Міжнародно-правові механізми захисту прав та свобод людини і громадянина.
ХХ ст. стало часом формування потужної універсальної міжнародної системи захисту прав та свобод людини і громадянина. У цей час вона набула розгалуженого та складного характеру. На сьогодні до неї належать наступні органи та механізми: Генеральна Асамблея ООН, Рада ООН з прав людини, Рада Безпеки ООН, Економічна і соціальна рада ООН, Верховний комісар ООН з прав людини, Комісія зі становища жінок, Постійний форум ООН з питань корінних народів, Секретаріат ООН, Міжнародний Суд ООН, спеціалізовані установи ООН (Міжнародна організація праці та ін.), тимчасові та спеціальні механізми захисту прав людини, договірні органи з прав людини.
Варто також зазначити, що крім універсальних механізмів захисту прав людини активного розвитку набули регіональні механізми. Регіональний міжнародний захист прав людини здійснюється у межах міжамериканської, європейської та африканської систем. Питаннями захисту прав людини активно займається Рада Європи та Європейський суд з прав людини, Міжамериканська комісія з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини, Африканська комісія з прав людини і народів, Африканський суд з прав людини та народів, Арабська комісія з прав людини, Міжурядова комісія з прав людини АСЕАН тощо.
За однією із поширених в науковій літературі класифікацій, серед міжнародних механізмів захисту прав людини виділяють: міжнародні органи, які у своїй діяльності не виходять за межі угод з прав людини, приймають загальні рекомендації і складаються з представників урядів або з незалежних експертів; міжнародні несудові органи, які здійснюють контроль за дотриманням угод щодо прав людини, приймають конкретні рекомендації та складаються з експертів (фахівців); міжнародні юрисдикційні органи несудового або судового характеру щодо захисту прав людини, які виносять обов’язкові рішення і можуть забезпечити їхнє виконання.
Міжнародно-правова система захисту прав людини є динамічною і перебуває у постійному розвитку.
Так, у 1993 р. було запроваджено посаду Верховного Комісара ООН з прав людини. Свою роботу він розпочав з 1994 р. Перелік повноважень Верховного Комісара передбачав наступне: розвиток і вдосконалення механізмів захисту прав людини; координація діяльності всієї системи прав людини ООН; розслідування найбільш серйозних порушень прав людини та ін.На думку М. Антонович, міжнародна система захисту прав людини - це поєднання всесвітніх та регіональних договорів в межах міжнародного права з прав людини, міжнародного гуманітарного та кримінального права; відповідних контрольних і правозахисних органів та міжнародних політичних норм щодо прав людини.
Україна як член міжнародної системи захисту прав людини зобов’язана дотримуватися міжнародних стандартів у цій сфері. Відповідно до частини 4 статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
3.