§ І. Еволюція та становлення ідеї громадянського суспільства

У XXI ст. організаційною основою суспільного ладу в більшості держав сві­ту, в тому числі Україні, є, насамперед, громадянське суспільство.

Ідеї та ідеали, а також позитивна практика діяльності громадянського сус­пільства є важливими цінностями цивілізації, співзвучними з основоположними засадами сучасного конституціоналізму.

Еволюція громадянського суспільства та уявлення про нього розвивались і змінювали свій зміст паралельно з розвитком суспільної реальності. Виокрем­лення і, відповідно, дослідження поняття «громадянське суспільство» було запо­чатковано в епоху Платона та Арістотеля і призвело в подальшому до появи цілісного учення про суспільство, державу, людину.

Уперше поняття «громадянське суспільство» зустрічається в Арістотеля, який називав його роїіїіке коіпопіа - політична спільнота. Калькою цього терміна в латинській мові став вираз зосіеіаз сміїіз (громадянське суспільство). На думку Арістотеля, громадянське суспільство можливе лише у правильній державі («по- літії»), де громадяни беруть «рівну участь у всіх вигодах суспільного життя» і діють «в інтересах загальної користі». Арістотель не ототожнював державу з громадянським суспільством, але й не протиставляв їх, оскільки різні аспекти суспільного життя античного полісу тісно взаємодіяли.

У добу буржуазних революцій ХУІІ-ХУІІІ ст. склалося кілька різних концеп­цій громадянського суспільства, хоча всі вони ґрунтувалися на ідеї суспільного договору. Зокрема, Т. Гоббс, Дж. Локк, Н. Макіавеллі, Ш. -Л. Монтеск'є, Т. Мор та інші мали подвійне уявлення про громадянське суспільство: як про противагу державі, з одного боку, і як про джерело державної влади - з іншого.

Так, згідно з теорією Т. Гоббса, суспільний договір тягне за собою ство­рення держави, а не суспільства.

Як вважали Дж. Локк та Ш. -Л. Монтеск'є, громадянське суспільство - це са­мостійна, відокремлена від держави структура. Основою громадянського суспільс­тва є вільна, незалежна особистість, що зобов'язана своїм існуванням і процвітан­ням не опіці чи бажанню влади, а своїм власним зусиллям і здібностям.

Ж.-Ж. Руссо розрізняв два договори: одним було створено громадянське суспільство, іншим - державу. В основі громадянського суспільства, на його думку, лежить приватна власність.

Ще на один аспект громадянського суспільства - його людський вимір - звернув увагу відомий мислитель І. Кант. Під громадянським суспільством він розумів суспільство, засноване на універсальних правах людини, що виходять за межі будь-яких приватних правових або політичних систем, засноване на принципі панування права.

Під впливом ідей І. Канта, Платона, Арістотеля тощо Г. Ф. Гегель зробив спробу філософського осмислення співвідношення між громадянським суспільс­твом і державою. На його думку, сферою дії держави є загальні інтереси, а гро­мадянського суспільства - приватні. Філософ уважав, що держава є вищим досягненням права, етичним цілим, у якому знімаються суперечності, що мають місце у громадянському суспільстві.

Зазначимо, що ідея розмежування громадянського суспільства і держави виникла в Європі наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Термін «громадянське суспільство» став використовуватися для позначення окремої інституціональної сфери життя.

У 80-ті роки XX ст. з'явилося нове трактування поняття «громадянське су­спільство», в основу якого покладаються три базові елементи: принцип доброві­льного об'єднання приватних осіб, децентралізація державної влади і делегу­вання частини її повноважень неурядовим організаціям.

Зазначимо, що справжній бум у вживанні цього терміна збігається у часі з падінням Берлінської стіни, політичними перетвореннями у Східній Європі, по­будовою демократії у Південній Америці.

Варто зауважити, що у XX ст. розширюється простір громадянського суспіль­ства, виникають нові форми громадських рухів, оригінальні форми суспільно- політичної мобілізації (партії-рухи, народні фронти тощо).

Так, уперше в історії конституційно-правового регулювання в Україні у ст. 36 і 37 Конституції України 1996 р. широко закріплюється правовий статус політичних партій, інших об'єднань громадян, визначається характер їх зв'язків з державою. Принципове значення в цьому аспекті має закріплення у ст. 15 Конс­титуції положення щодо політичної та ідеологічної багатоманітності.

Практика України та інших пострадянських держав, країн західної демок­ратії свідчить про те, що громадянське суспільство намагається дедалі активні­ше впливати на державу, нав'язуючи їй інституціоналізацію нових цінностей і норм. Сучасне конституційно-правове регулювання суспільних відносин в Украї­ні, інших пострадянських країнах спрямоване на плідну співпрацю держави і громадянського суспільства. Держава отримує свою легітимацію від суспільства і функціонально має бути спрямована на розв'язання проблем суспільства і лю­дини. Тому громадянське суспільство, у сучасному його розумінні, являє собою Розділ 5. Конституційні засади громадянського суспільства необхідний і раціональний спосіб співіснування людей, який базується на свобо­ді, праві і демократії при розумно необхідному втручанні держави. Таке суспільс­тво є природною формою соціальної організації. З такої моделі і виходить чинна Конституція України, закріплюючи засади правового статусу основоположних структур громадянського суспільства, характер, принципи і зміст їх взаємовідно­син з державними інституціями.

Звернувшись до історії ідеї громадянського суспільства та прослідкувавши її розвиток, варто виділити основні сучасні підходи до розуміння громадянського суспільства, за яких «громадянськість» стає характеристикою усього суспільства в цілому, у тому числі держави як однієї зі складових елементів такого суспільст­ва. Громадянське суспільство є характеристикою суспільства, з точки зору його самоорганізації, ступеня розвитку демократії, реалізації прав і свобод людини і громадянина, виконання громадянами своїх політичних обов'язків. Відповідно, якщо слідувати указаній концепції, термін «громадянське суспільство» означає певний тип суспільства з відповідним рівнем соціального, економічного, політич­ного, культурного та правового розвитку. Громадянське суспільство не проти­ставляється державі, а взаємодіє з нею.