Право на свободу мирних зібрань у конституціях країн - членів Європейського Союзу

Для конструювання вітчизняного інституту «права на свободу мирних зібрань», що за своїм змістом відповідав би сучасним європейським стандартам, та водночас для порівняння стану українського законодавства, зокрема конституційного рівня, з відповідними положеннями конституцій країн - членів ЄС, доцільним є проведення стислого аналізу змісту останніх у ракурсі формулювань, у яких дістало офіційного закріплення назване право.

Бельгія

Конституція Бельгії від 17 лютого 1994 р., зі змінами від 22 грудня 2008 р.^[35]:

«Стаття 26. Бельгійці мають право збиратися мирно та без зброї, за умови дотримання вимог закону, який може регулювати реалізацію цього права.

Це положення не застосується до зібрань просто неба, проведення яких повністю регулюється законами про поліцію».

Болгарія

Конституція Республіки Болгарія від 12 липня 1991 р., зі змінами від

6 лютого 2007 р.^[36]:

«Стаття 43

(1) Громадяни мають право мирно та без зброї брати участь у зібраннях та маніфестаціях.

(2) Процес організації та проведення зібрань та маніфестацій регулюється законом.

(3) Зібрання у закритих приміщеннях проводяться без отримання дозволу».

Греція

Конституція Республіки Греція від 9 червня 1975 р., зі змінами від 17 квітня 2001 р.^[37]:

«Стаття 11

(1) Усі греки мають право збиратися вільно та без зброї.

(2) Поліція має право бути присутньою лише на публічних зібраннях просто неба.

Зібрання просто неба можуть бути заборонені на підставі обґрунтованого рішення органу поліції; така заборона може мати місце у випадках, коли зібрання створює загрозу громадській безпеці...».

Данія

Конституція Королівства Данія від 5 червня 1953 р.:

«Стаття 79. Громадяни мають право збиратися мирно без отримання попереднього дозволу. Поліція має право бути присутньою на публічних зібраннях. Зібрання просто неба можуть бути заборонені, якщо вони загрожують громадському спокою».

Естонія

Основний Закон Республіки Естонія від 28 червня 1992 р., зі змінами від 5 жовтня 2003 р.:

«§ 47. Усі мають право, збиратися мирно без попереднього дозволу та організовувати зібрання. Це право може бути обмежено у передбачених законом випадках та за процедурою з метою забезпечення державної безпеки, громадського порядку та моралі, безпеки руху та учасників зібрання, у тому числі для запобігання поширенню інфекційних захворювань».

Іспанія

Конституція Королівства Іспанія від 29 грудня 1978 р., зі змінами від 27 серпня 1992 р.:

«Стаття 21

(1) Право на мирне та беззбройне зібрання визнається. Реалізація цього права не потребує отримання жодного попереднього дозволу.

(2) Про зібрання у громадському місці та демонстрацію має бути завчасно поінформований компетентний орган. Останній має право видати заборону на їх проведення лише у випадку, якщо мають місце обґрунтовані припущення щодо порушень громадського порядку, небезпечні для осіб чи майна».

Італія

Конституція Республіки Італія від 27 грудня 1947 р., зі змінами від 2 жовтня 2007 р.:

«Стаття 17. Громадяни мають право збиратися мирно та беззбройно.

Щодо зібрань, зокрема тих, що проводяться у доступних для громадськості місцях, попереднє сповіщення є необов'язковим.

Про зібрання у публічному місці мають сповіщуватися адміністративні органи. Останні мають право заборонити зібрання лише у тому випадку, коли це обґрунтовано необхідно для забезпечення громадської безпеки та порядку».

Кіпр

Конституція Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 р.:

«Стаття 21

(1) Кожна особа має право на свободу мирних зібрань.

(...)

(3) Реалізація цього права може бути піддана виключно тим обмеженням, що встановлені у законі та є абсолютно необхідними лише для безпеки республіки або конституційного порядку, або громадської безпеки, або громадського порядку, або громадського здоров'я, або для громадської моралі, або для захисту прав та свобод, які гарантовані особі цією конституцією, незалежно від того, бере ця особа участь у зібранні чи ні, або входить вона до такого об'єднання чи ні».

Латвія

Конституція Республіки Латвія від 15 лютого 1992 р., зі змінами від 3 травня 2007 р.:

«103. Держава гарантує свободу мирних зібрань, процесій та демонстрацій, про які надійшло завчасне повідомлення».

«116. Права осіб, закріплені у статтях 96, 97, 98, 100, 101, 102, 103, 106 та 108 Конституції, можуть бути обмежені у законодавчо передбачених випадках з метою охорони прав інших людей, демократичного державного порядку чи безпеки, добробуту чи моральності».

Литва

Конституція Республіки Литва від 25 жовтня 1992 р., зі змінами від 25 квітня 2006 р.^[38]:

«Стаття 36. Громадянам не може бути заборонено або створюватися перешкоди для того, щоб збиратися мирно та без зброї.

Це право може обмежуватися не інакше як на підставі закону і лише тоді, коли це є необхідним для охорони безпеки суспільства або держави, громадського порядку, здоров'я та моральності людей або прав та свобод інших осіб».

Люксембург

Конституція Великого Герцогства Люксембург від 17 жовтня 1868 р., зі змінами від 12 березня 2009 р.:

«Стаття 25. Конституція гарантує право збиратися мирно та без зброї з дотриманням закону, який регулює реалізацію цього права, без отримання попереднього дозволу. Ці положення не стосуються зібрань просто неба, якої б природи вони не були: політичної, релігійної чи будь-якої іншої; такі зібрання регулюються законами про поліцію та поліцейськими розпорядженнями».

Нідерланди

Конституція Королівства Нідерланди від 24 серпня 1815 р., у редакції від 17 лютого 1983 р., зі змінами від 27 червня 2008 р.:

«Стаття 9

(1) Право на зібрання та демонстрації визнається, що не звільняє кожного окремого учасника від відповідальності перед законом.

(2) Для захисту здоров'я, в інтересах руху та з метою припинення чи запобігання порушенням можуть видаватися законодавчі приписи».

Німеччина

Основний Закон Федеративної Республіки Німеччина від 23 травня 1949 р., зі змінами від 21 липня 2010 р.:

«Стаття 8

(1) Усі німці мають право без повідомлення або дозволу збиратися мирно та без зброї.

(2) Для зібрань просто неба зазначене право може обмежуватися законом або на підставі закону».

Польща

Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р.:

«Стаття 57. Кожному гарантується свобода організовувати мирні зібрання та брати у них участь. Обмеження цієї свободи може встановлюватися законом».

«Стаття 31

(...)

(3) Обмеження реалізації конституційних свобод та прав можуть запроваджуватися виключно законом і лише у випадку, якщо вони є необхідними для безпеки держави чи громадського порядку або для захисту навколишнього середовища, здоров'я, суспільної моралі чи свобод та прав інших осіб. Такі обмеження не можуть суперечити суті свобод та прав».

Португалія

Конституція Республіки Португалія від 2 квітня 1976 р., зі змінами від 12 серпня 2005 р.:

«Стаття 45

(1) Усі громадяни мають право збиратися без жодного дозволу мирно та без зброї у вільних для доступу громадськості місцях.

(2) Право на демонстрацію визнається за усіма громадянами».

Румунія

Конституція Румунії від 21 листопада 1991 р., у редакції від 31 жовтня 2003 р.:

«Стаття 39. Свобода зібрань

Зустрічі, мітинги, процесії, як і будь-які інші зібрання, дозволяються і можуть організовуватися та проводитися лише у мирний спосіб, без зброї будь-якого виду».

«Стаття 53. Обмеження реалізації окремих прав та свобод

Реалізація окремих прав або свобод може бути обмежена лише законом і лише тоді, якщо це у кожному конкретному випадку необхідно з метою захисту національної безпеки, громадського порядку, здоров'я та моральності, прав та свобод громадян; для проведення розслідувань у кримінальному провадженні; для усунення наслідків природної катастрофи чи особливо тяжкого нещасного випадку.

(2) Обмеження мають бути співмірними обставинам справи, що його викликали, й пропорційними та не можуть суперечити суті прав або свобод».

Словаччина

Конституція Словацької Республіки від 1 вересня 1992 р., зі змінами від 1 травня 2006 р.:

«Стаття 28

(1) Право збиратися мирно гарантується.

(2) Умови для реалізації цього права щодо зібрань у громадських місцях регулюються законом, зокрема йдеться про заходи, що є необхідними у демократичному суспільстві для захисту прав та свобод інших, для захисту громадського порядку, здоров'я, моральності, майна або для забезпечення безпеки держави. Проведення зібрання не може ставитися у залежність від дозволу органу публічного управління».

Словенія

Конституція Республіки Словенія від 23 грудня 1991 р., зі змінами від 20 червня 2006 р.:

«Стаття 42. Свобода зібрань та свобода об'єднань

Право на мирне та публічне зібрання гарантується.

Кожний має право вільно об'єднуватися з іншими.

Законодавчі обмеження цих прав допускаються лише в інтересах державної або громадської безпеки, а також в інтересах захисту від інфекційних захворювань».

Фінляндія

Основний Закон Фінляндії від 11 червня 1999 р.:

«§ 13. Свобода зібрань та асоціацій

Кожен має право без дозволу організовувати зібрання та демонстрації та брати у них участь.

Кожен має право на свободу асоціацій. Свобода асоціацій охоплює право без дозволу утворювати асоціації, належати або не належати до асоціацій та брати участь у заходах асоціацій. Свобода профспілкових асоціацій та свобода об'єднання для захисту інших інтересів відповідно гарантуються.

Докладні вимоги щодо реалізації свободи зібрань та свободи асоціацій встановлюються законом».

Аналіз наведених вище конституційних положень дає можливість дійти таких висновків:

• право на свободу мирних зібрань у безальтернативному порядку визнається та гарантується Основним Законом відповідної країни. Його реалізація не вимагає отримання дозволу від органів влади;

• під захистом конституції перебувають лише мирні та беззбройні зібрання, що є обов'язковою умовою їх організації та проведення;

• законодавець розрізняє зібрання просто неба та зібрання в інших (негромадських) місцях (приміщеннях), порядок організації та проведення яких дістає різного нормативного врегулювання;

• межі реалізації цього права, однак, є різними, що, на наш погляд, пов'язано з історичними та національними особливостями тієї або іншої країни. Так, одні країни визнають це право за кожною особою, тоді як інші надають його виключно своїм громадянам;

• загальним є положення про можливість обмеження права на свободу мирних зібрань, за умови, що такі обмеження передбачені окремим законом. З цього, відповідно, випливає необхідність прийняття спеціального закону, який би деталізував положення конституції;

• перелік підстав для обмежень мирних зібрань різниться від країни до країни. Він може бути як розширеним, так і звуженим;

• правом приймати рішення про заборону (обмеження) мирних зібрань в окремих країнах наділяються представники публічної адміністрації.