Поняття політичних прав та свобод людини і громадянина та їх значення для розвитку демократії в Україні.

Політичні права та свободи - це визначені міжнародними та вітчизняними нормативно-правовими актами можливості людини брати участь у державному та громадському житті, бути джерелом влади, безпосередньо брати участь в управлінні державою та суспільством, впливати на діяльність органів публічної влади, політичних партій та громадських об’єднань.

Політичні права та свободи відносяться до першого покоління прав. Вони є невідчужуваними у визначених законом межах і належать кожній особі через її людську природу. Історія формування політичних прав та свобод сягає до часів античного світу, коли в Греції та Римі була запроваджена республіка з класичною демократією. Політичні права та свободи остаточно почали втілюватися у практику державного будівництва в епоху буржуазних революцій. Із прийняттям перших конституційних актів, запровадження принципу розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову владу почали формуватися елементи сучасної демократичної, правової держави.

Особливістю політичних прав і свобод в Україні є те, що їх носіями виступають лише громадяни України. Проте, окремі політичні права можуть бути надані іншим громадянам, які на законних підставах перебувають на території України (наприклад, свобода об’єднуватися в неполітичні організації, право скеровувати індивідуальні чи колективні письмові звернення).

Політичні права та свободи мають такі ознаки:

- є невід’ємними та невідчужуваними;

- поширюються виключно на громадян держави, за винятком окремих видів прав (право на створення та участь в громадських об’єднаннях, право звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування тощо);

- можуть реалізовуватися як індивідуально, так і колективно;

- визначені міжнародними стандартами та імплементуються в національне законодавство з метою дотримання принципів побудови демократичної правової держави.

Політичні права та свободи тісно переплітаються з особистими (громадянськими) правами та свободами. Так право на свободу та плюралізм думок можна вважати як особистими, так і політичними правами та свободами. Свободу на об’єднання в організації та свободу зборів прийнято вважати політичними правами, проте вони можуть використовуватися і в неполітичних цілях громадянами для вираження спільних інтересів.

З огляду на зазначене вище, немає єдиного підходу щодо конкретних видів політичних права та свобод. Так, Загальна декларація прав людини визначає політичні права у статті 21, де за громадянами закріплюються права брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників; мати право рівного доступу до державної служби в своїй країні; воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права закріплює за громадянами права брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців; допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби (стаття 25).

В Україні до політичних прав і свобод людини й громадянина належать: право брати участь в управлінні державними справами; б) право брати участь у референдумах; в) право на звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб; г) право на петиції, індивідуальні й колективні звернення до державних органів і їх посадових осіб; д) право на свободу об’єднань у політичні партії та громадські організації; е) право на збори, мітинги, демонстрації, пікетування; є) право на участь в управлінні державними справами.

Формами реалізації політичних прав та свобод є виборче право, референдуми, публічна служба тощо.

2.