Національна безпека
Національна безпека є складним утворенням, у межах якого можуть виділятися такі елементи, як зовнішня безпека та внутрішня безпека. Виділення цих елементів здійснюється з огляду на наявність двох можливих способів завдання шкоди інтересам держави, які, відповідно, можуть існувати у формі зовнішньої та внутрішньої загрози.
Подібний висновок, зокрема, випливає з положень Закону України «Про основи національної безпеки України»[172], у преамбулі якого наголошено на тому, що його завдання полягає у визначенні основних засад державної політики, спрямованих на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.Як зовнішні загрози необхідно розглядати ті, що походять зовні і загрожують насамперед безпечному функціонуванню держави, в особі вищих органів державної влади. Що ж до внутрішніх загроз, то вони пов'язуються з тими, що роблять можливим насильницький спосіб зміни влади у країні шляхом перевороту. Як зовнішні, так і внутрішні загрози є неприпустимими, оскільки в разі їх прояву суб'єкти публічної влади втратять можливість забезпечувати та сприяти реалізації прав, свобод та законних інтересів приватних осіб. З огляду на це під національною безпекою необхідно розуміти здатність суб'єктів публічної влади, представлених насамперед центральними органами державної влади, належним чином захищати права, свободи та законні інтереси громадян як у межах країни, так і зовні. Зрозуміло, що у межах тієї або іншої країни загрози для її зовнішньої або внутрішньої безпеки можуть суттєво відрізнятися. В одних країнах вони можуть мати переважно політичний характер, в інших - мати своїм підґрунтям економічні чинники. Так, наочно загроза національній безпеці виявилася під час організації та проведення проросійських мітингів та демонстрацій на сході України у 2014 р., які супроводжувалися насильницькими діями, спрямованими на зміну конституційного ладу в Україні.
З метою усунення випадків зловживання цим критерієм обмеження реалізації права на мирне зібрання необхідно виходити з того, що загрози національній безпеці повинні мати явний та конкретний характер, тобто діставати вияв у діях, що можуть бути кваліфіковані як заворушення чи злочин.
1.2.