Проблема зловживання виборчими правами
Якщо неправомірне використання у виборчому процесі службового становища і можливостей, з ним пов'язаних, з боку суб'єктів владних повноважень однозначно вважається правопорушенням, то користування виборчими правами невладними суб'єктами для цілей, далеких від виборчих, кваліфікувати значно важче.
Однак такі явища створюють істотні загрози для дотримання принципу справедливих виборів.Останнім часом подібні явища, які лежать на межі правопорушень і які прийнято позначати терміном «зловживання правом», привертають увагу дослідників. Явище зловживання суб'єктивними правами визнане у цивільному праві (де у разі прямого умислу воно має назву «шикана»); у сфері публічного права воно викликає неоднозначне ставлення та кваліфікацію. Проте його існування у сфері виборчих правовідносин як «зловживання суб'єктивними виборчими правами» практично не викликає сумніву [29, с.204; 38, с.130].
Зловживання правом, за загальної його оцінки як негативного явища, по-різному кваліфікується науковцями. Так, О. Рогач вважає, що зловживання правами наявне, якщо користування правами здійснюється «всупереч законним інтересам інших осіб» [983, с.191]. Зауважимо, що таке розуміння дещо занижує оцінку суспільної небезпеки цього явища: як засвідчує практика проведення виборів, зловживання правом часто порушує не лише законні інтереси, але й суб’єктивні права. Зокрема, С. Погребняк виводить заборону зловживання правом із «конституційних положень, згідно з якими здійснення прав і свобод людини не повинне порушувати права і свободи інших осіб» [650, с.127], тобто із загального положення, яке закріплене у статті 23 Конституції. Слід погодитися, що «зловживання правом саме по собі та зловживання правом у публічно-правовій сфері зокрема належать до найнегативніших явищ сучасної конституційно-правової дійсності, оскільки суттєво нівелюють значення права як соціальної цінності, становлять істотну загрозу конституційній законності та правопорядку, підривають основи існуючого конституційного ладу України» [116, с.256].
Особливістю зловживання правом є те, що для його здійснення необхідно бути суб’єктом відповідного права; у випадку виборів такими носіями права є суб’єкти виборчого процесу. М. Афанасьєва слушно підкреслює, що при зловживанні суб’єктивним виборчим правом (точніше, правами суб’єкта виборчого процесу) відповідне право реалізується «формально у межах виборчого законодавства, але не у відповідності з сутністю, метою виборчої норми, з порушенням загальних принципів виборчого процесу» [29, с.207] і, додамо, основних принципів виборчого права. Зловживання виборчими правами має наслідком не просто шкоду правам і законним інтересам інших суб’єктів; що принципово важливо, при цьому настає «спотворення політико-правових цінностей, загроза стабільності виборчої системи» [29, с.207].
Зловживання виборчими правами на практиці може мати місце з боку суб’єктів виборчого процесу кожного виду. Продаж голосу виборцем [38, с.131], висування у ролі «технічного» кандидата (у тому числі «кандидата-двійника») [29, с.208; 569, с.122]; участь у виборах «технічної партії», яка виступає сателітом, що обслуговує інтереси партії-«па- трона», - усе це формально законні дії, спрямовані, однак, зовсім не на ті цілі, для яких призначені належні суб’єкту права. Такі дії спрямовані на надання необгрунтованих переваг чи безпідставних перешкод для певного кандидата чи партії, порушують умови вільного волевиявлення або спотворюють його зміст. Прикладами результатів зловживань правом можуть бути неодноразові деформації складу виборчих комісій, наприклад, на виборах Президента України 2004 р. (див. [78]), чи згадані вище проблеми складу виборчих комісій на виборах 2012 р., коли два з основних конкурентів на виборах (і їх майбутні переможці) були повністю позбавлені представництва в окружних виборчих комісіях. До виборчих зловживань слід віднести також використання маніпулятивних виборчих технологій (див. [107]).
Дослідники слушно відзначають правову нечіткість (оціночний характер) категорії «зловживання правом»: розмежування належного користування правом і зловживання ним лежить у сфері «духу», а не «букви» закону (саме це підкреслено формулюванням статті 23 Конституції [432]).
Проте проблема виборчих зловживань існує, й еволюція виборчого законодавства значною мірою спричинена пошуками її розв’язання. Надання дискреції юрисдикційних органів (насамперед суду), які могли б забезпечити дотримання «духу» права у боротьбі із зловживаннями виборчими правами, засвідчило свою неспроможність розв’язати проблему. Однак навряд чи також здійсненне завдання «описання формальних зловживань виборчим правом і закріплення рамкової статті про недопустимість зловживання під час виборів» [29, с.209; 1037, с.138]; можна погодитися, що наявність законодавчої заборони зловживання правом, яка застосовується на основі суб’єктивної оцінки при правозастосуванні, «може нашкодити міцності правопорядку, створити небезпечну невизначеність у користуванні виборчими правами і викликати набагато більше небажаних наслідків, ніж бажаних» [38, с.127]. Отже, простих нормативно визначених способів заборони зловживанням виборчими правами не існує.Розвиток вітчизняного виборчого законодавства у пошуках засобів боротьби із зловживаннями виборчими правами ішов двома шляхами. З одного боку, певні бар'єри на шляху таких зловживань створюються чітким і достатньо детальним регулюванням виборчих процедур та застосуванням «норм-запобіжників» (див. підрозділ 5.3). З іншого боку, такий розвиток відповідає загальній еволюції права; як зазначає І. Совєтніков, «більшість діянь, сьогодні заборонених законом, колись були зловживаннями правом. Сьогоднішні зловживання - завтрашні правопорушення, які повинні бути в майбутньому заборонені в законі» [1038, с.45]. Ці шляхи пов'язані; деталізація законодавчого регулювання та запровадження спеціальних норм-запобіжників частково перетворюють зловживання правами на правопорушення. Однак додаткову роль тут відіграє зростання правосвідомості учасників виборчих правовідносин і формування атмосфери суспільної нетерпимості до подібних явищ.
Проблема зловживання виборчими правами достатньо складна і в повному обсязі заслуговує окремого вивчення, що виходить за межі нашого дослідження.
5.2.4.