§ 1. Предмет і мета курсу Історія розвитку конституціоналізму в Україні, методи і принципи наукового дослідження
Предметом навчальної дисципліни Історія розвитку конституціоналізму в Україні є вивчення процесу зародження, становлення і розвитку вітчизняного конституціоналізму на різних історичних етапах формування держави і права України.
Так, зокрема, Історія розвитку конституціоналізму в Україні вивчає конституційні ідеї та погляди, конституційні проекти, процес розробки, прийняття і зміст Конституцій України та інших конституційно-правових актів, а також їх фактичну дію. Вивчення історії вітчизняного конституціоналізму неможливе без знання сукупності соціально-економічних, політичних, ідеологічних, культурних, релігійних та інших суспільних явищ. Історія розвитку конституціоналізму в Україні розглядає не лише явища українського національного конституціоналізму, а й конституційні явища тих країн, до складу яких тимчасово входили етнічні українські землі. Це пояснюється тривалим перебуванням України у складі інших країн, що вплинуло на розвиток вітчизняного конституціоналізму. До певної міри такий вплив зберігся і до нашого часу.Метою курсу Історія розвитку конституціоналізму в Україні є оволодіння студентами юридичних вишів знаннями, необхідними для розуміння сучасного вітчизняного конституціоналізму, його значення для процесів європейської інтеграції України, усвідомлення проблем на шляху запровадження в Україні європейської ліберальної доктрини конституціоналізму та перспектив його подальшого розвитку.
Як навчальна дисципліна Історія розвитку конституціоналізму в Україні відноситься до системи історико-теоретичних юридичних дисциплін. Вона перебуває у тісному зв’язку з Теорією права, Історією держави і права України, Історією держави і права зарубіжних країн. Історія розвитку конституціоналізму в Україні передбачає поглиблене вивчення конституційно-правових явищ у курсі Історії держави і права України, а також формує базові історико-теоретичні знання для вивчення Конституційного права України.
Історія розвитку конституціоналізму в Україні користується методами і принципами наукового дослідження, які характерні для Історії держави і права України: філософськими, загальнонауковими та спеціально-науковими. Філософські наукові методи розкривають загальні напрямки пізнання реальності, носять універсальний характер і застосовуються при вивченні будь-яких історико-правових явищ і процесів. Провідне місце серед них належить діалектичному методу, особливо у теоретичному осмисленні об’єктів історико-правового дослідження. Протилежним діалектичному науковому методу є метафізичний метод. Він полягає у розгляді державно-правових явищ і подій минулого незалежно один від одного, без урахування характерних для цих явищ внутрішніх суперечностей, які не мають суттєвого значення для процесу історико-правового пізнання. Метафізичний метод відіграє допоміжну роль для вивчення історико-правових явищ.
До загальнонаукових методів історико-правового дослідження відносяться історичний та логічний методи, сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, структурно- функціональний аналіз та інші. Історичний та логічний методи забезпечують логічний аналіз історичного процесу і характерних для нього причинно-наслідкових зв’язків. Метод сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного полягає у тому, що у процесі дослідження об’єкт перестає бути абстракцією, коли його зміст наповнюється конкретними фактами. І навпаки, під час вивчення великої кількості історико-правових фактів дослідник, користуючись абстрактною категорією, може узагальнити і впорядкувати різноманітну інформацію про досліджуваний об’єкт. Метод структурно- функціонального аналізу використовується для дослідження складних, багатокомпонентних явищ, які складаються із окремих взаємодіючих елементів, що утворюють стійку цілісну систему.
Спеціально-науковими методами Історії розвитку конституціоналізму в Україні є історико-генетичний, історико-порівняльний, іс- торико-типологічний.
Суть історико-генетичного методу полягає у послідовному виявленні властивостей об’єкта, що вивчається з метою відтворення його реальної історії. З огляду на логічну природу, істо- рико-генетичний метод є аналітично-індуктивним, а за формою виразу - описовим. Використання історико-порівняльного методу зумовлюється тим, що історико-правовий розвиток є закономірним процесом, що постійно повторюється і певна частина його явищ є тотожними. Тому історико-порівняльний метод дає можливість встановити суть конституційних явищ, враховуючи їх спільні та відмінні ознаки. Історико-типологічний метод передбачає упорядкування історико- правових явищ за якісно визначеними типами, з урахуванням характерних для них істотних ознак [33, с. 8-11].Дослідження проблем історії українського конституціоналізму здійснюється за допомогою низки наукових принципів. Принцип об’єктивності забезпечує неупередженість, незаангажованість суджень та висновків, незалежність їх від світоглядних орієнтирів чи ідеологічних уподобань дослідника. Принцип системності вимагає розгляду об’єкта дослідження як цілісного явища, елементи якого перебувають у взаємозв’язку. Принцип історизму полягає у виявленні об’єктивних закономірностей виникнення і розвитку конституційних явищ в Україні, закономірності переходу цих явищ від одного періоду до іншого. Виявлення таких закономірностей дає можливість не просто накопичувати факти, а давати об’єктивні оцінки процесу розвитку вітчизняного конституціоналізму. Принцип плюралізму вимагає врахування різноманітності підходів щодо дослідження історико- правових явищ. Плюралізм наукового пізнання означає універсальність дослідження, використання поглядів та оцінок інших дослідників [34, с. 16-17].