Публічність (відкритість) виборчого процесу
Вимоги відкритості та прозорості (які у сукупності прийнято називати публічним характером) виборчого процесу сприйняті достатньо давно. Ще Закон «Про вибори народних депутатів УРСР» 1989 р.
містив статтю 8, яка визначала зміст вимоги «гласності»[915] [735]; Ю. Тодика та О. Бандурка були чи не першими правознавцями, які визнали за цією вимогою статус принципу та підкреслили його важливість для виборчого процесу [1117, с.20].Принцип прозорості і публічності, як і принцип законності, також властивий практично усім юридичним процесам (за окремими винятками, пов'язаними з таємницями, визнаними законом, як, наприклад, державна таємниця, таємниця особистого життя чи таємниця слідства; див. [613, с.230-231]). Як вказує А. Пухтецька, доктрина «європейського адміністративного простору» передбачає цілу групу принципів, об'єднаних поняттям
«відкритість і прозорість» [904, с.296] (чи, у нашому розумінні - вимог-складових цього принципу). Вважаємо, що публічний характер юридичного процесу - судового, адміністративного, конституційного, виборчого - випливає з публічного характеру правовідносин, у які вступають учасники таких процесів. Таким чином, принцип публічності і відкритості слід розглядати як спільний принцип усіх юридичних процесів.
Водночас зміст цього принципу залежить від того, якого юридичного процесу він стосується. Так, у судовому процесі цей принцип означає можливість відкритого розгляду справи (із можливими винятками[916]) та відкритого доступу до судових рішень (стаття 10 КАС [361]).
Відкритість та прозорість виборчого процесу має особливе значення, оскільки ця вимога випливає не лише із загальнопроцесуального принципу публічності і відкритості юридичного процесу, але й передусім із галузевих принципів вільних і чесних виборів, а також (в силу принципу верховенства права) обов’язковості гарантування виборчих прав усіх громадян.
На цьому наголошує Венеціанська комісія: «Демократичні вибори є прозорими. Якщо виборчі процеси не є прозорими, неможливо бути впевненим, чи були право бути обраним та право голосу забезпечені владою» [216, с.289]. В іншому документі Комісія вказує: «Оскільки вибори є публічним процесом, він повинен бути повністю прозорим. Усі суб’єкти виборчого процесу і громадськість повинні своєчасно отримувати повну інформацію про усі пов’язані з виборами події» [207, с.315]. Таким чином, максимальна і повна відкритість усієї інформації, пов’язаної з виборами, у тому числі про дії усіх суб’єктів та інших учасників виборчого процесу, є безпосереднім наслідком публічноправового характеру виборчих правовідносин.Вітчизняне виборче законодавство розкриває зміст принципу публічності та відкритості виборчого процесу в основному через вимогу публічного характеру діяльності виборчої адміністрації (що, по суті, виступає як інституційний принцип іншого інституту виборчого права - інституту органів адміністрування виборів; див. підрозділ 9.2), а також вимогу доступу представників засобів масової інформації на всі публічні заходи пов’язані з виборами (стаття 13 Закону «Про вибори народних депутатів України» [734], стаття 13 Закону «Про вибори Президента України» [739], стаття 13 Закону «Про місцеві вибори» [808]). Як гарантію відкритості зазначені нормативні положення містять зобов’язання, щоб виборчі комісії, органи виконавчої влади, посадові і службові особи цих органів в межах своїх повноважень надавали засобам масової інформації відомості щодо підготовки і проведення виборів.
Вважаємо, проте, що таке розуміння принципу публічності та відкритості виборчого процесу, яке покладає обов’язки забезпечення відкритості лише на суб’єктів владних повноважень та (в межах їх загальної діяльності) засоби масової інформації, є недостатнім. О. Марцеляк зазначає, що «основна цільова функція забезпечення публічності та відкритості виборчого процесу полягає в тому, щоб зробити вибір громадян України, які віддаватимуть свої голоси за ту чи іншу партію (блок), максимально зваженим, обґрунтованим і відповідальним» [512, с.276-277].
Таким чином, науковець обґрунтовує вимогу публічності та відкритості виборчого процесу забезпеченням принципу вільних виборів (належного і вільного формування волі виборців). Однак ці міркування не беруть до уваги потребу забезпечення також принципу чесних виборів, який вимагає таких умов перебігу виборчого процесу, які формують суспільну довіру до результатів виборів, переконують усіх у тому, що вибори відбулися з повним дотриманням усіх вимог (тобто усіх принципів виборчого права). Принцип чесних виборів вимагає не лише прозорості дій та поінформованості виборців про них з боку суб’єктів владних повноважень, насамперед органів адміністрування виборів, але й відкритої діяльності інших визначальних суб'єктів виборчого процесу - кандидатів та політичних партій. Вважаємо, зокрема, такою, що суперечить принципу публічності та відкритості виборчого процесу, практику проведення закритих партійних з'їздів, на яких висуваються кандидати для участі у виборах. Отже, як і у випадку принципу законності, вимога публічності і відкритості повинна поширюватися на всіх суб'єктів виборчого процесу, у тому числі на дії партії при висуванні кандидатів. Слід погодитися із твердженням Венеціанської комісії, що «на виборах немає місця конфіденційній інформації» [207, с.315)].Визнання принципу публічності та відкритості виборчого процесу поряд з принципом таємності голосування часом призводить до непорозумінь. Так, О. Марцеляк протиставляє таємні і відкриті (публічні) вибори, хоча фактично мова йде про таємне і відкрите голосування [512, с.209]. Підкреслимо, що принцип відкритості (прозорості) виборчого процесу не суперечить принципу таємного голосування і навіть вимагає відкритості та прозорості, у тому числі, процедур голосування (за винятком процедури заповнення виборчого бюлетеня) - встановлення особи виборця, видання йому виборчого бюлетеня і вкидання заповненого бюлетеня у виборчу скриньку не можуть відбуватися закрито (таємно). Так, наприклад, німецький науковець Ф. Ґротц стверджує: «Процедури у день виборів - голосування та підрахунок голосів - повинні відбуватися акуратно і відкрито» [1355, р.6]. Підкреслимо, єдиною закритою (непублічною) процедурою у виборчому процесі є процедура заповнення виборцем виборчого бюлетеня з метою забезпечення таємності змісту волевиявлення, що випливає з іншого принципу - таємності голосування. Зауважимо, що у цьому випадку (стосовно процедур забезпечення таємності змісту заповненого виборчого бюлетеня) колізія двох принципів - принципу публічності і відкритості виборчого процесу та принципу таємності голосування - вирішується таким чином, щоб принцип вищого рівня - галузевий[917] (яким визнається принцип таємного голосування) - був дотриманий у межах необхідних для цього процедур.
8.5.4.