§ 2. Поняття і соціальне значення виборів. Види виборів

У конституційному праві «вибори» розглядають як конституційну форму безпосередньої демократії, що представляє собою процедуру формування держа­вного органу, представницького органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи, що здійснюється шляхом голосування уповно­важених осіб за умови, що на кожний представлений у такий спосіб мандат можуть претендувати в установленому порядку два і більше кандидати.

Вибори є найбільш поширеною формою безпосередньої демократії і, на відміну від інших його форм, постійно і періодично застосовуються у більшості держав світу. У світовій практиці шляхом виборів формуються як державні інсти­туції (парламенти, глави держав, іноді уряди, судові органи), так і представницькі органи місцевого самоврядування. Від виборів необхідно відрізняти призначення складу державного органу або посадової особи, що здійснюється колегіально шляхом голосування уповноважених осіб.

Вибори виконують низку дуже важливих функцій. Вони дають можливість легітимізувати владу. За допомогою виборів народ визначає своїх представників і делегує їх з метою дотримання його суверенних прав.

У науковій літературі виділяються наступні функції виборів:

1) вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету. Це проявляється у тому, що народ як єдине джерело та носій влади в державі деле­гує свою волю обраним представникам, які від імені народу здійснюють управ­ління суспільством. Віддаючи свій голос на виборах, громадянин немовби укла­дає своєрідну угоду з певною політичною силою (партією чи окремим депутатом) про тимчасове передання їй частки влади;

2) за допомогою виборів народ залучається до процесу управління держа­вою. Звісно, вибори є лише однією з форм політичної участі громадян, поряд із членством у політичних партіях, рухах, організаціях. Однак для багатьох осіб вибори виступають чи не єдиною формою участі в житті суспільства та держави;

3) як спосіб формування і вираження громадської думки, вибори є своєрід­ним соціальним барометром політичного життя, оскільки за результатами вибо­рів визначається рівень впливу різних політичних сил, ставлення громадян до правлячої еліти і опозиції, політичного режиму в цілому, специфіки політичних уподобань громадян тощо;

4) вибори виступають основним способом легітимації влади в демократич­них державах.

Однак вибори виконуватимуть функцію легітимації влади лише в тому ви­падку, коли відбуватимуться відповідно до норм чинного законодавства та ма­тимуть демократичний характер. В іншому випадку вони, навпаки, виконувати­муть функцію делегітимації. Крім того, у випадку, коли діюча влада на виборах отримує незначну підтримку громадян, це є свідченням кризи легітимності вла­ди. Нарешті, треба підкреслити ще одну деталь: у країнах, де відсутня стабільна демократія, вибори часто не здатні забезпечити тривалу легітимність влади, яка швидко втрачає довіру та підтримку населення;

5) демократичні вибори сприяють послабленню соціальної напруги, досяг­ненню суспільного консенсусу, оскільки є своєрідним способом вирішення про­тиріч, конфліктів у суспільстві. За допомогою виборів відбувається артикуляція інтересів виборців, узгодження різних (часто - протилежних) позицій. Результати виборів ставлять все на свої місця, показують, які суспільні групи мають підставу претендувати на роль правлячих. Тому вибори виступають своєрідним стабілі­затором політичної системи;

6) вибори дають можливість громадянам здійснювати періодичний контроль за діяльністю влади. У випадку, якщо влада діє всупереч загальносуспільним та груповим інтересам, виборці мають змогу «покарати» владу, віддаючи перевагу на виборах іншим політичним силам. Це стимулює владу діяти в інтересах наро­ду, не зловживати своїм службовим становищем. Крім того, контрольна функція виборів полягає також у тому, що шляхом виборів формується представницький орган, який здійснює контроль за діяльністю виконавчих структур;

7) інститут виборів є своєрідним фільтром, який не допускає до влади не­популярних, некомпетентних політиків, сприяючи підвищенню рівня ефективнос­ті державного управління.

8) вибори виконують просвітницьку функцію, оскільки політичні сили, беру­чи участь у виборах, поширюють свою програму, доводять її значення та важли­вість до відома виборців, пропагують і поширюють певну ідеологію та систему цінностей, пропонують варіанти розв'язання суспільно значущих завдань та проблем, сприяючи тим самим зростанню рівня політико-правової свідомості і культури громадян;

9) вибори сприяють представленню інтересів різних суспільних груп. Кан­дидати та політичні партії (блоки) є представниками різних суспільних груп, вони мають свою соціальну базу, електорат, який готовий віддати свої голоси на їхню підтримку, вимагаючи, натомість, представлення своїх інтересів в ешелонах влади. З урахуванням цього одним із важливих завдань виборчої системи є адекватне відтворення в представницькому органі існуючої в державі соціальної структури суспільства;

10) через вибори відбувається процес рекрутування політичної еліти. У ре­зультаті виборів оновлюється склад правлячої та опозиційної еліт, змінюється політична вага партій та їхніх представників. Важливим аспектом даної функції є наявність реального вибору в середовищі осіб, які претендують на виборні по­сади. Важливо, щоб громадянам було забезпечено можливість вибирати серед кращих представників політичної еліти, а не обирати, як часто трапляється, «менше з двох зол»;

11) у результаті виборів громадяни визначають напрям суспільного розвитку на певний визначений термін. Здійснюючи акт волевиявлення, народ формує представницький орган влади, визначає конфігурацію сил у ньому, опосередко­вано впливає на формування виконавчої влади, закладає характер відносин між владою і опозицією тощо.

Підсумовуючи аналіз ролі виборів у суспільному житті, варто відзначити, що функції виборів можуть змінюватися та по-різному спрацьовувати в умовах різних політичних реалій. Так, у недемократичних країнах вони будуть ширмою для прикриття діяльності влади, в демократичних - атрибутом демократії. У краї­нах зі стабільною демократією функції виборів розкриватимуться у повному обсязі, тоді як у перехідних суспільствах - можуть діяти фрагментарно та тимчасово. В гомогенних (однорідних) суспільствах вибори стимулюватимуть політичну конкуренцію, в гетерогенних - функцію представництва та стабілізації політичної системи. Крім того, вплив на реалізацію функцій виборів справлятиме форма державного правління, територіальний устрій, тип партійної та виборчої системи. Однак, незважаючи ні на що, демократичні вибори в сучасних умовах є хоч і недостатньою, проте неодмінною умовою функціонування демократичного полі­тичного режиму. В Україні, яка знаходиться на шляху трансформації політичного режиму в напрямку демократії, демократичні вибори повинні відіграти ключову роль каталізатора демократичних перетворень.

Конституційне право поділяє вибори на різні види:

1. За способом волевиявлення виборців:

а) прямі (безпосередні) вибори, коли питання про обрання вирішують гро- мадяни-виборці;

б) непрямі вибори, коли питання про обрання вирішують не громадяни безпосередньо, а обрані ними особи - виборщики, депутати тощо. Наприклад, в Австрії верхня палата парламенту обирається парламентами земель;

2. За територіальною ознакою:

а) загальнонаціональні (загальнодержавні) вибори, які проводяться на те­риторії всієї держави (в Україні це вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України);

б) місцеві (регіональні, локальні) вибори - ті, які проводяться на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону (в Україні, наприклад, це вибори сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад);

3.

4. За часом проведення:

а) чергові вибори. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Конституції України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неді­лю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. Відповідно до ч. 5 ст. 103 Конституції України, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про вибори Президента України» від 5 бере­зня 1999 р. (в редакції закону від 18 березня 2004 р.) чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю березня п'ятого року повноважень глави держави;

б) позачергові вибори. Проводяться у зв'язку із достроковим припиненням повноважень виборного органу. Позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень місце­вої ради, сільського, селищного, міського голови;

в) повторні вибори. Повторні вибори народного депутата України призна­чаються в одномандатному окрузі Центральною виборчою комісією у разі ви­знання виборів депутатів у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата в порядку, встановленому Законом.

Повторні вибори Президента України проводяться у випадках: 1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше 2 кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано; 2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури (ч. 4 ст. 15 Закону України «Про вибори Президента України»);

г) проміжні вибори - призначаються територіальною виборчою комісією у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного у цьому однома­ндатному окрузі;

ґ) перші вибори. Призначаються Центральною виборчою комісією. Ними можуть бути лише місцеві вибори, і проводяться вони у разі утворення об'єдна­них територіальних громад;

5. За кількісною виборців, що залучаються:

а) загальні вибори, в яких можуть брати участь усі громадяни, які мають право обирати;

б) часткові вибори, в яких можуть брати участь лише громадяни, які про­живають на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону;

6. За правовими наслідками:

а) дійсні вибори, тобто вибори, проведені у порядку, визначеному Консти­туцією та законами України;

б) недійсні вибори, тобто такі, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів.