<<
>>

Національна безпека

Національна безпека є складним утворенням, у межах якого можуть виділятися такі елементи, як зовнішня безпека та внутрішня безпека. Виділення цих елементів здійснюється з огляду на наявність двох можливих способів завдання шкоди інтересам держави, які, відповідно, можуть існувати у формі зовнішньої та внутрішньої загрози.

Подібний висновок, зокрема, випливає з положень Закону України «Про основи національної безпеки України»[172], у преамбулі якого наголошено на тому, що його завдання полягає у визначенні основних засад державної політики, спрямованих на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Як зовнішні загрози необхідно розглядати ті, що походять зовні і загрожують насамперед безпечному функціонуванню держави, в особі вищих органів державної влади. Що ж до внутрішніх загроз, то вони пов'язуються з тими, що роблять можливим насильницький спосіб зміни влади у країні шляхом перевороту. Як зовнішні, так і внутрішні загрози є неприпустимими, оскільки в разі їх прояву суб'єкти публічної влади втратять можливість забезпечувати та сприяти реалізації прав, свобод та законних інтересів приватних осіб. З огляду на це під національною безпекою необхідно розуміти здатність суб'єктів публічної влади, представлених насамперед центральними органами державної влади, належним чином захищати права, свободи та законні інтереси громадян як у межах країни, так і зовні. Зрозуміло, що у межах тієї або іншої країни загрози для її зовнішньої або внутрішньої безпеки можуть суттєво відрізнятися. В одних країнах вони можуть мати переважно політичний характер, в інших - мати своїм підґрунтям економічні чинники. Так, наочно загроза національній безпеці виявилася під час організації та проведення проросійських мітингів та демонстрацій на сході України у 2014 р., які супроводжувалися насильницькими діями, спрямованими на зміну конституційного ладу в Україні.

З метою усунення випадків зловживання цим критерієм обмеження реалізації права на мирне зібрання необхідно виходити з того, що загрози національній безпеці повинні мати явний та конкретний характер, тобто діставати вияв у діях, що можуть бути кваліфіковані як заворушення чи злочин.

1.2.

<< | >>
Источник: Мельник Р.С.. Право на свободу мирних зібрань: теорія і практика. - К.,2015. - 168 с.. 2015

Еще по теме Національна безпека:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -