§ 2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
Термін «громадянське суспільство» є одним із найбільш дискусійних наукових категорій. Існує низка підходів до його сучасного тлумачення.
Перший підхід базується на тому, що громадянське суспільство складається з державних органів і населення, що об'єднане в соціальні групи.
Це держава особливого типу, в якій юридично забезпечені і політично захищені основні права і свободи особи. При даній моделі відсутнє протиставлення держави і громадянського суспільства як підструктур самоорганізації суспільства. Таке розуміння відповідає реаліям західного світу 90-х років XX - початку XXI ст.Другий підхід полягає у тому, що громадянське суспільство визначається як система суспільних неполітичних відносин у громадянському суспільстві: економічних, духовно-моральних, релігійних, національних тощо, які існують поза державою.
Термін «громадянське суспільство» є умовним. Будь-яке суспільство складається з громадян, пов'язаних із державою політико-правовими відносинами. Лише первісне суспільство не можна було назвати громадянським через незрілість, примітивність, а також тому, що там взагалі не було таких понять, як «громадянин», «громадянство». Інститут громадянства виник і отримав політико- правове визнання лише у буржуазну епоху, під впливом природних прав людини та необхідності їх правового захисту. Саме термін «громадянське суспільство» набув у науковій літературі свого особливого змісту і в сучасному розумінні виражає певний тип (стан, характер) суспільства, його соціально-економічну і правову природу та ступінь розвитку.
Поняття «громадянське суспільство» є однією з головних категорій сучасних суспільних наук - соціології, політології, юриспруденції. Його тлумачення дуже різноманітні: від ототожнення понять «людське суспільство» і «громадянське суспільство» до «громадянське суспільство» і «держава». Найбільш обґрунтованою вбачається думка, згідно з якою громадянське суспільство - це історичний феномен, що виник на певному етапі розвитку державно організованого, перш за все, західного суспільства і характеризується самостійністю щодо держави.
У вітчизняній літературі можна зустріти кілька підходів до визначення поняття «громадянське суспільство», але найчастіше його зміст включає всю недержавну сферу суспільних відносин. Зокрема, на думку українських науковців, «громадянське суспільство - суспільство зрілих громадян із високим рівнем економічної, соціальної, духовної, політичної культури, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини. Це суспільство вільних громадян, яке вільне від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага». Сутність громадянського суспільства полягає в забезпеченні законних прав людини.
Виходячи із розмежування двох сфер - громадянського суспільства і держави, варто зазначити відмінність їх пріоритетів. Якщо для держави такими пріоритетами залишаються безпека, стабільність, порядок і захищеність, то для громадянського суспільства пріоритетами стають свобода, ініціатива, динамізм і спонтанна активність.
Поняття «громадянське суспільство» можна розглядати в двох аспектах - широкому та вузькому. В широкому розумінні громадянське суспільство розглядається як сучасний історичний етап розвитку цивілізації (починаючи з буржуазних революцій).
Більш вузьким підходом до поняття громадянського суспільства є його розуміння як недержавної сфери, що включає економіку, релігію, приватну сферу тощо. Існує підхід до громадянського суспільства як сфери функціонування недержавних некомерційних організацій (громадських організацій та інших об'єднань).
Отже, громадянське суспільство являє собою систему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для життєдіяльності соціальної і духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління.
Громадянське суспільство являє собою спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.
В основу будь-якого громадянського суспільства покладені такі найбільш загальні ідеї, як: 1) економічна свобода, багатоманітність форм власності, ринкові відносини; 2) визнання і захист природних прав і свобод людини і громадянина; 3) легітимність і демократичний характер державної влади, рівність усіх перед законом і правосуддям, належна правова захищеність особи; 4) правова держава, яка базується на принципі поділу і взаємодії гілок державної влади; 5) політичний і ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції; 6) свобода слова і друку, незалежність засобів масової інформації; 7) невтручання держави у приватне життя громадян, їх взаємні обов'язки і відповідальність; 8) класовий мир, партнерство і національна злагода; 9) ефективна соціальна політика, яка забезпечує гідний рівень життя людей.
Громадянське суспільство є особливою автономною суспільною сферою, що передбачає створення і функціонування добровільних та самоврядних інституцій, які сприяють громадянам у їх вільному розвитку та самореалізації, формують уявлення про загальне благо та здійснюють громадський контроль над іншими суспільними сферами тощо. Крім того, громадянське суспільство передбачає контроль над державою, оскільки будь-яка державна влада постійно прагне до самозростання і підпорядкування собі суспільства, тому або громадянське суспільство формує і контролює державу, або держава поглинає суспільство, і тоді воно перестає бути громадянським.
Необхідно відрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспільство», «держава» і «суспільство». Держава виділилася із суспільства на певному рівні його зрілості. У міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава, як правило, стає більш демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою.
Правова форма взаємовідносин держави і суспільства відображається у визнанні відносно незалежного існування і функціонування правової держави і громадянського суспільства.
Державу не можна ототожнювати із суспільством. Однак між державою і суспільством повинна існувати певна дистанція, що і забезпечує демократію, відповідний рівень свободи суб'єктів громадянського суспільства. Водночас ця межа відносна, а не абсолютна, тому що держава, за своєю сутністю, є необхідною для існування і розвитку громадянського суспільства. Актуальність і необхідність державного регулювання в межах громадянського суспільства пояснюється тим, що певні сфери життєдіяльності останнього просто не можуть обійтися без цього. Наприклад, це проблема забезпечення реальності прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини і громадянина, економічного розвитку, освоєння космосу, національної безпеки тощо.Відносини і взаємовплив громадянського суспільства і держави є визначальними у забезпеченні демократичного розвитку держави. З одного боку, відстоюючи матеріальну та духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтересів людей, громадянське суспільство активно сприяє процесам демократизації держави, набуття нею ознак правової держави. З іншого боку, громадянське суспільство саме залежить від держави і не може набути розвинених форм в умовах політичного насильства та тиранії. Юридичною формою існування громадянського суспільства є саме правова держава. Важливими гарантіями правової державності є існування громадянського суспільства, високий рівень правової культури суспільства і державних службовців.
Взаємозв'язок громадянського суспільства і правової держави виражається в поєднанні їх багатьох цілей та завдань. Метою формування громадянського суспільства і розбудови правової держави є соціальні інститути, які покликані служити людині та захищати її права та інтереси. Цей процес взаємодії має відбуватися на основі принципу верховенства права, побудови системи економічних відносин на правових засадах. Взаємозв'язок громадянського суспільства та правової держави виявляється в тому, що процес їх формування здійснюється одночасно.
Враховуючи те, що громадянське суспільство поєднує в собі багатогранні інтереси, правова держава виступає виразником загальної волі, волі більшості громадян. Правова держава не допускає ситуації вирішення існуючих конфліктів недемократичним шляхом, що знаходить своє відображення в цивілізованих способах та методах здійснення державної влади і наданні громадянам можливості активної участі в усіх сферах життя суспільства.Виділяють такі основні ознаки, притаманні громадянському суспільству: наявність демократичної правової державності; самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян; різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка; плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність; доступ усіх громадян до участі у державних і суспільних справах; взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів; наявність розвиненої соціальної структури; розвинена громадянська політична культура і свідомість; цінування прав громадян вище за державні закони; багатоманітність соціальних ініціатив; контроль суспільства за діяльністю державних органів.
Становлення та розвиток громадянського суспільства у позадержавній сфері суспільних відносин не означають його ізольованості від державно- правових інститутів, а допускають або передбачають сталий та інтенсивний взаємозв'язок громадянського суспільства і держави. Досвід багатьох західних країн з усталеними традиціями демократії свідчить, що саме така система взаємовідносин держави і громадянського суспільства забезпечує стабільність суспільства і держави, демократичний вектор розвитку соціуму. Наприклад, соціальна структура громадянського суспільства Канади заснована на етнічно різнорідних групах населення. Згідно з даними ООН, Канада являє собою безпечну державу, де громадянське суспільство захищене від домінування окремих етносів гнучкою системою федеративного устрою і компромісною політикою провінційної влади, котрі визнають пріоритет федерального законодавства.
Діалог із громадянським суспільством являє собою важливий компонент державної політики більшості демократичних держав. Залучення громадян до розроблення я прийняття рішень - одна з важливих конструкцій правової демократичної держави, важливий принцип внутрішньополітичного процесу в зрілих демократіях, якого традиційно повинна дотримуватися політична еліта кожної демократичної держави. Усі основні рішення щодо внутрішньодержавних і
Розділ 5. Конституційні засади громадянського суспільства зовнішньодержавних рішень мають прийматися після широкого обговорення з населенням країни і прямого спілкування ключових міністрів, законодавців із населенням, навіть із самих віддалених регіонів, для з'ясування думки громадян.
Це є характерним і для України - саме у становленні дієздатного громадянського суспільства вбачається єдино можливий шлях побудови демократичної, правової, соціальної держави, як це закріплено в ст. 1 Основного Закону України, і на це має бути спрямований потенціал конституційного законодавства, насамперед, Конституції України.