається формуванням верхньої палати шляхом предста­вництва від суб'єктів федерації. Але як би це не називалося, уряди земель приз­начають своїх представників у верхню палату.

4. За спадковою ознакою. Даний спосіб вважається феодальним і трива­лий час існував у Великій Британії. Саме за спадкоємною ознакою формувалась Палата лордів - верхня палата англійського парламенту.

5. Змішаним шляхом, при якому в різних варіантах поєднуються елементи виборності, призначення і спадковості (Сенат Бельгії, Сенат Ірландії). У певному розумінні формування Сенату Італійського парламенту можна віднести до дано­го способу, оскільки, незважаючи на те, що основна частина верхньої палати обирається, Президент Італії може призначити в Сенат 5 осіб за особливі заслу­ги в галузі науки, мистецтва та культури. Крім того, усі колишні президенти Італії можуть засідати в палаті «по праву».

Оцінюючи способи формування верхніх палат парламентів, можна виявити певну закономірність: чим ближчий спосіб їх формування до прямих виборів, тим ширше коло їхніх повноважень, тим ближче вони до обсягу компетенції нижніх палат.

Оскільки за своєю природою парламенти є колегіальними органами, то це саме по собі створює умови для їх певної чисельності. Кількісний склад нижніх палат практично завжди є більшим, ніж верхніх. Чисельність нижніх палат певною мірою відповідає кількості населення тієї чи іншої країни. Найбільша чисельність однопалатного парламенту в Китаї (не може перевищувати 3 тис.). Нижні палати парламентів: Польщі - 460, США - 435, Японії - 460 депутатів. Верхні палати парламентів становлять, наприклад, Італії - 315, Японії - 252 депутати.

Конституції ряду країн також закріплюють строк повноважень парламенту (так званий період легіслатури), протягом якого він здійснює свої конституційні функції. Зазвичай, строк повноважень однопалатних парламентів та нижніх палат двопалатного парламенту становить 4-5 років. Хоча зустрічається і мен­ший строк повноважень (Сейм Латвії обирається на 3 роки).

Строк повноважень членів верхніх палат, як правило, більш тривалий, ніж нижніх. У Конгресі США членів нижньої палати обирають на 2 роки, а верхньої - на 6 років. Нижня палата й однопалатний парламент переобираються повністю. До верхньої палати часто застосовується принцип ротації: сенатори обираються на більш тривалий термін, і палата частково оновлюється (у США на 6 років з відновленням на 1/3 через 2 роки). У багатьох країнах верхня палата обирається на той же термін, що і нижня (Італія, Польща тощо).

Строк повноважень парламентів визначається конституцією чи законом і є незмінним. Проте він може скорочуватися за власним рішенням парламенту або рішенням глави держави чи уряду. Продовження строків повноважень парла­ментом можливе за наявності особливих умов (стан війни, надзвичайний чи воєнний стан тощо).