§ 5. Система та порядок формування органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування складаються з виборних муніципаль­них рад (або зборів) і виконавчого апарату.

Порядок виборів у муніципальні ради регулюється спеціальними виборчи­ми законами, у федеративних державах їхнє видання, як правило, належить до відання законодавчих органів суб'єктів федерації.

У більшості демократичних країн вибори в органи місцевого самовряду­вання здійснюються на основі загального, рівного й прямого виборчого права при таємному голосуванні. Пасивне виборче право зазвичай встановлюється в рамках 18—25 років. Одночасно встановлюється й ціла низка цензових вимог - ценз осілості, несумісність заняття інших постів на державній службі або у вибо­рних органах, у суді тощо.

Наприклад, у ряді країн Латинської Америки для того, щоб бути обраним алькальдом (мером) або радником міністерства, за законом про муніципалітети необхідно володіти виборчим правом, бути народженим у відповідному муніци­палітеті або проживати там не менше 2 років, що передують виборам, бути внесеним у виборчий реєстр громадян або у виборчий реєстр для іноземців, не бути засудженим кримінальним судом.

Право участі у виборах надається громадянам, які постійно проживають у межах даного муніципалітету. Разом із тим варто відзначити, що у низці країн право участі у виборах органів місцевого самоврядування надається іноземцям, які постійно проживають на території даного муніципалітету (Перу).

Порядок висування кандидатів у виборні органи місцевого самоврядуван­ня, формування виборчих округів і визначення результатів голосування в різних країнах і навіть у межах однієї країни, наприклад у США, відрізняються більшою розмаїтістю.

Поширеним способом висування кандидатів є подання петиції, підписаної певною кількістю виборців, на підтримку кандидата на посаду члена муніципальної ради. Кандидати в муніципальні органи можуть балотуватися за партійними списками, спираючись на підтримку певної політичної партії, або виступати як незалежні кандидати.

Муніципальні ради обираються на різні строки. У США, наприклад, органи місцевого самоврядування залежно від рівня обираються на 2-4 роки, у Великій Британії - на 4 роки, причому склад муніципалітетів може оновлюватись як част­ково, так і повністю.

Чисельний склад органів місцевого самоврядування також різний. Так, у США в муніципальні ради обираються від 6 до 22 осіб, у комуни Франції - від 9 до 69, у Японії - від 12 до 100.

Особи, обрані до складу муніципальних рад, працюють безкоштовно (ФРН), або одержують щорічні виплати чи плату за відвідування засідань ради (Велика Британія, США, Японія).

Виборні муніципальні ради юридично очолюють муніципальний апарат уп­равління, що здійснює оперативну роботу з керівництва всією діяльністю муніци­палітету.

За структурою органи місцевого самоврядування, як правило, однопалатні. Двопалатна побудова цих органів трапляється вкрай рідко (муніципальна рада Нью-Йорка).

Основною формою роботи муніципальних рад є засідання в сесійному по­рядку, проведення яких регулюється місцевим законодавством.

У Франції та Японії муніципалітети збираються на чергові сесії 4 рази на рік, у Франції сесія, присвячена прийняттю бюджету, триває 6 тижнів, інші - до 30 днів, у Японії тривалість сесії не більше тижня.

Ініціатива скликання позачергових засідань муніципальних рад, як прави­ло, належить мерові, а в країнах, де нагляд за муніципалітетами здійснюють агенти центрального уряду, - префектам, губернаторам тощо.

Засідання рад зазвичай мають відкритий характер, але муніципалітет мо­же ухвалити рішення про проведення закритого засідання.

За загальним правилом, муніципальні ради утворюють різні комісії або ко­мітети - постійні й тимчасові. В обов'язковому порядку утворюються комітети з питань освіти, соціальних справ і фінансів, які мають головним чином дорадчий або підготовчо-дорадчий характер. Однак у США муніципальні ради можуть і не мати комісій.

Важливу роль у муніципальному управлінні відіграє виконавчий апарат.

Значний вплив на справи місцевого самоврядування здійснюють мери. Нерідко вони одноосібно вирішують питання найму та звільнення муніципальних службовців, користуються правом накладати вето на рішення муніципальних рад, мають повноваження у фінансово-економічній сфері. Основні повноваження мера закріплено в законах про муніципалітети.

Обсяг повноважень мера нерідко ставить його над муніципальною радою. У певних країнах, наприклад у Франції, ФРН, Японії, мери офіційно розглядають­ся не лише як вищі посадові особи муніципальних органів, а і як представники центрального уряду, відповідальні за виконання доручених їм державних справ.

Невід'ємною частиною структур органів місцевого самоврядування є різні відділи й організації, що акумулюють у собі різні сфери діяльності. Найпошире­ніші - відділи охорони здоров'я, поліції, фінансів, пожежної охорони, комуналь­них послуг, соціальних служб, суспільних робіт, робочої сили, транспорту тощо. Наприклад, питаннями працевлаштування й зайнятості населення відають відділ робочої сили й відділ суспільних робіт тощо.

Однак варто зазначити, що структура виконавчого апарату місцевих орга­нів влади характеризується значною розмаїтістю.