§ 4. Принцип гендерної рівності в правоохоронних органах України

Побудова демократичної, соціальної та правової держави, визначена нор­мами ст. 1 Конституції України, потребує глибоких перетворень у сфері соціаль­но-політичних відносин у суспільстві, що передбачає вдосконалення діяльності правоохоронних органів у цілому і Національної поліції України зокрема, як одного з гарантів забезпечення успішної реалізації вказаних процесів.

Уперше гендерний підхід як елемент реформування системи МВС України знайшов своє закріплення у Стратегії розвитку системи МВС до 2020 року. Ко­жен стратегічний пріоритет Стратегії розвитку перетинається з базовим принци­пом рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків. Гендерна політика була визначена як одна з основоположних складових правоохоронної системи.

Ще одним кроком упровадження гендерної політики в діяльність МВС ста­ло розроблення та затвердження Плану заходів міністерства щодо реалізації резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», який охоплює всю систему Міністерства внутрішніх справ та за своїм наповненням значно ширший ніж Національний План дій, оскільки включає в себе ще дочірні резолюції.

Серед практичних кроків щодо реалізації зазначених документів варто ви­ділити розроблення мережі радників із гендерних питань, запровадження роботи мобільних груп поліції з протидії домашньому насильству «ПОЛІНА», створення в МВС самостійного Сектору з питань дотримання гендерної рівності та роботу щодо врегулювання та вдосконалення законодавства України з питань гендерно обумовленого насильства. Крім того, проводиться гендерний аналіз Правил етичної поведінки МВС та ЦОВВ, діяльність яких спрямовується та координуєть­ся через Міністра внутрішніх справ, з урахуванням дотримання принципів рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків та недискримінації.

Новелою у регулюванні питань гендерної рівності у підрозділах Націона­льної гвардії України є наказ Міністерства внутрішніх справ від 13 березня 2018 р. № 189, яким передбачається скасування як такого переліку військово- облікових спеціальностей та посад для військовослужбовців-жінок рядового, сержантського і старшинського складу. Це автоматично означає, що відтепер жінки у званні до старшого прапорщика включно можуть обіймати всі посади.

Важливу роль у реалізації принципу гендерної рівності у правоохоронних органах України відіграють громадські організації. Так, Українська асоціація представниць правоохоронних органів є одним із загальнонаціональних механі­змів забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у правоохо­ронних органах у рамках процесу запровадження комплексного гендерного підходу.

Разом із тим проблемними залишаються наступні аспекти професійної ді­яльності жінок-поліцейських:

- проблеми, що виникають через необхідність поєднання служби з домаш­німи обов'язками;

- протиріччя між інтересами державної служби та репродуктивною функці­єю жінок;

- дискусійність позитивного впливу психофізіологічних особливостей жінок на якість виконання ними професійних обов'язків (зокрема, більш високий рівень емоційності, самокритичності та комунікабельності; розвиненість інтуїції, емпатії; більш високий рівень виконавчої дисципліни; більша схильність до робочих стресів; менша залежність від шкідливих звичок (алкоголь, куріння); менша фізи­чна сила; більш низький рівень агресивності);

- розрив, що існує між декларацією рівних можливостей та реальним рів­нем дискримінації жінок;

- наявність проблеми сексуальних домагань на робочому місці;

- проблема адаптації до умов роботи у чоловічому середовищі;

- проблемні питання у сфері соціальної та правової захищеності жінок.

Реформа правоохоронних органів позитивно вплинула на гендерний ба­ланс особового складу, скасувавши обмеження за ознакою статі при прийнятті на службу. Станом на кінець 2018 р. в Україні загальна кількість жінок у поліції становила понад 22 %. У Канаді, наприклад, кількість жінок в поліції становить приблизно 27-28 %, а в багатьох інших країнах - менше 20 %.