§ 5. Порядок роботи парламентів
Порядок роботи парламентів окреслюється конституцією, конституційними актами і регламентами палат парламенту. Саме ці документи закріплюють загальні норми, які стосуються питань скликання та розпуску вищого представницького органу, умов продовження терміну повноважень парламенту, питань погодження рішень палат двопалатного парламенту, визначають необхідний кворум для здійснення повноважень парламенту та прийняття ним рішень.
Головною формою роботи парламенту є сесії. Вони можуть складатися із засідань постійних комісій, засідань тимчасових комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи депутатів у депутатських фракціях та з виборцями.
Зазвичай, сесії у зарубіжних парламентах тривають майже цілий рік із перервами на святкові і вихідні дні і парламентські канікули. Винятком зі звичної парламентської практики є функціонування загальнонаціональних представницьких інституцій у соціалістичних країнах, у яких чергові сесії тривають усього декілька днів на рік. Наприклад, вищий представницький орган Китаю - Всеки- тайські збори народних представників - збирається на єдину щорічну чергову сесію тривалістю один-два тижні.
Розрізняються чергові і позачергові сесії. Чергові сесії скликаються главою держави (в країнах тоталітарного соціалізму - постійно діючим органом парламенту) або 1 раз на рік (наприклад, у Великій Британії сесія скликається раз на рік і триває приблизно 7 місяців), або 2 рази на рік (у переважній більшості держав). Якщо передбачені дві сесії, то, зазвичай, бувають весняна і осіння сесії (в Бразилії, наприклад, з 15 лютого до 30 червня і з 1 серпня до 30 грудня). Якщо глава держави не скликає сесію у зазначений термін, депутати зобов'язані зібратися самі. Закінчення конституційного терміну сесії означає припинення фінансування її роботи.
У випадках необхідності вирішення питань війни, миру, подолання стихійних лих та інших надзвичайних подій проводяться позачергові сесії.
Можливості їх скликання обмежені, оскільки передбачено виконання певних умов. Сесія може бути скликана президентом на вимогу частини депутатів (в одних країнах - 1/3 депутатів, в інших - 1/2, в окремих країнах - 2/3). Так, у США така надзвичайна сесія може бути скликана лише на вимогу Президента. В Італії й Туреччині - з ініціативи глави палати. У деяких випадках позачергову сесію можна скликати на вимогу або глави держави, або глави уряду (Бельгія, Франція, Японія).На позачерговій сесії можуть обговорюватися лише ті питання, для яких вона скликана. Порядок денний повинні вказати ініціатори скликання.
Для роботи парламенту та прийняття ним рішень необхідний кворум. Це поняття має два значення: кворум для засідань (обговорення) і кворум для голосування. Для пленарного засідання палат у більшості країн необхідна певна кількість присутніх депутатів; лише за цієї умови засідання вважається дійсним. Зазвичай, потрібна присутність більше половини депутатів (50 % плюс один депутат), але іноді кворум для засідання набагато менше.
Засідання парламенту (палат) бувають відкритими і закритими. На відкритих може бути присутньою будь-яка особа, але лише у спеціально відведених для цього місцях (зазвичай, не в залі засідання, а нагорі, на галереї). Присутні не мають права порушувати порядок і втручатися у діяльність парламенту (палати). На закритих засіданнях парламенту присутні лише його члени і спеціально запрошені особи. Рішення про проведення закритого засідання може бути прийняте лише самою палатою.
За рішенням парламенту сесія може бути як продовжена, так і закінчена достроково (якщо конституція не встановлює фіксованих термінів її перебігу). Достроково вона припиняється у випадку розпуску парламенту. У двопалатному парламенті, як правило, розпускається нижня палата, хоча іноді у зв'язку із цим припиняє роботу і верхня палата парламенту. У деяких країнах допускається одночасний розпуск обох палат парламенту.
Конституції окремих країн містять вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень представницького органу (Греція, Литва, Хорватія).
Однак майже в усіх державах, які мають парламентську форму правління, конституції підстав розпуску парламенту не передбачають. Це означає, що за наявності достатніх причин і відповідної пропозиції прем'єр-міністра глава держави може у будь-який час достроково припинити повноваження законодавчого органу.Сучасні конституції визначають також перелік умов, за яких повноваження парламенту (палати) не можуть бути припинені: наявність воєнного чи надзвичайного стану; коли до закінчення терміну повноважень президента залишається певний передбачений строк, наприклад 6 місяців; протягом року парламент може бути розпущений лише один раз; після дострокових парламентських виборів не минуло 6 місяців; до прийняття остаточного рішення про обвинувачення президента після висунення відповідних обвинувачень; у разі, якщо глава держави уже скористався правом дострокового припинення повноважень легіслатури за подібною підставою.