Конституційно-правова основа місцевого самоврядування в Україні

Ключові поняття: конституційно-правові основи місцевого самоврядування.

Систему нормативно-правових актів, що регламентують організацію і функціонування місцевого самоврядування в Україні складають: Конституція України, закони України, відповідні акти Президента України і Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування та акти, які прийняті на місцевих референдумах.

Питання організації та функціонування місцевого самоврядування регламентують: Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., Закони України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про органи самоорганізації населення» тощо.

У юридичній науці конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні визначаються як норми-принципи Конституції України, що закріплюють найважливіші відносини, котрі виникають у процесі організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні, зокрема територіальну організацію місцевого самоврядування, порядок і форми його здійснення, порядок формування й використання комунальної власності, гарантії самоврядних прав територіальних громад.

Ці норми, що містяться у більш як двадцяти статтях Конституції України, науковець поділяє на групи.

1. Норми, в яких закріплюються засади конституційного ладу, народовладдя, рівність усіх форм власності, гарантується місцеве самоврядування. А саме норми щодо:

- визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст. 7);

- здійснення народом влади безпосередньо і через органи місцевого самоврядування (ст. 5);

- самостійності місцевого самоврядування (його органи не входять до системи органів державної влади) (статті 5, 140);

- рівного захисту всіх форм власності, зокрема й комунальної (ст. 13);

- обов’язковості для органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.

2. Норми, що регламентують діяльність місцевого самоврядування із забезпечення прав і свобод людини і громадянина:

- право громадян знайомитися в органах місцевого самоврядування з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ст. 32);

- право громадян на участь у місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (ст. 38);

- право громадян на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38);

- право громадян проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи місцевого самоврядування (ст. 39);

- право громадян на індивідуальні чи колективні звернення (петиції) до органів місцевого самоврядування (ст. 40);

- право громадян користуватися для задоволення своїх потреб об’єктами права комунальної власності (ст. 41);

- обов’язок органів місцевого самоврядування надавати житло громадянам, які потребують соціального захисту (ст. 47);

- безоплатне надання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров’я (ст. 49);

- право громадян на освіту, яке забезпечується доступністю і безоплатністю освіти в комунальних навчальних закладах (ст. 53);

- право громадян на відшкодування за рахунок місцевого бюджету матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

3. Норми, що закріплюють правові, організаційні, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування. Вони визначають:

- порядок призначення чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (ст. 85);

- підзвітність та підконтрольність місцевих державних адміністрацій радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами (ст. 118);

- обов’язок місцевих державних адміністрацій забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування та реалізацію повноважень, делегованих відповідними радами (ст.

- склад представницьких органів місцевого самоврядування та принципів їх формування (ст. 141);

- матеріальну та фінансову основи місцевого самоврядування (ст. 142);

- державну підтримку місцевого самоврядування (ст. 142);

- предмети відання та повноваження місцевого самоврядування (ст. 143);

- можливості делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади (ст. 143);

- права органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймати рішення, які є обов’язковими на відповідній території (ст. 144);

- необхідність законодавчого врегулювання питань організації місцевого самоврядування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування (ст.146).

4. Норми, в яких закріплено правові гарантії місцевого

самоврядування. Ці норми стосуються:

- підстав і порядку зупинення рішень органів місцевого

самоврядування та звернення до суду з метою їх оскарження (ст. 144);

- судового захисту прав місцевого самоврядування (ст. 145).

99.