Проблема рівності результатів виборів
Завершуючи розгляд принципу рівності стосовно номінаційного виборчого права, зазначимо, що деякі автори вважають порушенням рівності партій - суб'єктів номінації кандидатів певні аспекти пропорційної виборчої системи, насамперед виборчий бар'єр.
На думку Ю. Шведи, виборчий бар'єр є порушенням принципу рівності виборчого права взагалі: «Очевидно, що будь-який “загороджувальний бар'єр” є серйозним порушенням принципу рівності як стосовно виборців, так і стосовно кандидатів і тих хто має право висування кандидатів на виборах, тобто партій» [1208, с.152].Одним із обґрунтувань висновку про порушення рівності партій - суб'єктів номінації списків є твердження про те, що «наявність дискримінаційного загороджувального бар'єра суперечить головному принципу, ідеї пропорційної виборчої системи, згідно з якою кількість відданих за партію голосів виборців пропорційно трансформується у кількість місць у парламенті», а начебто всупереч цьому принципу «загороджувальний бар'єр має наслідком автоматичний перехід голосів, відданих за партії, що не подолали його, до партій-переможців, що, по суті, і є нерівністю» [663, с.54, 55]. Уявлення про перехід голосів чи мандатів від партій, які не подолали бар'єра, до партій переможців поширене також у російській науковій і навчальній літературі з виборчого права (див., наприклад, [58, с.174; 272, с.164-165]). Подібна позиція була висловлена в окремій думці судді Конституційного Суду України М. Савенка до відомого рішення Суду 1998 р. [584]: «Внаслідок такого розподілу політичні партії і виборчі блоки партій мають більшу кількість депутатських мандатів, ніж фактично отримали їх від виборців [курсив наш. - Ю.К]. Це відбувається за рахунок голосів набраних списками політичних партій і виборчих блоків партій, які не отримали такого відсотка голосів. Зазначений порядок підрахунку голосів фактично спотворює результати голосування і волевиявлення виборців».
Нагадаємо, що Суд визнав питання встановлення виборчого бар'єру «питанням політичної доцільності»[621] (абзац третій пункту 5 мотивувальної частини рішення [940]).Підкреслимо хибність уявлення про «перехід мандатів»: в умовах пропорційної виборчої системи (чи відповідної складової «змішаної» системи) виборчий бар'єр, який є її складовою поряд з виборчою формулою (що визначає пропорційний метод розподілу мандатів), не допускає до розподілу мандатів партійні списки, що не подолали бар'єр[622] (див. частину п'яту статті 42 Закону «Про вибори народних депутатів України» 1997 р. [729], яка була предметом розгляду Конституційним Судом, чи частину третю статті 98 чинного Закону [734]), а тому говорити про «фактичне отримання мандатів від виборців» партіями (чи, точніше, списками кандидатів), які не отримали встановленої мінімальної підтримки виборців, та подальший перехід цих мандатів до інших партій юридично некоректно. Поразка на виборах за наперед встановленими правилами не може розглядатися як порушення принципу рівності. У зв'язку з цим вважаємо обґрунтованою правову позицію Конституційного суду РФ, який ствердив: «Рівність виборчих об'єднань, виборчих блоків перед законом означає насамперед рівний захист закону без всякої дискримінації в ході виборів і не передбачає рівності результатів виборів» (абзац третій пункту 2 ухвали Конституційного суду РФ № 234-О [599].
У науковій літературі розглядається поняття «рівності результатів» яке часто асоціюється з «рівністю партійного представництва»; так, П. Ґаррон зазначає: «чим точніше склад виборного органу відображає структуру електорату, тим повніше досягається рівність результатів, можна сказати, що система, яка гарантує найбільш пропорційний результат, найбільше відповідає цій меті» [1342, р.19]. Проте точна пропорційність є ілюзорною метою: «усі виборчі системи спотворюють результати виборів, у підсумку чого одні партії отримують переваги перед іншими» [1339, р.12].
У зв'язку з цим дослідники виборчих систем запроваджують різні кількісні параметри, які характеризують диспропорційність системи[623] (щодо визначення цих параметрів див., наприклад, [1394, p.58-62]; щодо кількісних характеристик диспропорційності виборчих систем, які застосовуються чи застосовувалися у різних країнах, див. [1394, p.160-162]). Очевидно, найбільші відхилення від пропорційності результатів характеризують різні типи мажоритарних виборчих систем [1342, р.21]. Диспропорційність результатів навіть в умовах виборчих систем пропорційного представництва при застосуванні виборчих округів невеликої маґнітуди зауважив Конституційний суд РФ, який вказав на можливість «отримання однакової кількості місць у представницькому органі... виборчими об'єднаннями, за списки кандидатів яких подано суттєво відмінну кількість голосів виборців» (цит. за [1182, с.116]). Проте ці обставини жодним чином не розглядаються як правовий критерій непридатності виборчих систем; очевидно, такий критерій має політичну природу. У зв'язку з цим Венеціанська комісія зазначає: «Рівність результатів є одним із аспектів виборчої рівності, який не охоплюється міжнародним правом європейського конституційного доробку» [231, с.36]; Кодекс належної практики у виборчих справах [363] взагалі не згадує про цей аспект рівності. Підкреслимо засадничо обмежений характер цієї вимоги: питання про «пропорційність» результатів партій - суб'єктів номінації кандидатів може бути поставлене лише в умовах виборів колегіального органу (парламенту); вибори одноосібного органу (президента держави, голови територіальної громади) взагалі виключають таку постановку питання.Дещо інша ситуація у польському виборчому праві через те, що стаття 96 Конституції Польщі зазначає принцип пропорційності серед основних принципів національного виборчого права в аспекті виборів до Сейму [1384]. Наявність такого конституційного положення дає підстави деяким польським науковцям стверджувати, що «нагромадження. певних преференцій (привілеїв) для сильних угрупувань» означає тим самим «дискримінацію інших і порушення конституційної засади рівності політичних і виборчих прав» [1253, s.156].
C. Яворський визнає, що встановлення виборчого бар'єру[624] є «відступом від засади безумовної пропорційності виборів» [1381, s.486]. Проте і в цих умовах встановлення виборчого бар'єру вважається прийнятним; так, М. Хмай і В. Скшидло зазначають: «На нашу думку, у пропорційних виборчих системах застосування виборчих бар'єрів порушує засаду рівності, однак це є проявом необхідного політичного реалізму, націленого на запобігання надмірному політичному розпорошенню у парламенті» [1295, s.52].Таким чином, вимога рівності (строгої пропорційності) результатів виборів не може бути віднесена до змісту принципу рівного виборчого права. Така вимога не передбачена міжнародними виборчими стандартами. В окремих випадках (у разі її закріплення на рівні конституції відповідної держави) ця вимога може розглядатися як окремий принцип національного виборчого права, який обмежує можливий вибір виборчої системи. У вітчизняному виборчому України цей принцип відсутній.