Обґрунтованість втручання
Визнаючи за компетентними органами держави право на застосування до учасників зібрання обмежувальних та примусових заходів (заборона проведення зібрання, обмеження щодо місця та часу проведення зібрання, примусове припинення зібрання тощо), ЄСПЛ водночас неодноразово наголошував на тому, що такі обмеження та заборони мають бути обґрунтованими, тобто бути реально необхідними у відповідній ситуації.
Інакше кажучи, обмеження та заборони повинні ґрунтуватися на очевидних та беззаперечних доказах, що свідчать про суттєве порушення учасниками зібрання громадського порядку чи громадської безпеки. Рішення про обмеження чи заборону мирних зібрань не може ґрунтуватися на припущеннях, неперевірених фактах та оцінках, що не мають своїм підґрунтям відповідних фактичних матеріалів чи відомостей.ЄСПЛ наголошує: «Держава повинна не тільки гарантувати право на мирне зібрання, а й утримуватися від застосування необґрунтованих непрямих обмежень цього права. З огляду на базовий характер права на свободу мирних зібрань та його тісний зв'язок з демократією повинні існувати переконливі та беззаперечні доводи, які виправдовують втручання у це право»[74].
У зв'язку з цим необхідно окремо наголосити, що у разі виникнення спору між організатором (організаторами) зібрання та адміністративними органами з приводу обмеження останніми права на свободу мирного зібрання саме на державні органи покладається обов'язок доведення правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення. Ненадання адміністративними органами необхідних доказів, що доводять їх втручання у назване право, може бути підставою для визнання дій (рішень) останніх неправомірними.
«Суд повторює, що оцінюючи докази у межах конвенційних процедур, він зазвичай керується принципом affirmanti, non neganti, incumbit probatio (тягар доведення покладається на того, хто стверджує, а не на того, хто заперечує)... У певних випадках лише влада держави-відповідача має доступ до відомостей, здатних підтвердити чи спростувати окремі твердження. Ненадання владою держави-відповідача такої інформації без переконливих пояснень може сприяти висновку про обґрунтованість вимог заявника»[75].
1.7.