§ 3. Політика гендерної рівності в Україні

Україна ратифікувала основні міжнародні документи щодо забезпечення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок, визначивши для себе забезпе­чення гендерної рівності як важливої складової подальшого розвитку та як один із пріоритетів державної політики, що знайшло своє відображення у Конституції України 1996 р.

Конституція України визначила і напрями гендерного соціального нормо- творення, які включають у себе: системи правових гендерних норм - через сис­тему державних органів; системи політичних гендерних норм - через програми і статути політичних партій; системи корпоративних норм - через статути громад­ських організацій; традиції і звичаї - у діяльності всіх організаційних структур державного, партійного та громадського змісту, моралі - як базову нормативну основу функціонування суспільних відносин.

Окрім Конституції України, принцип гендерної рівності гарантований також Кодексом законів про працю України 1971 р., законами України «Про забезпе­чення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 р., «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 р., іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чо­ловіків» дає поняття гендерної рівності як рівний правовий статус жінок і чолові­ків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Відповідно до Закону, державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:

- утвердження тендерної рівності;

- недопущення дискримінації за ознакою статі;

- застосування позитивних дій;

- запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок;

- забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важли­вих рішень;

- забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків;

- підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства;

- виховання і пропаганду серед населення України культури тендерної рі­вності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;

- захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Реалізація політики тендерної рівності включає в себе низку заходів, серед яких удосконалення нормативно-правової бази, механізму проведення гендерно- правової експертизи та впровадження статистичних показників у сфері забезпе­чення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; зменшення гендерного дис­балансу у сфері державної служби та управління людськими ресурсами; збіль­шення частки жінок серед народних депутатів України, депутатів обласних та місцевих рад (міст обласного значення) тощо.

У квітні 2018 р. Уряд України ухвалив Державну соціальну програму забез­печення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 202І р. Ме­тою цього акта є вдосконалення механізму забезпечення рівних прав та можли­востей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження євро­пейських стандартів рівності.

Програмою визначено, що поєднання політики гендерного інтегрування в усіх сферах життя і за всіма напрямами суспільного розвитку та поліпшення ста­новища жінок у тих сферах, де існує нерівність (зокрема, забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків, наданих їм Конституцією України; розширення економічних можливостей для жінок у сферах зайнятості, розвитку підприємницького потенціа­лу; усунення негативних гендерних стереотипів; урахування особливих потреб усіх категорій жінок і чоловіків незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігій­них та інших переконань, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак), є основою забезпечення тендерної рівності та сталого розвитку суспільства.

Досягнення юридично значущих результатів у реалізації політики гендер- ної рівності в Україні забезпечується системою загальних та юридичних гарантій.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про забезпечення рівних прав та мож­ливостей жінок і чоловіків» до інституційних гарантій віднесено такі органи, уста­нови та організації:

1) Верховна Рада України;

2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

3) Кабінет Міністрів України;

4) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з пи­тань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

5) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визна­чені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рів­них прав та можливостей жінок і чоловіків;

6) громадські об'єднання.

Серед процесуальних гарантій особливе місце посідає гендерно-правова експертиза законодавства. Вперше у законодавчий процес України дане поняття вводить Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Відповідно до ст. 1 цього закону гендерно-правова експертиза - аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, резуль­татом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про забезпечення рівних прав та мож­ливостей жінок і чоловіків» порядок проведення гендерно-правової експертизи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 р. № 997 «Питання проведення гендерно-правової експертизи» затверджено Порядок гендерно-правової експертизи, яким визначено механізм проведення гендерно- правової експертизи законодавства та проєктів нормативно-правових актів в усіх сферах законодавства.

Метою проведення гендерно-правової експертизи є:

1) проведення комплексного дослідження законодавства та проєктів нор­мативно-правових актів у частині їх відповідності міжнародним договорам Украї­ни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюці­ям міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів з прав людини стосовно дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

2) запобігання прийняттю та наявності нормативно-правових актів, поло­ження яких не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Гендерно-правова експертиза законодавства проводиться Мін'юстом щодо законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів.

У разі встановлення невідповідності акта законодавства принципу забез­печення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Мін'юст надсилає висновок з обґрунтованими зауваженнями органу, що прийняв такий акт.

Копія такого висновку також надсилається Мінсоцполітики та Кабінету Мі­ністрів України.

Гендерно-правова експертиза нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, нормативно-правові акти яких підлягають дер­жавній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації структурними підрозді­лами апарату та територіальних органів Мін'юсту, відповідальними за проведен­ня державної реєстрації нормативно-правових актів.

Привертає до себе увагу той факт, що гендерно-правова експертиза проє- ктів нормативно-правових актів проводиться як розробником проєктів актів на стадії їх підготовки, так і Мін'юстом під час проведення правової експертизи.

Результати проведення Мін'юстом гендерно-правової експертизи проєкту нормативно-правового акта відображаються у висновку Мін'юсту за результата­ми його правової експертизи, в якому зазначається інформація про наявність норм, які не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та подаються пропозиції щодо необхідності доопрацювання проєкту нормативно-правового акта в разі їх виявлення, або про відсутність таких норм.