§ 2. Принципи організації та діяльності органів державної влади

До числа чинників, що мають вирішальний вплив на функціонування і пос­тійний розвиток державного апарату, як єдиної, цілісної системи, входять зага­льні принципи побудови і функціонування різноманітних органів державної вла­ди як складових частин державного апарату.

Принципи організації та діяльності органів державної влади - це основоположні вихідні положення, на яких базуються побудова й функціонуван­ня органів державної влади.

Принципи організації та діяльності органів державної влади, як правило, знаходять своє закріплення в конституції та спеціальних законах. Їх можна поді­лити на дві групи:

1) універсальні - притаманні всім видам органів державної влади, держав­ному апарату в цілому;

2) спеціальні - такі, що визначають побудову й функціонування лише ок­ремих видів органів державної влади і пов'язані зі специфікою здійснення відпо­відних видів державної діяльності.

До універсальних принципів організації та діяльності органів державної влади відносять:

1) принцип суверенності та єдності системи органів державної влади - полягає в тому, що система органів державної влади (державний апарат у ціло­му) від імені й за дорученням народу виступає носієм державної влади, а діяль­ність органів державної влади базується на засадах верховенства, повноти й неподільності державної влади всередині країни та незалежності від будь-якої іноземної влади і рівноправності в зовнішніх зносинах;

2) принцип визнання людини, її життя і здоров’я найвищою соціальною цінністю полягає у спрямуванні діяльності державних органів в інтересах люди­ни і громадянина як вищої соціальної цінності. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відпо­відає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Варто зазначити, що даний принцип спрацьовує лише в умовах демократичного суспільства;

3) принцип поділу влади - передбачає наявність у державі законодавчих, виконавчих і судових органів, які становлять основу державного апарату в тій чи іншій країні.

За допомогою розподілу влади демократична держава організовується і функціонує правовим способом. Державні структури в такій державі позбавлені стресів, лихоманок, викликаних у монократичних режимах зміною і утверджен­ням політичних лідерів. Боротьба за владу, особисті амбіції не виходять за межі контролю, вони регламентовані міцним правовим порядком, суворими юридич­ними процедурами виборів і зміни лідерів;

4) принцип законності - насамперед виявляється в тому, що всі органи державної влади, посадові особи зобов'язані дотримуватися конституції та інших законів держави в процесі формування та організації діяльності підзвітних і підпорядкованих державних органів;

5) принцип верховенства права, який передбачає рівність усіх і кожного перед законом та неминучість покарання за його порушення. Складовою даного принципу є принцип правової визначеності, який полягає у тому, що демократи­чна держава не просто обмежується загальною ідеєю права, а й керується у своїй діяльності системою чинного законодавства, яка встановлює конституційні основи організації і функціонування органів державної влади, їх повноваження і компетенцію;

6) принцип гласності - полягає у визнанні необхідності й вимозі обов'яз­кового дотримання безперешкодного руху інформаційних потоків у межах політи- ко-правової системи. Цей принцип відкидає будь-які перепони на шляху суспільно значущої інформації, за винятком лише мінімальних правообмежень, необхідних для забезпечення національної безпеки та обороноздатності, і водночас вимагає від держави налагодження міцних, постійних зв'язків із громадськістю.

7) принцип позапартійності - полягає в недопущенні створення і діяль­ності організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навча­льних закладах та в інших державних установах і організаціях. Відповідно до цього принципу окремим категоріям державних службовців заборонено членство в політичних партіях.

Такі заходи є, передусім, запорукою дотримання принципу об'єктивності та неупередженості у процесі діяльності органу державної влади, а також превен­тивним фактором у недопущенні абсолютного домінування певної політичної сили у спосіб масового лобіювання її інтересів представниками останньої у державно-владних інстанціях. Наприклад, принцип позапартійності знайшов своє закріплення у ст. 97 § 1 польського Закону «Про прокуратуру» 2016 р., де вказується, що на час зайняття посади прокурор не може ані належати до полі­тичної партії, ані брати участь у жодній політичній діяльності;

8) принцип поєднання переконання і примусу. Примус до осіб застосову­ється лише тоді, коли вичерпано всі можливості переконання, і особа не підко­рилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства;

9) принцип розмежування предметів відання і повноважень між органами публічної влади різних рівнів, наприклад, між органами влади федерації та ор­ганами влади її суб'єктів (це, зокрема, закріплено в ст. 30, 31, 70-74 Основного Закону ФРН);

10) принцип демократичності - громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самовря­дування;

11) принцип виборності вищих органів державної влади. Демократія пе­редбачає, що всі особи, які контролюють політичні владні структури, повинні бути відповідальні перед своїми виборцями і періодично через чітко встановле­ний час переобиратись. Переобрання відбувається шляхом проведення вільних, конкурентних виборів.

Зрозуміло, що не усі принципи однаковою мірою можуть бути використані в умовах демократичного та недемократичного політичних режимів.

Спеціальні принципи організації та діяльності органів державної влади є досить різноманітними і обумовленими специфікою кожного з них. З огляду на це перелік і конкретний зміст даних принципів буде викладено під час характе­ристики організації діяльності кожного з органів державної влади окремо.