Право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Центральним положенням реалізації політичних прав та свобод в Україні є те, що відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 38 Конституції України надає громадянам України право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Право на участь в управлінні державними справами є основоположним політичним правом, і реалізується через низку інших положень Конституції України та законів. Право брати участь в управлінні державними справами за своєю природою є не тільки одним із найважливіших суб’єктивних політичних прав громадян, а й основоположним принципом взаємовідносин між державою та громадянином. Це право реалізується через інститути прямої та представницької демократії: активне і пасивне право, участь у формуванні органів публічної влади та їх функціонуванні через інститут публічної служби, через референдум, через звернення до органів публічної влади. Окрім того, важливою функцією народу залишається моніторинг та контроль над діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Таким чином, право на участь в управлінні державними справами є комплексним правом, яке включає в себе широкий спектр форм його здійснення. Свого часу філософ Жозеф де Местр писав: «Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує». Отже, сформована народом в межах народного суверенітету публічна влада є зрізом суспільства на його політичну зрілість, сформованість громадянського суспільства та готовність у повній мірі реалізовувати свої політичні права та свободи.

Участь громадян в управлінні державними справами в літературі визначається як правомірна публічна діяльність громадян України з метою впливу на прийняття, виконання та контроль за реалізацію рішень державного значення безпосередньо або через представників в органах усіх гілок державної влади, гарантована закріпленням у Конституції відповідного суб’єктивного права (Чуб О. О.).

Положення Конституції України про право на участь в управлінні державними справами реалізується низкою законів України. Серед них: Закон України «Про державну службу» (2015 р.), Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.), Виборчий кодекс України (2019 р.) тощо.

Безпосередня участь громадян в управлінні державними справами на сьогодні реалізується через такі форми партисипаторної (від англ. participate - брати участь) демократії, як: а) громадські слухання; б) громадські консультації; в) громадська експертиза діяльності органів державної влади; г) діяльність громадських рад при державних органах виконавчої влади; ґ) участь представників інститутів громадянського суспільства в конкурсних і атестаційних комісіях в органах державної влади і органах місцевого самоврядування тощо.

Право на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах передбачає можливість громадян України ініціювати проведення такого, здійснювати агітацію за чи проти питань, винесених на голосування, брати участь у голосуванні та долучатись до реалізації актів всеукраїнського референдуму.

Відповідно до розділу ІІІ Вибори. Референдум Конституції України референдум є формою народного волевиявлення. Право голосу на референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 р. визнаний у 2018 р. Конституційним Судом України неконституційним через порушення процедури розгляду та ухвалення (Рішення КСУ № 4-р/2018). Новий

нормативно-правовий акт, який має врегулювати питання проведення всеукраїнського та місцевого референдумів «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» 18 червня 2020 р. Верховною Радою України було прийнято у першому читанні.

Право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування гарантується положеннями Виборчого кодексу України (2019 р.), Закону України «Про державну службу» (2015 р.), Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.).

У цих нормативно-правових актах деталізуються способи реалізації права обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, Виборчий кодекс України визначає виборцями громадян України, яким на день голосування виповнилося 18 років та які є дієздатними. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років (стаття 75). Депутатом Верховної Ради України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом п’яти останніх перед днем виборів років (стаття 134). Депутатом сільської, селищної, міської ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу відповідно до статті 70 Конституції України (стаття 193).

Закон України «Про державну службу» надає право на державну службу повнолітнім громадянам України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче: 1) магістра - для посад категорій «А» і «Б»; 2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорій «В».

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов’язків відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про засади державної мовної політики». Увага! Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до цього часу посилається на Закон України «Про засади державної мовної політики» (2012 р.), який визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України № 2- р/2018 від 28 лютого 2018 року.

В контексті участі в управлінні державними справами слід назвати політичне право громадян на звернення. Таке право громадян закріплене у статті 40 Конституції України та деталізоване в Законі України «Про звернення громадян» (1996 р.).

Визначене у статті 40 Конституції України право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, або право на звернення (петиції). Це конституційне право є засобом забезпечення інших політичних прав громадян і формою реалізації права громадян України брати участь в управлінні державними справами та формою громадського контролю за діяльністю органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Закон України «Про звернення громадян» поділяє звернення громадян на: а) пропозиції (зауваження); б) заяви (клопотання); в) скарги. За формою звернення громадян можуть бути: 1) письмовими; 2) усними. Для кожного виду звернень громадян чинне законодавство України визначає самостійну процедуру розгляду та форми реагування.

Основні конституційні положення цього права громадян:

- усі мають право направляти індивідуальні письмові звернення;

- усі мають право направляти колективні письмові звернення;

- усі мають право особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суб’єктами цього конституційного права є усі фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

Обов’язковими вимогами до звернення є зазначення прізвища, ім’я, по батькові, місця проживання громадянина, викладення суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, наявності підпису та дати звернення.

3.