Обчислення виборчих строків
Розглянуті вище строки, які визначають початок виборчого процесу, демонструють специфіку їх обчислення порівняно із загальноприйнятим порядком обчислення процесуальних строків: строк початку виборчого процесу, як правило, обчислюється ретроактивно (назад у часі) відносно дня голосування.
Такі особливості існують для більшості виборчих строків; це вимагає відповідного нормативного регулювання.Загальноприйнятий спосіб обчислення процесуальних строків[885] у законодавстві України визначається практично однаково статтями 122-124 ЦПК [1166], статтею 115 КПК [462] та статтею 120 КАС [361] відповідно. Переважним способом встановлення та обчислення процесуальних строків є їх пов’язування з певною дією чи подією, яка визначає початок строку (перебіг строку розпочинається з дня, наступного після дня вчинення дії чи настання події). Звичайно строк визначається у робочих днях (крім випадків, коли строк визначається іншими часовими одиницями - місяцями і роками). Проте обчислення строків у виборчому процесі у багатьох випадках не вписується у цей загальновизнаний спосіб і має свої особливості[886].
По-перше, виборчі строки визначаються у календарних днях[887], що відрізняється від днів, у яких звичайно обчислюються процесуальні строки (вважається, що звичайний день закінчується з закінченням робочого часу). Календарний день - це астрономічна доба, яка триває 24 години. Це означає також, що при обчисленні виборчих строків не береться до уваги різниця між робочими та вихідними (святковими) днями. Таким чином, встановлений у днях строк у виборчому процесі закінчується (без будь-яких винятків) о 24 годині останнього дня строку[888]^.
По-друге, описаний вище загальноприйнятий спосіб обчислення процедурних строків перспективно, тобто вперед у часі від певного моменту відліку (коли першим днем строку є день, наступний за днем прийняття рішення, вчинення дії чи настання події[889]), хоча й застосовується у виборчому законодавстві, не є основним для визначення виборчих строків.
Найбільш поширеним є визначення виборчих строків з відліком від дня голосування на виборах ретроактивно, тобто назад у часі; у цьому випадку день голосування вказує на час закінчення, а не початку строку: останнім днем строку є день, що передує дню голосування, і з настанням дня голосування строк закінчується[890]. Законодавче встановлення такого способу обчислення виборчих строків важливе: свого часу відсутність чіткого нормативного регулювання порядку такого обчислення призводила до прикрих непорозумінь щодо дня (і навіть року!) початку виборчого процесу (див. [46]).Описаний вище ретроактивний спосіб обчислення строків природний для виборчого процесу з огляду на те, що більшість виборчих процедур підпорядкована центральному інституту виборів - голосуванню виборців, у якому реалізується народне волевиявлення. Такий спосіб є специфічним і рідко застосовується при встановленні процесуальних строків для інших видів юридичного процесу. Частина сьома статті 120 КАС, частина четверта статті 124 ЦПК передбачають можливість існування строку, закінчення якого «пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати»; проте тут існує істотна відмінність: такий строк закінчується «наступного дня після настання події» [361; 1166]; очевидно, це викликано тим, що реальний день настання такої події вважається наперед невідомим. У виборчому процесі строк, закінчення якого позначено днем голосування, закінчується о 24 годині дня, що передує дню голосування (і, таким чином, не включає навіть день голосування). Як виняток, вкажемо на положення частин третьої та четвертої статті 274 КАС, які встановлюють строк подання позовної заяви про уточнення списку виборців та строк вирішення відповідної справи «не пізніш як за два дні до дня голосування» [361]. Спосіб обчислення цього строку, природно, визначається виборчим законодавством, а не положеннями статті 120 зазначеного Кодексу.
Початок строку можливого здійснення виборчої процедури, відрахований ретроактивно від дня голосування, нормативно визначається двома способами.
По-перше, це може бути пряма вказівка на день початку такого строку: наприклад, висування кандидатів розпочинається за 90 днів до дня голосування (частина перша статті 52 Закону «Про вибори народних депутатів України» [734]); по-друге, можливе зазначення строку, раніше якого здійснення відповідної процедури неможливе; наприклад, окружна виборча комісія приймає виборчі бюлетені не раніше як за 7 днів до дня голосування (частина перша статті 82 зазначеного Закону). В обох випадках перший день встановленого строку виконання процедури визначається таким чином, щоб останній день цього строку припадав на останній день перед днем голосування.Початок строку здійснення виборчої процедури встановлюється нормами закону далеко не завжди. У такому разі відповідна процедура може здійснюватися у будь-який час після початку виборчого процесу або початок її можливого виконання неявно обумовлюється певною подією. Так, наприклад, закон не встановлює початку строку процедури утворення тимчасових спеціальних виборчих дільниць, а визначає лише строк її закінчення (частина третя статті 21 Закону «Про вибори народних депутатів України» [734]); проте очевидно, що ця процедура не може розпочатися раніше, аніж окружна виборча комісія отримає подання щодо утворення таких дільниць від уповноважених органів (частина п'ята статті 21 зазначеного Закону). Подібно Закон встановлює лише строк закінчення подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати (частина друга статті 59 цього ж Закону), оскільки зрозуміло, що передумовою (можливим початком) цих дій має бути фактичне завершення виконання іншої процедури - висування кандидата.
Закінчення строку здійснення певної процедури, що відрізняється від пов’язаного з днем голосування, встановлюється або прямою вказівкою на відповідний момент часу (наприклад, витрачання коштів з поточних рахунків виборчих фондів припиняється о 18 годині останнього дня перед днем голосування; частина дев’ята статті 48 Закону «Про вибори народних депутатів України» [734]), або строку, в який її здійснення неможливе або заборонене (подання про реєстрацію офіційного спостерігача вноситься не пізніш як за 5 днів до дня голосування; частина сьома статті 78 зазначеного Закону). В останньому випадку строк, у який здійснення процедури неможливе, визначається у той же спосіб, що й строк можливого здійснення певної процедури.
Окремі строки, передбачені виборчим законодавством, встановлюються не у днях, а в годинах і хвилинах. Таке обчислення строків, як правило, пов’язане з процедурами, що здійснюються в день голосування. Так, наприклад, голосування виборців проводиться між 8 та 20 годинами дня голосування (частина перша статті 85 Закону «Про вибори народних депутатів України [734]); дільнична виборча комісія розпочинає ранкове підготовче засідання у день голосування не раніш як за 45 хвилин до початку голосування (частина третя статті 84 зазначеного Закону).
Істотною характеристикою виборчих строків є їх перепиняльний характер: на відміну від процесуальних строків, які встановлені процесуальними кодексами і у відповідних випадках можуть бути поновлені чи продовжені (стаття 121 КАС [361], стаття 127 ЦПК [1166], стаття 117 КПК [462]), виборчий строк продовженню чи поновленню не підлягає. Взагалі кажучи, виборче законодавство прямо встановлює перепиняльний характер лише для строків звернення зі скаргою (частина шоста статті 109 Закону «Про вибори народних депутатів України» [734], частина п’ята статті 94 Закону «Про вибори Президента України» [739], частина шоста статті 95 Закону «Про місцеві вибори» [808]); перепиняльний характер строків подання позовних заяв та апеляційних скарг стосовно виборчих спорів (а також деяких інших категорій термінових справ) встановлений також, як виняток у сфері процесуального законодавства, частиною п’ятою статті 270 КАС [361]. Проте формулювання, які використовуються у виборчому законодавстві, та відсутність нормативного положення про можливість поновлення чи продовження виборчих строків дає підстави правозастосовним органам вважати усі виборчі строки перепиняльними.
Так, частина перша статті 44 Закону «Про вибори Президента України» в редакції 2010 р. [738]) встановлювала строк висування кандидатів формулою: «Висування кандидатів на пост Президента України... закінчується за сімдесят один день до дня виборів»; на підстав цієї норми Центральна виборча комісія відмовляла у реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах 2010 р., зокрема, у зв’язку з порушенням встановленого строку самовисування (див., наприклад, [796;798]).
Виходячи із строку утворення закордонних виборчих дільниць, який встановлювався частиною десятою статті 20 Закону «Про вибори Президента України» в редакції 2004 р.[891], Верховний Суд України скасував постанову Центральної виборчої комісії від 24.10.2004 р. щодо утворення закордонних виборчих дільниць у винятковому випадку. У своєму рішенні Суд вказав, що, виходячи з порядку обчислення виборчих строків, «останнім днем визначеного ч. 10 ст.20 цього Закону семиденного строку є 24 година 23 жовтня 2004 року. У порушення вимог зазначеного Закону оскаржувана постанова прийнята 24 жовтня 2004 року, тобто за шість днів до дня виборів»; при цьому Суд вказав, що «строки, визначені Законом України “Про вибори Президента України”, за будь-яких обставин продовженню або поновленню не підлягають» [935], тим самим визнаючи перепиняльний характер усіх виборчих строків[892]. Продовжуючи практику, засновану на такій правовій позиції, під час виборів народних депутатів України 2006 р. ЦВК відмовила в утворенні спеціальних виборчих дільниць у стаціонарних лікувальних закладах у зв'язку із пропущенням встановленого Законом строку внесення таких подань (див., наприклад, [819-821]).
Зауважимо, що встановлені законодавчо виборчі строки (окрім строків самого виборчого процесу) стосуються часових меж виконання окремих процедур, а не етапів виборчого процесу. Так, наприклад, у межах етапу, який прийнято називати «висування та реєстрація кандидатів», законодавство окремо встановлює строки для здійснення трьох окремих процедур - власне висування кандидатів суб'єктами номінації, подання документів для реєстрації кандидатів та, нарешті, реєстрації кандидатів уповноваженою виборчою комісією[893]. Подібно на етапі «складання списків виборців» встановлено строки окремо для процедур складання попередніх списків виборців, їх передання окружним та дільничним виборчим комісіям, надання для загального ознайомлення, оскарження неправильностей, виготовлення уточнених списків виборців та їх передання виборчим комісіям.
Такий шлях регламентування виборчих строків є природним, оскільки визначає часові межі здійснення відповідним суб'єктом кожної окремої юридично значущої дії, визначеної встановленою виборчою процедурою. Тим самим засвідчується умовний характер поділу виборчого процесу на етапи, який (враховуючи і різні підходи дослідників щодо переліку таких етапів) має радше пізнавальне, а не нормативне навантаження.Усі виборчі процедурні строки, встановлені законом, для кожного конкретного виборчого процесу прийнято зводити у єдиний календар виборів - послідовний у часі перелік усіх виборчих процедур, прийняття необхідних рішень чи вчинення певних дій різними суб'єктами із встановленням точної дати відповідних строків (їх початку та закінчення). Такий календар виборів (під назвою «календарний план») затверджується Центральною виборчою комісією для кожних виборів (див., наприклад, [285]); він служить чітким часовим орієнтиром для усіх суб'єктів виборчого процесу[894].
8.4.4.