§ 3. Метод конституційно-правового регулювання

Характеристика конституційного права не вичерпується його предметом. Велике значення має також метод правового регулювання - система при­йомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкрет­ні суспільні відносини, упорядковують їх щодо цілей і завдань правового регу­лювання.

Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання визначаються характером і специфікою предмета регулювання. Розглянемо основні особливості цього методу:

1. За допомогою методу конституційного регулювання закріплюються не всі, а найголовніші, кардинальні принципи й положення, які визначають зміст і основні напрями розвитку конкретного суспільства.

2. Даний метод опосередковується такими способами правового регулю­вання, як позитивні зобов'язання, дозвіл, заборона, регламентування структури. Разом із тим для конституційного права України, з огляду на традиції її демокра­тичного розвитку, найбільш поширеним способом правового регулювання зали­шається саме дозвіл.

3. Метод конституційного регулювання має універсальний характер. Дія цього методу найчастіше поширюється на всі сфери життєдіяльності, тоді як норми інших галузей права регламентують конкретні аспекти суспільного життя. Отже, конституційне регулювання впливає на всі галузі національної правової системи.

4. Специфічною ознакою методу є поєднання безпосереднього, прямого регулювання суспільних відносин нормами конституційного права з непрямою (опосередкованою) дією конституції загалом, її інститутів і окремих норм.

5. До специфічних ознак методу конституційного регулювання належить також поєднання стабільності й динамізму.

6. У конституційному праві переважають прийоми імперативного, централі­зованого регулювання, коли відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому.

Для конституційного права характерним є використання різних методів правового регулювання. До основних методів традиційно відносять імператив­ний і диспозитивний методи.

Імперативний метод - це метод владних приписів, який базується на заборонах, підпорядкуванні і відповідальності. Для відносин, які регулюються на основі даного методу, характерною є нерівність сторін або субординації (напри­клад, у системі органів державної влади). Визначення позитивних обов'язків людини і громадянина (сплачувати податки і збори для громадян, шанувати державні символи України, відбувати військову службу) є прикладами викорис­тання імперативного методу регулювання щодо правового статусу особи.

Диспозитивний метод - це метод рівності сторін, заснований на до­зволах і праві вибору поведінки суб’єктами правовідносин, координації діяльно­сті. Прикладом диспозитивного методу є спосіб організації взаємовідносин між органами місцевого самоврядування різного рівня.

Отже, метод конституційно-правового регулювання є однією з найважли­віших кваліфікаційних ознак, які виокремлюють конституційне право в самостійну складову правової системи, у тому числі й в Україні.