§ 3. Права та свободи національних меншин

Права національних меншин є невід'ємною складовою їх конституційно- правового статусу. Особливість прав та свобод національних меншин, що відрі­зняє їх від прав людини у загальноприйнятому розумінні, - це наявність спеціа­льних прав, які стосуються лише осіб, належних до тієї чи іншої меншини, що прийнято визначати як «вирівнюючі» чи «компенсуючі» права або як «позитивну дискримінацію» меншин.

У науково-юридичній літературі існує розмежування прав національних меншин на «позитивні» та «негативні». Головна відмінність цих видів прав наці­ональних меншин полягає в тому, що до «негативних» прав слід віднести ті права меншин, які вони здатні реалізувати самостійно, без допомоги або втру­чання держави, тобто державі необхідно лише утриматися від посягання на свободу особистості.

Крім того, права національних меншин поділяються на природні (право на недопущення примусової асиміляції, право на національне ім'я та прізвище тощо) та похідні (право брати участь в управлінні державними справами, право на освіту тощо), а також на індивідуальні (право на працю) та колективні (право створювати громадські організації національних меншин).

На загальнодержавному рівні права національних меншин поділяються на: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні та культурні права.

Реалізація особистих прав національних меншин має основоположне зна­чення, адже без належної їх реалізації не можна ефективно реалізовувати будь- які інші права національних меншин. Право на життя, на недискримінацію, на недопущення примусової асиміляції національної меншини, на національне прізвище, ім'я та по-батькові, на свободу світогляду і віросповідання та інші права - є основою правового статусу та незамінною гарантією існування націо­нальних меншин як невід'ємної складової кожної багатонаціональної держави.

Одним із найважливіших особистих прав національних меншин є право на недопущення примусової асиміляції національної меншини як несприятливу для них зміну пропорцій складу населення у місцях їх компактного проживання.

Політичні права є одними з основних прав національних меншин, їх зміст і реалізація є своєрідними індикаторами участі національних меншин у держав­ному і суспільному житті. Вони не є природними правами національних меншин, однак без них не можна уявити повноцінний правовий статус національних мен­шин у будь-якій державі світу. До політичних прав національних меншин належать: право брати учать у виборах, право на свободу громадських об'єднань, право на свободу слова, право на інформацію, право на участь в управлінні державними і суспільними справами, право меншин на національно-культурну автономію тощо.

Особи, які належать до національних меншин, мають право реалізовувати свої політичні права на рівних засадах, без будь-якої дискримінації. Наприклад, забезпечення належної реалізації права національних меншин на інформацію є досить важливим, оскільки інформація є тим ресурсом, без якого не можна уяви­ти сучасне суспільство, а реалізація права на інформацію є однією з основних гарантій повноцінної реалізації прав та свобод людини і громадянина, а особли­во національних меншин, для яких інформація, частіше із-за кордону, є запору­кою збереження своєї ідентичності та розвитку власної самобутності.

Реалізація економічних та соціальних прав національних меншин має ва­жливе значення для забезпечення достатнього життєвого рівня осіб з числа національних меншин, їх комфортного співіснування з особами з числа титуль­ної національної спільноти. Ці права також не є природними правами, однак без них неможливо забезпечити належний правовий статус національних меншин. До економічних та соціальних прав національних меншин належать: право влас­ності, право на свободу підприємницької діяльності, право на розвиток народних ремесел, право на відпочинок, право на медичну допомогу, право на соціальне забезпечення тощо.

Серед основних проблем реалізації економічних та соціальних прав націо­нальних меншин потрібно виокремити питання реституції майна, що належало окремим представникам національних меншин чи їх організаціям і було вилуче­не на підставі рішень несудових органів або за відсутності достатніх на те підс­тав, чи без будь-яких юридичних рішень (майно кримських татар, вилучене ра­дянською владою під час примусового переселення).

Культурні права національних меншин виступають основними чинниками збереження їх ідентичності та розвитку самобутності. Так, до культурних прав національних меншин належать: право доступу до культурних цінностей, право на участь у культурному житті суспільства, право на свободу літературної, худо­жньої, наукової та технічної творчості, право на використання результатів твор­чої та інтелектуальної діяльності, право доступу до пам'яток історії та культури, право на збереження та розвиток національних традицій та звичаїв.

Обсяг прав національних меншин у різних державах залежить від форми держави, особливостей її історичного розвитку, релігії, рівня економічного розви­тку як держави в цілому, так і окремих її регіонів, наявності і стабільності грома­дянського суспільства тощо.